пʼятниця, 30 травня 2014 р.

Оранта Софии Киевской как доказательство тысячелетнего существования украинцев


17 апреля 2014, 22:39
ПУБЛІЦИСТ. БЛОГ ПРО КУЛЬТУРУ, ІСТОРІЮ УКРАЇНИ ТА ІНШЕ
228

и о том, чем отличается русская культура от украинской и славянской. И про общее между украинской и литовской культурами

Собор Святой Софии Премудорости Божией в городе Киеве является самым древним христианским храмом, который сохранился на восточно-славянских землях. Он был построен в XI веке, 1000 лет тому назад.
 В главном алтаре Софийского собора на стене купола находится знаменитая икона-мозаика Богородицы XI ст., которую ученые называют «орантой» за молитвенно поднятые к небу руки, а народ издавна называет «Нерушимой стеной».

субота, 24 травня 2014 р.

Випуск програми "Книжкова полиця" в ефірі телеканалу "Рудана"

Цей випуск програми "Книжкова полиця" в ефірі телеканалу "Рудана" до наступного четвергаhttps://www.youtube.com/watch?v=TNFFCRTrFns



НЕВІДОМИЙ ШЕВЧЕНКО


Ганна Черкаська додала 3 нові світлини.
41 хв · 
Чому ми так мало знаємо? – питаю я себе, - Ч
ому не звертаємо уваги на подробиці, дрібниці? От усі ми знаємо прізвище Енгельгардт. А що саме знаємо?
24 травня 1828 року у Вільшаній помер 73-річний Василь Енгельгардт – перший хазяїн Т. Шевченка. Повний генерал (генерал-аншеф), дійсний таємний радник, сенатор, рідний племінник князя Г. Потьомкіна. Серед поміщиків В. Енгельгардт мав репутацію хорошого господаря, який дбав про своїх кріпаків і водночас суворо карав їх за крадіжки і пияцтво.
Генерал був самотнім і інколи не одружувався, але мав кохання всього життя. Ще молодим офіцером Енгельгард викрав із польського монастиря красуню-княжну і захистив її від наруги. Княжна Марія походила з польської родини. Юною її видали заміж за поміщика Івана Глинку, рідного дядька композитора Михайла Глинки. Як потрапила до монастиря? Існує кілька легенд.
Таємне романтичне кохання тривало між ними все життя, вона завжди називала його коханим корнетом. Сім'я В.Енгельгардта вела дивний спосіб життя: «дружина» весь вік жила на правах коханки. Вона ніколи не жила в маєтку Енгельгарда, він поселяв її завжди десь поряд із конторою. Коханий будував для неї пишні палати і завжди піклувався про дітей, яких народжувала вона для нього. Вони мали п’ятеро дітей, при чому між старшим і молодшим сином була різниця у 18 років. Усіх дітей батько офіційно усиновив.
Тарасові було 14, коли старий поміщик помер. Другим і останнім хазяїном Тараса Шевченка став молодший син Енгельгарда Павло Васильович (1798–1849). По матері - поляк, по батькові - німець, по вірі православний, а по духу українець. Павло народився в одному селі з Тарасом, у панському маєтку свого батька не жив. Виростав поряд із селянськими дітьми вільним. Слухав, запам'ятовував і любив пісні кобзарів. Добре знав свята та звичаї українського села. Знав п'ять мов: польську, українську, російську, німецьку і французьку. Розмовляв із Тарасом та дворовими українською мовою.
Він дозволяв Шевченкові у Вільно працювати в архівах музею, оплачував уроки малювання у професора.
Вихованець військового Пажеського корпусу був одружений із баронесою Софією з того ж таки роду Енгельгардтів, тобто прізвище міняти не було потреби. За висловом Ф.Я.Прийми, вона була «жінкою високого розумового та естетичного розвитку». Для неї М. Глинка написав романс «Як солодко мені з тобою бути». Софія Григорівна Енгельгардт за визначенням М. Глинки «любила музику і малого Тараса». Чому? Таємницю може відкрити портрет вічно юної, трохи примхливої красуні Софі, виконаний віденським художником Йоганом Батистом Лампі. Справа в тім, що уславлений портретист приїхав у Вільно. Усі перші красуні вишикувалися в чергу за портретами. А слава у Лампі була така, що 55 річний художник не міг встояти проти того, щоб не затягнути красуню в ліжко. Не було жодної, з портретованих Лампі, яка б проти нього устояла... Не зробити портрет у Лампі? Невже його дружина – не перша красуня? Павло Васильович був відомий ходок, але не рогоносець. Отож вірність своєї дружини вирішив зберегти за допомогою Тараса. Шевченко виконував наказ пана не відходити від пані під час малювання, а потім розповідав пану, як скромно вона веде себе. Тарас спостерігав, як працює справжній Художник, але у спальню художника за ними він не ходив.
Баронеса завжди захищала Тараса-козачка від будь-яких непорозумінь. Софі бачила, що хлопець дуже цікавиться книжками тому дозволила користуватись книжками з бібліотеки Енгельгарда у відсутності пана. Тут вперше прочитав Тарас дві книжечки Адама Міцкевича, видані в Вільно у 1822 році. Пані дозволила гувернантці давати Тарасу уроки французької мови. Недаремно ж згодом Елькан напише що Тарас вільно спілкувався французькою мовою. Пані навчала козачка дворянським звичаям та манерам поводження у шляхетному оточенні. Завдяки чому Тарас Григорович упродовж свого життя поводив себе навіть у найвишуканішому дворянському товаристві вільно, невимушено та гідно. Вмів привернути до себе увагу і стати душею навіть жіночого оточення з його примхливими манерами.
Енгельгардт був ад’ютантом у фельдмаршала Римського-Корсакова, віленського губернатора, в 30 років був полковником лейб-гвардії Уланського полку. Після переїзду в Петербург став ад’ютантом у принца Віртенберзького; грошей не потребував. Чому у Віленський «Фонд доброчинності», що утримував школу, в 1830 році не торгуючись вніс три тисячі карбованців асигнаціями. Чому ж тоді він правив 2 500 рублів, коли мова зайшла про викуп Шевченка з кріпацтва? Чому Павло Васильович так вперто торгувався? У якійсь мірі тут додався бунтівний Тарас і портрет графа Клейнміхеля. Якось К. Брюллов відфутболив до Тараса графа Клейнміхеля. Схожий обличчям на мавпу граф самовпевнено попросив Тараса зобразити його правдиво, що той і зробив. Власна парсуна графові не сподобалася, тому він відмовився платити роботу. Цю мармизу побачив у Тараса перукар і пообіцяв купити, якщо художник домалює голярське причандалля. Тарас так і зробив, а перукареві портрет став вивіскою для цирульні у Літньому Саду. Портрет випадково побачив цар і повелів Клейнміхелю розібратися.
Щоб розібратися по повній, граф зажадав купити у Енгельгарда Тараса. Павло знав жорстокий норов графа і не міг відмовити царському улюбленцю, тому загнув за Тараса 2500 рублів, що в 5 разів перевищувало ціну кваліфікованого кріпака. Після довгого торгу Клейнміхель погодився. Енгельгард похвалився такою вигідною операцією перед дружиною. Софі зрозуміла, яка розправа чекає Тараса. Вона негайно направила посильного до Гребінки. Євген кинувся до Нестора Кукольника і вже разом вони помчали до Василя Жуковського. Через півгодини Василь Жуковський поїхав до цариці і вона веліла Енгельгарду відкласти продаж.
Після цього Енгельгард не міг Брюллову назвати меншу ціну, щоб не нажити ворога в особі Клейнміхеля.

пʼятниця, 23 травня 2014 р.

СПРАВЖНЯ УКРАЇНСЬКА КАЛІГРАФІЯ

23 травня у Києві відкривається виставка "Графіка української мови".
Суть проекту в тому, щоб повернути графіку літер до справжньої, допетровської кирилиці. Автор виставки Василь Чебаник вважає, що сучасні українські літери, які стали так виглядати після реформи Петра I 1710 року, є спотвореними, що задля надання їм сучасної європейської пластики з характерною для української мови мелодикою потрібно повернути кириличний шрифт із його давніми ознаками.

четвер, 22 травня 2014 р.

НЕБЕСНА СОТНЯ

Pink Floyd зняли кліп у Прип‘яті



22 травня 2014, 16:55
 
Кадр із відео YouTube
Легендарний британський гурт Pink Floyd вирішив відзначити 20-у річницю виходу свого альбому The Division Bell і зняли новий кліп. 

Частину кліпу на сингл Marooned зняли в покинутому місті Прип'ять поблизу Чорнобиля, пише Lenta.ru з посиланням на журнал Rolling Stone.

Зйомки тривали близько двох тижнів і завершилися у середині квітня. Режисером кліпу став британець Обрі Пауелл.

У першій частині кліпу демонструються кадри, отримані з Міжнародної космічної станції, у другій – власне покинуте у 1986 році українське місто.

Останній студійний альбом рок-групи буде перевиданий 30 червня на честь 20-річного ювілею його виходу. Свого часу The Division Bell досяг верхніх рядків хіт-парадів Великобританії і США і став тричі платиновим, а тур на підтримку платівки став одним з найбільш дохідних за всю історію рок-музики.

З 1994 року і альбому The Division Bell Pink Floyd не випускали студійних матеріалів.

У 2005 році всі музиканти гурту возз’єдналися на один вечір на всесвітньому шоу Live 8, присвяченому боротьбі з бідністю.

47-тисячне населення Прип'яті повністю евакуювали відразу після аварії на ЧАЕС у 1986 році. Зараз місто знаходиться в Чорнобильській зоні відчуження.

середа, 21 травня 2014 р.

Перший ректор української Академії мистецтв,


Ганна Черкаська додала 3 нові світлини.
7 год · 
Перший ректор української Академії мистецтв, перший, хто в Україні отримав диплом доктора мистецтвознавства без захисту дисертації - Фе́дір Кричевський гірко посміхнувся, коли почув від Микити Хрущова обіцянку про помилування, якщо він намалює портрет «батька народів». Своїм учням Митець зізнався: «Бачите, малювати всяких там временщиків-фаворитів, пройдисвітів і мерзотників мені мій сан не дозволяє».
Народився художник 22 травня 1879 р. в місті Лебедині Сумської області у родині Григорія Якимовича Кричевського та його дружини, Параски Григорівни. Дитинство його проходило в селі Ворожба недалеко Лебедина, де його батько працював земським фельдшером. У родині було вісім дітей: найстарший - Василь, майбутній видатний український художник, графік і архітектор. Достатки батьків були замалими, тому дітям довелося прокладати власними силами шлях у житті. Федір Кричевський відмінно закінчив чотирирічну школу у Ворожбі, бажав учитися малярству, у цьому його підтримав граф В.Капніст, нащадок поета Василя Капніста. У маєтку графа Федір Кричевський ознайомився з галереєю козацьких портретів, колекцією живопису та графіки, багатою бібліотекою. Там Кричевський почав копіювати українські парсуни. Крім того допоміг випадок. Федір показав свої малюнки Шапошникову, приятелю художника К. Савицького. (Саме тому К. Савицькому, який намалював ведмедів на картині І. Шишкіна «Ранок у сосновому лісі»). К. Савицький оцінив талант юнака, дав притулок у своєму домі й підготував до вступу на малярський відділ Московської школи малярства, скульптури й архітектури. 1896 р. Ф. Кричевський став студентом училища. За роки навчання Федір Кричевський подружився з малярем Іваном Мясоєдовим (сином відомого художника). У домі батьків Мясоєдова Кричевський познайомився з Панасом Мирним і Володимиром Короленком. Після школи хлопці подорожували Україною: побували в Полтаві, Ворожбі й Лебедині, відвідали місця, сходжені Шевченком, а також Сорочинці, Яготин, Михайлівку, Харків, Миргород, Переяслав, Київ, Чернігів...
9 серпня 1902 року в Англії відбулася коронація Едварда XVII. До складу делегації від російського царського дому включили Федора Кричевського. У Лондоні він замальовував церемонії коронації, відвідав лондонські музеї.
Щоб мати ґрунтовну освіту, 1903 р. Ф. Кричевський вступив до Петербурзької академії мистецтв у майстерню І. Рєпіна та Д. Кардовського. Однак Ф. Кричевський залишив навчання через хворобу печінки та відсутність коштів і повернувся на батьківщину, де опановував живопис самотужки, багато працював на натурі. Федір поселився у старих Мясоєдових, часто їздив до села Шишаки на Полтавщині, де познайомився з Лідією Старицькою, яка близько восьми років була його Музою.
1907 р. він відновив навчання в Академії у майстерні баталіста Ф. Рубо, паралельно відвідував скульптурну майстерню Володимира Беклемішева та студіював техніку офорту у Василя Мате. 1910 року створив конкурсну картину «Наречена», успіх якої дав Ф. Кричевському право на закордонне відрядження за рахунок Академії до Австрії, Італії, Німеччини, Франції. Творчим звітом про відрядження було полотно Ф. Кричевського «Молодиці». Мистецтвознавець Л.Членова пише: «на звітній виставці пенсіонерів Академії він виставив поряд із італійським мотивом «Ринок у Римі» картину «Весільний обряд в Україні» («Молодиці»), де, як відзначала критика, «виявил слабость любить все родное». Через таку «предерзость» Ф. Кричевському було відмовлено у пенсіонерському утриманні».
Після повернення в Україну, Ф. Кричевєький викладав у Київському художньому училищі, а з 1914 р. — став його директором. 1917 р. Ф. Кричевський взяв участь у створенні Української академії мистецтва й був обраний її першим ректором. Всю енергію, весь організаційний хист він віддав справі налагодження праці Академії, яка спочатку містилася в приміщенні при Центральній Раді. Коли більшовики в січні 1918 р. захопили Київ, вони за тижні свого панування розстріляли понад п'ять тисяч цвіту української інтелігенції. Професори й студенти Української академії переховувалися, Академія була зачинена. Федір Кричевський пробув ректором Академії один рік; потім став ректором Георгій Нарбут. Завдяки невтомній енергії ректора Нарбута пощастило врятувати майно Академії. Українське кооперативне об'єднання Наддніпрянщини «Дніпро-союз» допомогло купити для Академії приміщення в старому будинку Георгіївського завулку, 11. У 1919 р. приміщення Академії більшовики забили, а майно викинули на горище, але Академія існувала. Студенти ходили до професорів додому і працювали там. Тоді в липні професора Академії Олександра Мурашка якісь типи в чекістських шкірянках арештували та пристрелили! Щоб знищити інтелігенцію, у 1919 р. більшовики організували штучний голод: частина професорів виїхала до села, де змогла вижити. Федір Кричевський подався до с. Шишаки, де колись придбав звичайну хату і перебудував її за проектом брата. Згодом оселя стала філіалом академії на час літньої практики студентів. Кричевський зібрав у Шишаках велику колекцію народного мистецтва— килимів, вишивок, кераміки, іконопису, багато часу працював у селі.
1927 року Ф. Кричевський написав славетний триптих «Життя», в якому показав зовнішню красу людей з народу, їх душевне благородство, моральну силу та велич, стриманість і стійкість. Триптих «Життя» експонувався на багатьох виставках в Україні й за кордоном: 1928 р. на Міжнародному конкурсі у Венеції мав великий успіх; 1933 р. частина триптиха «Повернення» самостійно експонувалася у складі виставки радянського мистецтва у Копенгагені та Варшаві. Варто зазначити, що у Федора Кричевського не було творів із совєтської тематики.
Коли в Україні розпочався процес згортання політики українізації, в Київському художньому інституті створилася атмосфера цькування, наклепів і провокацій. Шпигунство та доноси стали повсякденним явищем, тому професори Козик, Малевич, Гельман, Татлін перейшли в інші місця, Василь Кричевський пішов працювати в українську кінематографію, а Федір переїхав до Харкова викладачем Харківського художнього інституту. У червні 1939 р. йому присвоєно (одночасно з братом Василем) ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а в травні 1940 р. (також разом із братом) — звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Вони були першими в Україні, хто одержав цей вчений ступінь і звання.
На початку війни художник фактично ухилився від евакуації до Уфи. Старий професор, не зважаючи на п’яту графу, на хвору печінку, залишився на окупованій території. Ніхто з друзів та колег не зрадив його з дружиною, незважаючи на їх походження. Він перебував у зруйнованому більшовиками Києві, а літні місяці - в Шишаках. Восени 1943 року він залишив столицю разом із іншими втікачами, намагався виїхати на Захід, де вже перебував брат Василь. Доля закинула його до Кенігсбергу, де він влаштувався креслярем на заводі. Але червона армія оточила Кенігсберг, і Федір Кричевський потрапив у лабети «Смершу». Через рік катувань він пішки перейшов через Польщу та добрався до Києва, де його ув'язнили. Зрештою випустили, але зовсім хворого.
Його позбавили наукового звання й титулу заслуженого діяча мистецтв. З’ясувалося, що Кричевському з дружиною ніде жити: квартира у Георгіївському пр. № 12 була зруйнована під час бомбардування, дача в Шишаках згоріла. Деякий час Кричевські мешкали на Куренівці у Володимира Бондаренка, який повернувся з фронту. Ф. Кричевському допомагали друзі — Володимир Заболотний (який тоді був президентом Академії архітектури УРСР) і Сидір Грабовський, однак спецслужби виселили Кричевських під контроль за межі Києва — у селище Ірпінь, на вул. Пролетарської революції, буд. № 1.
Вірний «санові» українського художника Фе́дір Кричевський помер за мольбертом від голоду 30 липня 1947 року в Ірпені.
https://www.facebook.com/hanna.cherkasska/posts/626214907462244

К В. Путину и Ко.


"Постой!.. Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:
На вас не нападали. Вы - напали.
Вы первыми затеяли войну!
Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!..
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?
Ах, сколько на земле людишек подлых!
Такие уж настали времена!..
Вы подлость преподносите, как подвиг,
И просите за это ордена!"
(Леонид Филатов, "Лизистрата")

понеділок, 19 травня 2014 р.

ЦАРСЬКІ ВРАТА- ГЕРБ УКРАЇНИ

і відшліфовані у вигляді Українського Герба, герба Володимира Хрестителя, герба УНР, який і символізує Ворота-Державу-Україну, закриті посередині на Ключ-Престол, в серцевині якого міститься рідкісний і всеоб’ємний християнський символ, що поєднує в собі образ Ісуса Христа і образ Богоматері. Тобто, наш герб символізує нашу споконвічну, Богом дану, землю, країну Русь-Україну під Покровом Богородиці. В той же час – це єдині в світі Царські Ворота – найбільш образний рукотворний Заповіт, посталий на чужині з невмирущої любові до України, до своєї рідної землі, який передали нам у спадок українські патріоти того часу, щоб ми продовжили і не зганьбили справу їхнього життя. Проект і робота Якова Кіндзерявого-Пастухіва та Сергія Кіндзерявого-Пастухіва. Табір для інтернованих українців в Інгольштадті (Німеччина).

Твір заслуговує на назву "Однокласники.Сру"



-У вас в Украине!
Мы их не видим, с чего ты взяла?
-Россия не бросает своих, мы с вами, вот Крым спасли от бендер и вас не бросим..
А где в Крыму бендеры были?
-Потому и не было, что мы Крым спасли.
От кого?
-От бендер, я ж сказала..
Кого ты под ними подразумеваешь?
-Бендеры - фашисты, что из гейропы и США хотят напасть на Россию...
Так не было ж бендер в «гейропе», тем более в США?
-Они наши ценности разрушают, вот тебе Кончита нравится?
Какое отношение имеет Кончита к фашистам?
-Она с бородой разрушает нашу культуру и ценности, и бендеры тоже фашисты...
Подожди - я просто про погоду спросил, говорят у вас заморозки и снег.
-Нет - у нас дождик и тепло, сирень цветёт...
Ааа... так мне из Киева ты не веришь, что у вас снег?
-Вы что там - дебилы на Украине? Нет у нас снега...
А вы что там - в РФ - дебилы? Нет у нас фашистов
-Я тебя не оскорбляла...Вас пендосы оболванивают..
Зачем это им?
-Что бы вы нас, русских ненавидели...
Мы вас за ваши поступки ненавидим, и пендосы тут не бегают с гранатомётами, а вы - бегаете
-Вот видишь, вас оболванили а мы с вами одна культура, одна страна
Вы Крым оккупировали, какая культура? Почему немцев оккупантов убивали?
-Они фашисты.
А кто по твоему фашисты?
-Бендеры, правосеки..
Они что ли в Москве уже? Или территории РФ «отреферендили»?
-Нет их в Москве, а если полезут - мало не покажется...
Не собирались они в Москву.
-Потому и не полезут!
Так что отличает вас от немецких оккупантов?
-Мы мирные, и защищаем своё, а они лезли на наше...
РФ ведь границы признала, договора подписала, мы их - не нарушали
А теперь РФ лезет на «наше» - украинское?
-У нас стратегия самая лучшая, и Крым сам к нам пришёл
Как сам - если войска РФ были при «оккупендуме» который был не до, а ПОСЛЕ оккупации?
-Так он же не мог сам защитить себя от бендер!
Так их же не было, а войска РФ - были!
-Ты придурок или притворяешься? Крым - наш! И все радуются!
- И не было там войск РФ когда там были ваши с майдана
Татары и украинцы - не радуются.. И половина русских в Крыму уже не так рады, как хотели
-Это ваши СМИ врут! Крым уже принял первую волну отдыхающих на майские.
Там пусто было...
-Не пусто, а летом мы наконец-то в Нашем Крыму будем как дома...
Дай Бог...Хоть это и не ваш дом..
-Даст! А не даст сами возьмём - МЫ ЛУЧШИЕ!
Кто, кроме Вас самих так считает?
-Все!
Я не считаю, потому что нельзя так поступать.
-Как?
Лгать, грабить, захватывать чужие территории, засылать диверсионые группы..
-Мы своё забрали, и своих людей защитили!
А как украинцам и татарам жить под вашими репрессиями?
-Пусть на хер идут, кто не с нами...
Ну я вот, получается, не хочу жить в стране, где за плакат «миру-мир» применяют «санкции»
-Нет у нас такого..
Ну - в Питере блокадника арестовали?
- Не арестовали, и он - провокатор!
В чём его провокация?
-Все знают, что ваши СМИ считают, что русские ведут войну с Украиной
И что? Дед в чём виновен?
-Вот он против русских, потому и провокатор.
Так вы ж против войны?
-Да
Так зачем деда повязали?
-Вы так совсем тупые дауны? Вам мы протянули руку помощи, а вы тупо продались.
Кому?
-Пендосам и привели к власти хунту.
У нас законные депутаты Рады исполняют конституционную норму,
по которой они обязаны на время отсутствия исчезнувшего президента временно исполнять
функции отсутствующих членов правительства
Ни я ни мои друзья и никого не знаю, кто продался.
-Вас продали.
Кто?
-Бендеры и фашисты..
откуда ты знаешь - что у меня тут, если ты там?
- Потому что все вы там фашисты, потому что бендеры русских кричат на ножи...
Ну, блин, что ж такое -то, Я что ли фашист?
-Если против нас, то фашист.
Что - все, кто против ВАС - ФАШИСТЫ?
-а чё - нет разве? И не истери! Наши деды победили, а вы опять фашизм на Украине развели.
Ну нет у нас фашизма!, и кричать «москалей на ножи» и вспарывать кишки украинцам - разное.
-Не надо из меня дуру делать, я москвичка!
Да я не делаю, я пишу то, что знаю.
-Ничё ты там не знаешь, вы от своей ненависти к России - е**нулись
А кто виноват в ненависти к вам? Вы же нас уничтожить хотите!
-Не вас - а бендер и фашистов..
Вот блин - ты ж сказала, что я фашист, что и меня?И моих родных?
-ты определись, с нами ты или против.
Я определился - и ни с вами и не против - просто уберитесь из Украины, это мой дом!
-Ты бендера - они тоже против нас всегда
Они воевали за свою землю
-Они воевали против России
Нет! Против оккупантов!
-Видишь сколько в тебе ненависти!
Я что ли к тебе в Москву лезу с флагом Украины?
-Ещё чего!
А если б лез?
- Вы все твари только и хотите Россию разрушить.
Я наоборот говорю, что нельзя было нападать на Украину, потому что мы были за вас...
-Так что мешает сейчас быть с нами?
Вы нас предали, и по закону бумеранга РФ так же будет расчленяться тем, кто задумал это.
-Что?
Уничтожение славян ихними же руками.
-Мы вас спасать идём
А мы звали?
-Вы тупые майдауны, без нас подохнете
Вам какое дело - мы ж тупые?
- Кроме России вас никто не спасёт
Да блин, от ЧЕГО?
-От бендер и фашистов.
Ты ж меня в них записала
-Вот значит и очистим тебя от безмозглой тупости майдаунов..
Ты смотри - сама не видишь, что рассуждаешь как фашист, я тебя звал меня «чистить»?
- Вам же лучше будет, придурки!
Гитлер же тоже шёл «чистить» или забыла?
- Как пришёл так и ушёл, туда ему и дорога..
А связи между твоей позицией и его ты, конечно, не видишь...
-Мой дед воевал за свободу - а вы, фашисты и предатели теперь за его европу
Что ж так несёт тебя про «нас-фашистов» - И мы не за Европу - а за Украину.
- Европа и США - наши враги и мы не позволим им тут ставить свои базы.
Так чего вы не с ними и не на их территории воюете - а с Украиной?
Так всё дело в базах - а не в бендеровах? Зачем тогда плетёшь ерунду про фашистов?
-Украина это квазигосударство, его создал Ленин, а Сталин и Хрущёв дарили земли.
Зачем?
-Что зачем?
Ленину Украину с бандеровцами создавать?
-Чё, опять из меня дуру делаешь?
Нет
-Вам мозги промыли и ты ихними вопросиками всё извращаешь.
Не, подожди, зачем Ленину, Сталину, Хрущёву как вы говорите Украину «придумывать»?
-И мову вашу Австрийцы придумали..
Господи - а Австрийцам зачем? Почему не австрийскую?
-Чтобы на Россию напасть
Зачем???
-Фашисты потому что...
Все кто нападают фашисты, что ли?
-Да! Как вам не понятно!
Понятно - а вы зачем нападаете?
-Пошли вы все на *уй!!! бл*дь, з**бали, суки, мрази из схронов повылазили,
недобили вас тогда, пид**асы
Во.. во.. - культура и «родственные» чувства попёрли
- Я тебе культурно объяснила, ты не понимаешь
Так зачем Ленин придумал Украину?
-Вы долбо**бы, не вашего ума дело! Мы - ЛУЧШИЕ!
Ну, я понял..Спасибо..
-Ты козёл...

неділя, 18 травня 2014 р.

"ПЛАСТ" ОБ'ЯВЛЕНИЙ ТЕРОРИСТАМИ "ПРАВИМ СЕКТОРОМ"


такое и в страшном сне не присниться - парни из организации Пласт (Лутугино) объявили правосеком. Он совершил преступление - развернул на тренировке украинский флаг. А его кураторша говорит по-украински. Как помочь этим людям и как помочь этому региону не сходить с ума? Как снова проснуться дома - в Украине, в своем городе? Но мечты сбываются! Может, это все сделает нас сильнее.


УКРАЇНСЬКА ЛЯЛЬКА

четвер, 15 травня 2014 р.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ Н.П.ТАРШИН

Сьогодні 15 травня в бібліотеці для молоді ім. Свєтлова відбулась презентація книги віршів нашої землячки , учасниці активної Євромайдану Надії Таршин "Ключ від неба". Те. що приміщення доволі мале не дало змоги вмістити всіх знайомих та друзів по майдану не кажучи вже за інших людей, тож довелось обмежитись найбільш близькими.

Появі книги ми маємо завдячувати підприємцям, що колись об'єднались для самозахисту, а тепер вже займаються і багатьма іншими справами, бо єдність поглядів виявилась по багатьох напрямках. Одним з таких напрямків є і допомога у друкуванні книжок нашим видатним авторам, що самі не в змозі цього зробити в силу відомих причин зубожіння українського загалу за часів режиму нищення всього українського...

 Відео та фото про цю подію можете подивитись далі.


середа, 14 травня 2014 р.

УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ


Серія плакатів "Військові підрозділи доби Перших визвольних змагань"

Дозволяється вільно використовувати ці файли з некомерційною метою.

1. Вояк Першої Української дивізії Синьожупанників


Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

3. Козак українського полку імені Богдана Хмельницького


Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

5. Гайдамака полку імені кошового отамана Костя Гордієнка


Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

7. Козак кінного полку Чорних Запорожців


Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

2. Українській матрос з лінійного корабля «Воля»


Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

4. Кулеметник 3-ї Залізної дивізії Дієвої Армії УНР


Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

6. Стрілець Окремого загону Січових Стрільців



Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

5. Козак Холмської дивізії Дієвої армії УНР


Завантажити у форматі А1;
Завантажити у форматі А3;

Перша серія фільму "Українська революція".


Завантажити першу серію одним файлом

Плакат прем’єри.


Завантажити файл.

Трейлер фільму.


Завантажити файл. Формат AVI (Divx). Розмір 46Мб.

Фони для стільниці

фон1
Розміри:
3:4
2048x1535 | 1600x1200 | 1400x1050 | 1024x768

5:4
1280x1024

16:9
1920x1080 | 1366x768 | 1280x720

16:10
1920x1200 | 1680x1050 | 1440x900 | 1280x800
Фон2
Розміри:
3:4
2048x1535 | 1600x1200 | 1400x1050 | 1024x768

5:4
1280x1024

16:9
1920x1080 | 1366x768 | 1280x720

16:10
1920x1200 | 1680x1050 | 1440x900 | 1280x800
Фон3
Розміри:
3:4
2048x1535 | 1600x1200 | 1400x1050 | 1024x768

5:4
1280x1024

16:9
1920x1080 | 1366x768 | 1280x720

16:10
1920x1200 | 1680x1050 | 1440x900 | 1280x800

Тізер фільму

ТізерА
Формат F4V. Розмір 17Мб.

"Метрополія свідомого життя". Відкрита лекція Оксани Забужко про Хвильового. Харків, 13.05.2013

четвер, 8 травня 2014 р.

СИМВОЛ МАКУ

9 травня 2014 р. о 0:52

Мак – символ безмежності зоряного світу; Сонця,зорі; сну і смерті; плодючості, заспокоєння; швидкоплинного життя; красивої дівчини; безневинно пролитої крові (у християнстві); надійного оберега від нечисті.
Мак у міфологічних системах світу пов»язувався, в першу чергу, зі сном та смертю. Римська богиня Церера ходила по землі, і за кожним її кроком виростала вогниста квітка. Зібравши букет маків, богиня засинала. Грецька міфологія змальовує образ вродливого юнака Мікона, перетвореного після смерті на мак. Макова голівка була символом плодючості й заспокоєння, атрибутом Афродіти, Гери, Кібели. (Мифологический словарь. – М., 1991. – с.365). У християнській літературі поширений мотив про те, що маки ростуть на крові розіп»ятого Ісуса Христа. Отже, мак – символ безневинно пролитої крові.
На думку О.Братка-Кутинського, символ магічного маку такий же давній, як і калина. «Макові зерна, - вказує він, - як символ безмежності зоряного світу й його астральної сили й досі зберігають своє значення. І до сьогодні мак освячують двічі на рік – на Маковея і Спаса. Найяскравіше таке значення символу виявляється в різдвяному обряді приготування ритуальної страви – куті, де макові зернята символізують безконечну множинність зірок Всесвіту»  (Братко-Кутинський О. Символіка світобудови // Людина і світ. –1991. - № 11. – с.39).
В усній народній творчості мак – символ красивої дівчини: «Гарна дівка, як маківка», «Дівчина, як маків цвіт», «Як маківочка», «Як мак процвітає» (про людину у повній силі й красі).
Водночас мак пов»язувався із хтонічними істотами, смертю. Напр.: «маку наївся» - очманів; «на мак розбити» - вщент; «маком сісти» -загинути. Окрім того, мак-видюк (польовий) був надійним оберегом від лиходійства відьом, упирів, нечистої сили. Ним обсипали навколо хати, в хліві.
Часто навколишній світ, оселя зіставлялися саме з маком («Сей світ, як маків цвіт», «Збудуй мені світлоньку з макового цвітоньку» (Словарь української мови / За ред., Б.Грінченка. – К., 1958. – Т.2. – с.392). За даними С.Килимника, однією з магічних веснянок, скерованих на високий урожай городньої рослини, була веснянка «Мак».
Окрім того, мак символізував світанкову зорю («Ой, зацвіла маківочка, зачала бриніти»), швидкоплинність людського життя ("Пройшов мій вік,як маків цвіт»).
Іноді найдорожчу людину – матір – порівнювали з маківкою («Де нема цвіту, світлішого над маківку, / Да нема роду, ріднішого над матінку»).
У літературі образ маку символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну. «Ординці воїна скришили, / На землю впало тіло біле/ І, наче зерно, поросло, / А влітку маком зацвіло…» (М.Стельмах).
За астрологічними гороскопами, рослиною людей,народжених 1-10 березня, є Мак. Шлях його всіяний терном. Треба вірити у свої сили – тільки так Мак може досягнути успіху» (Альманах гороскопів світу. – Житомир,1993. – с. 144).
Стаття О.Потапенка. (Словник символів культури України.К., - «Міленіум», 2002. – с.138-139.

ДОДАТКИ
Додаток 1.
Л.Ткачук, навчаючись у 7 класі Томаківської СШ, написав
«Легенду про Томаківку»
Раз їхали козаки з Січі навійну.
На війну жорстоку, на війну страшну.
Довго бились з ворогами козаки –
Аж кривавими в них стали сорочки.

Не злякались ворога – і перемогли,
Вигнали навіки з рідної землі.
Їхали додому – сорочки в крові,
Лягли відпочити в зеленій траві.

Повертались з Криму хлопці-чумаки
Та й побачили криваві сорочки.
«Так то маківка!» - один крикнув чоловік,
Місце це Томаківкою нарекли навік.

Років з того часу немало пройшло,
І стоїть на місці тім чудове село,
Як прозвалось чумаками в перший раз,
Так і зветься їх сигами у наш час.

Додаток 2.
Томаківка

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Де теперечки оце селище Томаківка, колись дуже давно була, кажуть старілюди, запорозька слобідка. Заїхала якось сюди цариця Катерина. Схотілося їйвийти з карети та відпочити біля річки під вербами.
Ну, вже як відпочила цариця, тоді пішла на село, на садки та городиподивитись. А воно саме маківки цвіли. Побачила Катерина ті чудові квіти та йпитає в свого почту:
-         Що це так гарно цвіте?
Князі та генерали зирк, зирк один на одного і мовчать, бо й вони зродутаких квітів не бачили. Коли це з куреня показався дід-запорожець. Цариця донього:
-         Діду, що це за квітка?
І показує на мак біля тину.
-        То маківка, — відповів старий.
-         Томаківка, - не зовсім уторопавши,засміялась Катерина й додала:
-         Ну, хай же й слобода ця віднинізветься Томаківкою.
Сказала так та й подалась із своїми слугами далі мандрувати.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
31. Томаківка. Записано від вчительки Попенко В. І. в с. КапулівкаНікопольського району.

Додоток 3.
Петро Супруненко

Томаківка
(Легенда)
Їхали степом двоє козаків.Їхали ступою, оглядалися навкруги. Хвилями грали високі буйні трави, ряснілидивним цвітом тюльпани, ромашки, горицвіт. Ласкаво гладив вітер сиві чуприни ковили.
Та не тільки степовою красоюмилувалися запорожці. Пильно вдивлялися вони вдалину — чи не видно чорнихтіней. Ні, їх не сплутаєш ні з якими квітами. Навіть колючому будякові кривдно сталоб, якби його порівняли з татарським загарбником.
Козаки надто обережнопробиралися балками — так і дивись, чи не вискочить з яру капосник-татарин.По-злодійському тільки й нападає він, не любить чесного двобою, поганець.
- Чого, батьку, голову схилив?—спитав свого товариша молодий козак. - Невже наш степ наводить на тебе смуток?Дивись, який він казковий, широкий, як море, привільний, мов душа козацька.Невже не веселить він запорозького серця?
Молодий був козак. Він іпісень частіше співав, і щедро жартами сипав.
- Ні, хлопче, не степ намене смуток наводить. Степ рідний козацькому серцю.
- Що ж, батьку, гнітитьтебе, заважає затягти зі мною пісню таку, щоб трава пригнулася, щоб птахипритихли?
- Нерадісна пісня проситься.Не хотів би я наганяти туги на цей веселий гомін у ст Мовчав старий козак. Неквапився відповісти на завзяті слова молодого запорожця.
- А що нас чекає попереду?Веселий ярмарок у місті. Моторні молодиці у багатих шинках. Хіба
не дзвенять у нас золотічервінці в кишенях? Невже не тішить тебе добра зопорозька чарка?
- Щиро скажу, брате, теперне дуже тішить. До смутку зазнав я радощів: били мене і батогами на псарні,одягали і ярмо на шию, кували в кайдани, здіймали на диби. Багато подарунківмав я від панів. Як згадаєш - горілки не стане, щоб залити все горе.
Ще похмурніше стало сувореобличчя. Хіба все перекажеш? Молодий ще в нього товариш. Зелений та гарячий.Все б йому рубати з плеча, все б веселитися та гуляти. А він, старий сіромаха,видно, слабнути починає. Набридло йому отак блукати без притулку. У інших,котрі молодші, є десь батько й мати, дружини і наречені, а йому, виходить, нідеприхилити сивої
буйної голови. Та ще,передавали йому, і пан нахвалявся повернути до себе в маєток, зацькуватисобаками. Спіткався б цей шляхтич тут, у степу, він би показав йому, де раки зимують.А там,у місті, в шинку чи на ярмарку можуть і спутати, мов теля.
Невеселі думки бралися вголову. Видно, таки старіти почав козак. А там, не встигнеш оглянутися, і наспокій. То вже знають люди, як запорожець із світом прощається. Востаннєпогуляє - все проп'є, що має, з товаришами. Так і проводжають його всю далекудорогу з горілкою і музикою до самого монастиря, аж доки брама зачиниться.
Та не тягне його до попів,не хочеться розлучатися з молодцями. Там, поміж ченців, ні чарки не вип'єш, аніпісні козацької не почуєш, ні гопака не втнеш. Лишився б зимувати на Січі, тацього разу всі з багатою здобиччю повернулися, всіх по домівках у місто тягне.
- От і хлопці наші йдуть!
Придивився старий січовикудалину - ніби не видно ніяких вершників. Щось ввижається молодцю.
- Та он же, в яру,зачервоніли шапки. Бачиш, як їдуть, гойдаються на конях - бач, скільки їх.
- Що це ти вигадав? То ж нешапки червоніють, то маківки...
- Ото сказонув! Що мені, очізасліпило? Та й не вечір ще. Козаки то.
- Ні, то маківки...
Під'їхали ближче - справдініяких козаків немає.
- Тобі, може, й міста зпалацами тут ввижжаються. І сидять тут запорожці наші на бенкеті.
Буває ж - примариться таке.Кумедія та й годі. Можна було б тільки посміятися з такої пригоди, як сміявсяпарубок. Але старий і тепер їхав на коні похнюпившись, замислившись. І була унього на це причина. Згадав він, що колись у цих місцях в бою з татарамиполягли відважні лицарі з війська запорозького. Тяжка січа була з ордою, життясвого не пошкодували за вітчизну ці люди. Тут і наклали вони своїми головами,тут і розчісував буйний вітер їхні козацькі чуприни. І ще згадав старий козак,так люди казали, що розкішні червоні маки в степу - це кров друзів-воїнів, якіполягли тут за рідну землю. Мов пам'ять про них, буйно цвіли маки, погойдуючись
шапками на вітрі. Ніхто їхтут не садив, не ростив. Звідки б їм так густо висипатись у дикому полі? Ранішеначебто й не видно було їх в цій балці. А від тої пам'ятної пори і повелисятакі рясні сходи.
Почув оповідь старогомолодий козак і перестав посміхатися. Зупинили коней, сіли відпочивати. І тодінадумав сивий запорожець, що не поїде він далі, лишиться тут. Викопає землянку,перезимує, а там, дивись, ще хтось поселиться поряд. Місце тут і справдічудове: балка затишна, чагарники є, весело дзюрчить струмок, перемовляючись ізквітами й травами. Погодився з товаришем парубок.
- Що ж, хай буде по-твоєму,батьку, заїдемо з хлопцями по дорозі на Січ до тебе погрітися.
І поїхав молодий січовик,поспішаючи у велике місто, туди, де шумів ярмарок, де чекали на нього розваги йвидовиська. Ходив він по людних місцях, розмовляв з селянами й ремісниками. Радивтікати від панів. А щоб не блукали довго у степу, він і дорогу брався їмпоказати.
Повертався на Січ молодийзапорожець з ватагою. Були тут і старі січовики-рубаки, були й безвусімолодики. Дорогою заїхали до зимівника. Його так і назвали відтоді - Томаківка.А самого господаря, старого запорожця, за його любов до цих чудових квітів,прозвали Маківкою.
автор Валерій Терзі




8.5.2014 Петро Супруненко"Томаківка" (легенда) - МегаЗнайка - сайт для допитливих дітлахів та їхбатьків

http://megaznaika.com.ua/legenda-suprunenko-1.html3/3

Публікацію підготував Валерій ТЕРЗІ