вівторок, 29 липня 2014 р.

БІОГРАФІЯ ШЕВЧЕНКА (ІНТЕРАКТИВНА)

13.03.2014 : Історичні персонажі в романі Л. Костенко "Маруся Чурай"
13.03.2014 : Добро і правда в романі Л. Костенко "Маруся Чурай"
13.03.2014 : Ідеал української дівчини (за романом Л. Костенко "Маруся Чурай") (II варіант)
13.03.2014 : Ідеал української дівчини (за романом Л. Костенко "Маруся Чурай") (І варіант)
13.03.2014 : Втілення моральної краси й таланту українського народу в образі Марусі Чурай (за однойменним романом Л. Костенко) (II варіант)
13.03.2014 : Втілення моральної краси й таланту українського народу в образі Марусі Чурай (за однойменним романом Л. Костенко) (І варіант)
12.03.2014 : Рідна земля в поезії А. Малишка
11.03.2014 : Вражаючі документи епохи (за оповіданнями В. Підмогильного)
11.03.2014 : Як я сприймаю роман Ю. Яновського "Вершники"
10.03.2014 : Апокаліпсис нашого часу (за творчістю Ю. Клена)
26.02.2014 : Великий син України (за трагедією Б. Лепкого "Мазепа")
26.02.2014 : Віра в перемогу нового світу (за поезією В. Чумака і В. Еллана-Блакитного)
28.01.2014 : Рідна мова в поезіях В. Сосюри і М. Рильського
28.01.2014 : Вірність і кохання в інтимній ліриці В. Сосюри і М.Рильського (III варіант)
28.01.2014 : Вірність і кохання в інтимній ліриці В. Сосюри і М.Рильського (IІ варіант)
28.01.2014 : Вірність і кохання в інтимній ліриці В. Сосюри і М.Рильського (І варіант)
28.01.2014 : Вірність і кохання в інтимній ліриці В. Сосюри і П. Тичини
28.01.2014 : Інтимна лірика Сосюри
28.01.2014 : "Світ по-новому відкривати, поете, обов'язок твій!" (за мотивами поезії М. Рильського)
28.01.2014 : Спів про рідну землю (за поезією М. Рильського)
http://www.ukrlib.com.ua/

середа, 16 липня 2014 р.

ДЕНЬ ЗЛУКИ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА 16 ЛИПНЯ

    16 липня вже вчетверте в нашому місті пройшло святкування Дня Злуки українського війська.   В 1919 році було утворене єдине військо з військ ЗУНР та УНР.
     Захід був організований ГО ТО "Золота паланка". Якщо відверто залучати до участі в заході було важко, причина відмови, війна. Але дозвольте зауважити , що однією з причин чому путін почав війну з Україною, була його впевненість в тому, що українці зрадливі боягузи і відразу здадуться на милість ворога. Цьому сприяла спотворене подання української історії правлячою/, понад 70 років, комуністичною партією, що продовжувала імперську політику царської Росії.
   На цьому заході всіма виступаючими проводилась аналогія подій визвольного руху 20 років з теперішньою війною, яку також намагаються представити як громадянську. хоча насправді як тоді так і зараз це війна між Україною та Росією, в якій український народ відстоює свою незалежність.
   Ще одна паралель в порівнянні тих подій - Захід втручається в справи на боці однієї з сторін і лише одна відмінність. Тоді Захід був на боці імперської Росії, а зараз Захід на боці України. Проте дії західних країн все одно не зупиняють  агресію Росії і Путін насміхається з них та всього світового співтовариства. плюндруючи всі встановлені світови норми і домовленості.
   Давайте згадаємо як відбувалось в наших краях утворення цього війська.
14-16 липня в Кам'янському (окупаційна назва Дніпродзержинськ) зібралось військове керівництво ЗУНР та УНР: загонів Тютюника. Зеленого. Григор'єва, були залучені представники АНТАНТИ та білого генерала Денікіна. Було складено грунтовний план наступу проти більшовицької навали. В обєэднаному выйську було до 100 тисяч січових стрільців-вільних козаків. Вирував високий патрітичний дух.
                         Одна ще мить ворожого насилля
                         За мить одну велика стане хвиля
                         Упаде грім. посиплеться руїна
                         А з руйновища стане Україна!
                         Велика чиста, дужа і свобідна
                         Високим серцем горда й непобідна!
   Але не так сталось як гадалось. АНТАНТА почала розмірковувати, Денікін раптом вирішив сам іти на Москвц через Орел, чим зруйнував не тільки план штабу а й свій власний похід. Україна лишилась сам на сам з диким лютим ворогом і самотужки пішлав наступ.
   За 20 днів вона спромоглась нанести поразку Червоній Армії на голвоних напрямках. Блискавичною атакою заволоділи Києвом.

Ідуть ідуть ідуть стрільці
Цвіте їм пісня на устах
Мигоче ясно сталь в руці
Гроить у сонці шлях:
"А ми тую червону калину підймемо
А ми нашу славну Україну ГЕЙ1 ГЕЙ! Звеселимо!
В прапор з вітром зашумів
Так любо грає він
Вже Київ наш!
несеться спів
Загув Софії дзвін

     В районі Вапнярки оточили і знищили 45 і 47 червоні дивізії .Відрізали їм шлях до відступу.   Якби в цей час підключилась би допомога. то все Правобережжя було б очищене, та більшовизм  був би знищений ще в зароку і Україна стала бс незалежною.
   Фрон поступово оголювався . зима, холод. люди вмирали від кул і відступали...

Вертають з Києва на Бар
Ідуть на Вінницю шляхом
А всілд за ними все цвинтар кругом,кругом
В Грицька розлісся черевик в Івана в нозі шрапнель
Василь із голоду принишк, Петро й Михайло без шинель...

   Так була зрйнована незалежність України... Опісля залишились лише окремі загони що так і не змогли підняти всеукраїнське повстання, про залишенців багато писав Василь Шкляр і інші сучасні автори...
   Вічна слава Героям!


                                                                                               Автор   Людмила Гребенюк.
(у статті використані вірші січових стрільців написані в 18-20 ті роки минулого сторіччя.)


   
 

ДЕНЬ ЗЛУКИ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА 16 ЛИПНЯ


субота, 12 липня 2014 р.

НА СМЕРТЬ ВАЛЕРІЇ НОВОДВОРСЬКОЇ

КАЗАК РОСИИ БОЛЬШЕ ЧЕМ КАЗАК

Шел казак куда-то вдаль.

На груди была медаль:
«За отвагу», «За победу»,

«За приятную беседу»,


«За научные труды»

,
«За охрану всей сред
ы»,

две медали космонавта
,
орден игрока Варкрафта

,
символ сдачи ГТО

,
«Прохождение ТО»

,
Клуб беременных «Журавлик»

,
Гардероб ДК «Гидравлик»

,
«Альтависта точка ком»

,
«Общество больных грибком»

,
Капитан игры «Зарница»

,
«Гомельская психбольница»,


табакерка, и огниво

,
восемь крышечек от пива,


«Фест

иваль цыганской пл
яски»

«Крановщик, работай в каске!»

«Берегись велосипеда»

,
«Тридцать восемь лет Победы»


Орден РСФСР,


тайный орден «Тамплиер»,


вкладыш жвачки «Лёлик-Болик»

,
«Анонимный алкоголик»

,
«Клуб ценителей вина»

,
Символ панков из говна

,
«SUSE-Linux», «Бизнес-тим»,


«Тында — город-побратим»


«Самый опытный водитель»


«Лучший хряк-производитель»

,
знак «Почетный водолаз»

,
стикер «Путин-пидарас»,


Октябрятская звезда

,
«Героиня мать труда»

,
группа крови, и Ай-Пи,


и пацифик на цепи.
Поскользнулся вдруг казак...

И медальками — херак!

И теперь медальки все

раскатились по шоссе.
Ребятишки! Дяди, тёти!

Если где-нибудь найдете:
Орден Славы, Орден Мира,

пуговку с гербом Алжира,

фенечку, консервный нож,

малахитовую брошь
,
Красный крест, Петровский крест

«Город Прага», «Город Брест»,

«Полковая медсестра»,

«Детство — чудная пора»,

«Эсперанто», «ЦСКА»
,
личный номер лесника,

запонки к военной форме,

«Лучший токарь», «Выхлоп в норме»,

«Похудей за пять минут»,

Молодежный клуб «Сохнуд»,

«КГБ», «Почетный донор»,

«Частный фонд Елены Боннер»,

«Фестиваль чеченской моды»,

номерок фидошной ноды —
хоть медалькой, хоть значком

поделитесь с казачком!

Проект банкнот Національного банку України


Разработка дизайна банкнот для Банкнотно-монетный двора Национального банка Украины (проект).
Банкнота  5 гривен
Банкнота 5 гривен
Банкнота 5 гривен
Банкнота 5 гривен
Банконта номиналом в 5 гривен
Банкнота 10 гривен
Банкнота 10 гривен
Банкнота 10 гривен
Банкнота 10 гривен
Банконта номиналом в 10 гривен
Банкнота 20 гривен
Банкнота 20 гривен
Банкнота 20 гривен
Банкнота 20 гривен
Банконта номиналом в 20 гривен
Банкнота 50 гривен
Банкнота 50 гривен
Банкнота 50 гривен
Банкнота 50 гривен
Банконта номиналом в 50 гривен
Банкнота 50 гривен
Банкнота 100 гривен
Банкнота 100 гривен
Банкнота 100 гривен
Банконта номиналом в 100 гривен
Банкнота 200 гривен
Банкнота 200 гривен
Банкнота 200 гривен
Банкнота 200 гривен
Банконта номиналом в 200 гривен

ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ ЗЛУКИ АРМІЙ УНР ТА ЗУНР 16 ЛИПНЯ 2014 РОКУ, СІЧЕСЛАВ

16 липня у Січеслав( Дніпропетровську)і, українські партії, громадські організаціїї та активісти, відзначатимуть об'єднання армій УНР, ЗУНР, та повстанських відділів у липені1919 року в єдину українську мілітарну силу - Українську Соборну Національнуу Армію.вдзначення цієї дподіїї проходитимуть: у Рівному, Львові, Кам'янець - Подільському, Жашкові, Здолбунові
  • Вам та користувачу Oleg Babich це сподобалось.
  • Олег Черненко Дійство відбудеться біля могили січовим стрільцям-вільним козакам, що знаходиться на Соборній площі біля історичного музею Яворницького

пʼятниця, 11 липня 2014 р.

Завтра відзначаємо Свято Апостолів Петра і Павла


Завтра відзначаємо Свято
Апостолів Петра і Павла
Українські традиції
В Україні з днем Петра і Павла пов'язувалося багато повір'їв та звичаїв. На Пе́тра вперше після посту, який в народі називають Петрівка, дозволялося готувати молочні страви. Господині варили вареники із сиром, пекли мандрики — сирні бабки. З цього часу переставала кувати зозуля, «мандрикою вдавилась», пояснювали дітям бабусі, бо ж вона, згідно з легендою, вкрала у св.Петра одну мандрику й за це...
Показати більше...

ЗВІТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ГО ТО "ЗОЛОТА ПАЛАНКА" ЗА ОСТАННІЙ ЧАС.

   Впродовж останніх місяців  ГО ТО "Золота паланка" відслідковувала зміст періодичних видань. що надходять у продаж до кіосків "Укрпошти".
   Виявилось, що деякі з них відверто дублюють антиукраїнські московські видання. Це такі . як "Вєсті2 та "Ітогі єдєлі" та інші.
   Спільними зусиллями разом з УМВС дНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УДАЛОСЬ ПРИПИНИТИ НАДХОДЖЕННЯ ЦИХ ВИДАНЬ У ПРОДАЖ.
   10.06.2014 ГО ТО "Золота паланка" провела захід присвячений 70 річчю загибелі українського поета Олега Ольжича. який загинув від катувань нацистів у 1944 році. В  дійстві брали участі близько сотні осіб. В кінці заходу відбувся імпровізований концерт, е читали його твори , співали пісні на його вірші.
  Брали участь у заснуванні робочої групи по експертизі дій обласної влади .
  Заснували разом з іншими громадськими організаціями Громадського формування по охороні правопорядку і охороні кордонів "Січ"
  Заснували разом з самообороною Дніпропетровської області батальйон "Січеслав", де будемо впроваджувати козацькі традиції, бо батальйон сформований,  як козацький.
   20.06.2014 від нашої організації пораненим воякам з АТО були доправлені речі : білизна. одяг та інші премети вжитку.
  01.07 2014 від ГО ТО "Золота паланка" були передані книжки патріотичного змісту. православної тематики та дитячі малюнки  в шпиталь українським воякам.
  Зараз іде підготовка до відзначення значної дати для Української армії - День злуки військ УНР та ЗУНР у 1919 році. що відбудеться 16 липня о 18 годині Соборна площа біля могили січових стрільців-вільних козаків. Бажаючі можуть приєднатись до відзначення цієї дати.
   05.07.2014 ми зібрали овочі та зелень і доправили у Гврдійське до військової частини.
  Днями змушені були виступити на захист обласного прокурора від ВО Свободи, що почав діяти відповідно до закону , не дивлячись на ранги та заслуги, від псевдо люстраторів...
   Більшість подій висвітлювали на блогах та соцмережах.
                                                                                         Голова ГО ТО "Золота палнка"
                                                                                         Гребенюк Людмила Василівна
                                                                                          067 134 0976
   

четвер, 10 липня 2014 р.

САМООБОРОНА МАЙДАНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ВЕЛИКИЙ БЛЕФ "ДНІПРО-1"

САМООБОРОНА МАЙДАНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ВЕЛИКИЙ БЛЕФ: Нарешті можу поширити допис Філатова про великий блеф батальйон Дніпро. Знаючи пр нього зажди мовчав, допопки він не став реальністю і...

Січеслав (Дніпропетровськ).: ЗАСІДАННЯ РОБОЧОЇ ГРУПИ З ЕКСПЕРТИЗИ ОБЛРАДИ

Січеслав (Дніпропетровськ).: ЗАСІДАННЯ РОБОЧОЇ ГРУПИ З ЕКСПЕРТИЗИ ОБЛРАДИ: автор:  Олег Черненко 6 відео 1 година, 11 хвилин Додайте опис Відтворити все

неділя, 6 липня 2014 р.

ЦЕРКВА ЯК ДОКАЗ СНУВАННЯ ДО ПОЛЬСЬКОГО ЛЬВОВА

У центрі Львова відкрито два невідомих науці давньоруські храми, – наукове дослідження

фото: ZIK
фото: ZIK

Раніше загальноприйнятою для науковців була концепція т.зв. казимирівського Львова, яку випрацювала польська історіографія ще в міжвоєнний період, і згідно з якою увесь середньовічний Львів – в межах оборонних мурів – був закладений польським королем Казимиром. Українцям у цій «казимирівській» концепції дозволялося мати церкви (св. Миколая, св. Феодора, Богоявлення Господнього, Воздвиження Чесного Хреста та інші) лише за межами міських мурів, тобто у незахищених передмістях. Ця концепція довгі десятиліття вважалася достовірною, але лише до того часу, поки у найдавнішій центральній частині Львова з 1970-х років розпочалися планомірні археологічні розкопки під керівництвом добре знаних у науковому світі фахівців – таких як Іван Могитич, Ігор Свешніков, Роман Багрій та інші.

Майже щороку то біля міського Арсеналу на вул. Підвальній, то перед бастеєю навпроти вежі Корнякта, то в низці інших місць довкола Ринку з-під землі почали проступати залишки житлових, господарських, а то й оборонних споруд, речі з яких однозначно вказували на ХІІ-ХІІІ ст. Тобто, вибудувана маститими істориками передвоєнного часу «казимирівська» концепція початків Львова почала хитатися.
Власне про відкриття, які стосуються двох давноруських храмів у центрі Львова, книжка автора цієї статті, кандидата історичних наук, археолога Миколи Бандрівського «Від Мегалі Екклісія руських князів до церкви Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській (з історії православних храмів львівського середмістя)», яка щойно вийшла друком.
Два десятиліття тому першу глибоку «тріщину» у цій «казимирівській» концепції спричинила теорія знаного львівського архітектора Романа Могитича, який рулеткою пообмірював усі давні парцелі (ділянки) на Ринку та в прилеглих кварталах і з горами цифр та креслень довів (своїм колегам і науці загалом), що їх розбивка (тобто, ринкової площі та довколишньої вуличної сітки) чомусь побудована виключно на давньоруських мірах довжини, а отже, слід говорити про появу львівського Середмістя – в межах оборонних мурів – ще за княжих часів.
Правомірність такої постановки питання доводять і дані археологічних розкопок останніх років, які підтвердили, що саме центральна частина сьогоднішнього Львова (в межах колишніх оборонних укріплень) є найбільш давньою. Про це свідчать залишки житлових, господарських і оборонних споруд, які були відкриті, наприклад, під час розкопок 1997 року в підземеллях колишнього єзуїтського костелу (дослідження автора), біля колишньої гауптвахти, в ряді місць на пл. Ринок і на вул. Руській, біля Латинської катедри, у дворику на вул. Вірменській, на розі вул. Вірменської та вул. Краківської та в інших пунктах.
Кардинальним чином ситуація почала змінюватися з жовтня-листопада 2012 року, коли за ініціативою Львівського ставропігійного братства, що діє при Свято-Успенській церкві на вул. Руській у Львові, та Львівського музею історії релігії розпочалися архітектурно-археологічні роботи в підземеллях колишнього Домініканського монастиря. Уже в травні наступного, 2013 року, отримані результати приголомшили: у підземеллях було виявлено залишки споруд княжих часів (цілі ділянки відносно добре збереженої цегляної і кам’яної кладки до ХІІІ ст. включно), які – в частково перебудованому вигляді – були включені домініканськими будівничими під час побудови на цьому місці свого монастиря, починаючи з 1390-х років. Особливий інтерес представляє частина склепіння «додомініканського періоду», яка вимурувана у техніці т.зв. балканської кладки з використанням рядів плінф (давньоруської цегли), а також фрагмент білокам’яної складнопрофільованої деталі від вхідного порталу пізньороманського типу тощо.
Природно, постало питання: якщо вже на місці колишнього Домініканського монастиря виявлено сліди раніших за часом будівель (а письмові джерела фіксують домініканців у цьому місці щойно з 1390-х років), то чи збереглись якісь письмові свідчення про ці найдавніші споруди?
Результати таких пошуків не примусили себе довго чекати. Виявилось, наприклад, що головний архіваріус домініканського ордену у Львові Мартин Груневег, який мешкав у Львові з 1582 по 1602 роки у своєму щоденнику записав, що на місці їхнього Домініканського монастиря у Львові «…раніше була руська церква». На статус і значення цієї загадкової «руської церкви» дещо пролив світло інший стародавній документ – рукопис 20-х років ХVII ст. віднайдений відомим львівським істориком І. З. Мицьком у відділі рукописів ЛННБ ім. В. Стефаника НАН України, в якому мовиться, що «…у Успенія Пречистой Богородіци церков митропольную взявши вчинили Божим Тілом» (тобто, домініканським костелом Пресвятого Божого Тіла). Іншими словами, та «руська церква», згадана монахом Мартином Груневегом, в даному документі потрактована як митрополичий храм.
Те, що у цьому випадку йдеться саме про архікафедральний храм (на місці пізнішого Домініканського монастиря), а не про звичайну церкву, свідчить ще один документ, а саме згадка про колись існуючу поруч Мегалі Екклісія (тобто, владичний, архікафедральний собор) у грецькому написі на мармуровій таблиці, яка вміщена над вхідним порталом до Богородичної церковці відновленої князем Олексієм Балабаном у 1671 р. і яку більшість з нас знає до сьогодні під назвою «Балабанівська каплиця» («каплиця Трьох Святителів»).
Отже, і археологічні, і архівні джерела свідчать про існування на місці колишнього Домініканського монастиря у Львові величної кафедральної святині, найвірогідніше, з посвятою св. Йоана Хрестителя, яка була збудована ще давньоруськими князями з династії Романовичів і яка передувала появі на цьому місці пізніших за часом домініканських споруд.
А от тепер увага: що каже історична наука про теоретичну ймовірність існування у давньоруському Львові такого великого (у всіх смислах) храму? По-перше, до останнього часу (в контексті порушеної проблеми) мало надавалося значення тому факту, що з 1270 р. Львів став столицею Руського князівства, до якого в той час входили такі давні й могутні міста як Київ, Володимир, Сівер, Пінськ та інші з їхніми на увесь світ відомими величавими мурованими соборами і князівськими палатами. Природно, що будучи стольним градом, Львів просто не міг не мати свого архікафедрального собору. І собор цей мав стояти не десь на околиці, а таки в самому місті – в межах мурів та інших оборонних укріплень. І у всьому – добре вивченому на сьогодні львівському Середмісті – найбільш придатним і відповідним для цього місцем була найвища його ділянка – там, де в пізніший час був вибудуваний Домініканський монастир. Саме на цьому місці і стояв до 1370 рр. відомий з писемних джерел Мегалі Екклісія – архікафедральний собор св. Йоана Хрестителя. До останнього часу на роль такого собору, тобто «головного храму княжого Львова» пробували висувати невеличку муровану церкву св. Миколая, що стоїть при теперішній вул. Б. Хмельницького і яку датують кінцем ХІІІ ст.
Але таке ототожнення є засадничо помилковим, оскільки:
1. Свято-Миколаївська церква є занадто мала і дуже камерна, щоб бути презентантом кафедральної святині.
2. Розташована ця церковця за межами міських укріплень княжого Львова, а отже, вже принципово не може бути «головним храмом міста».
3. Ідею вважати Свято-Миколаївську церкву при сьогоднішній вул. Б. Хмельницького «головним собором княжого Львова» нам підкинули польські історіографи міжвоєнного періоду (опираючись в цьому частково також на праці греко-католицьких істориків-москвофілів Із. Шараневича, о. А. Петрушевича. Інші історики головно – передвоєнного часу, в такий спосіб намагалися «витиснути» за межі львівських середньовічних мурів будь-що, що мало зв’язок з українством і Руссю).
Таким чином на сьогодні достатньо виразно і все чіткіше почала вимальовуватися – альтернативна до «казимирівської» – нова концепція культурно-релігійного розвитку давньоруського Львова, яку можна назвати «концепцією двох храмів».
Чому одразу двох храмів? Та тому, що після втрати українцями свого архікафедрального храму св. Йоана Хрестителя (на місці пізнішого Домініканського монастиря), його статус – як церковно-організаційного та митрополичого осередку і, можливо, єпископського двору – був перенесений на розташовану поруч ділянку – на територію сьогоднішнього подвір’я Свято-Успенського храму на вул. Руській. Саме тут близько 1370-х років з’явилась та друга владична церква, від якої зараз на поверхні не залишилося й сліду, але фундаменти якої (з численними підземними криптами із захороненнями найбільш видатних світських і церковних достойників) ще й досі, мабуть, спочивають десь під плитами нинішнього подвір’я Свято-Успенської церкви.
Микола Бандрівський, кандидат історичних наук, археолог, для ІА ZIKhttp://zik.ua/ua/news/2014/07/05/u_tsentri_lvova_vidkryto_dva_nevidomyh_nautsi_davnoruski_hramy__naukove_doslidzhennya_503370

пʼятниця, 4 липня 2014 р.

Литовцы записали песню «Братья», посвященную Украине (ВИДЕО)




Музыкант Рокас Радзевичюс: Мы хотим помочь и поддержать украинцев, чем только можно

Слева на право — М.Кодис, Г. Жилис, С.Жеймис, А.Смилгевичюте, Р.Радзевичюс, Й.Кривицкас, К.ДраздаускасСлева на право — М.Кодис, Г. Жилис, С.Жеймис, А.Смилгевичюте, Р.Радзевичюс, Й.Кривицкас, К.Драздаускас
Вильнюс, Июль 04 (Новый Регион, Таня Деккер) — Литовская группа «Skyle» записала на украинском языке песню «Братья», посвященную всем украинцам.

ВИДЕО

Побывав на Майдане в декабре прошлого года, музыканты были глубоко впечатлены тем душевным подъёмом и силой людей, которых там увидели, и уже тогда поняли, что Украина стоит на пороге великих исторических событий.
О том, как родилась идея песни и что стало поводом для ее написания, NR Baltijaспросил у представителя группы Витаутаса Брувериса.
«Идея спеть свои песни на украинском языке у группы возникла на Майдане, когда в декабре прошлого года музыканты там давали концерт. Тогда они пели песни из своего последнего альбома «Братья». Этот альбом посвящён литовским партизанам, «лесным братьям», которые после Второй Мировой войны в течение десятилетия воевали за свободу Литвы.
На Майдане музыканты спели одну песню по-украински, а позже, вернувшись в Литву, группа сделала студийную запись этой песни на украинском и сняла видео-клип. Так родилась песня «Присяга». А «Бiлий Брат» — это ещё одна украинская версия известной песни группы», — рассказал Витаутас.

ВИДЕО


Автор музыки и текста — лидер группы Рокас Радзевичюс, автор перевода на украинский — Марианна Кияновска.

«Главным мотивом спеть наши песни по-украински стало именно чувство душевного братства с украинским народом, которое мы очень ясно и остро испытали ещё перед поездкой на Майдан.
  Жажда свободы и дух борьбы за неё — вот что нас объединяет.
Ведь литовцы ещё совсем недавно, двадцать лет назад, сами испытали тоже, через что сейчас проходит украинский народ, украинцы платят очень высокую цену за это.  — говорит Рокас Радзевичюс.
Группа «Skylė» была создана в 1991-м, её основатель и лидер — Рокас Радзевичюс. Начав с панк-рока и альтернативного рока, группа, после присоединения к ней певицы Айсте Смилгевичюте, в своей музыке и поэтике совмещает фолк и арт- рок, элементы традиций литовско-балтийского язычества, архаики и мифологии. Музыканты поют на литовском, латышском, старо-прусском и, конечно, украинском языках.

Группа выпустила 15 студийных альбомов, самые известные из которых — «Подводные хроники» (2007) и «Братья» (2010), за создание которого члены группы получили президентские награды «За заслуги перед Литвой». Сейчас группа записывает новый альбом, который выйдет осенью.
Состав группы: Айсте Смилгевичюте — вокал, Рокас Радзевичюс — вокал, гитара,Мантвидас Кодис — аккордеон, клавишные, Кестутис Драздаускас — флейта, Йонас Кривицкас — сольная гитара, Гедиминас Жилис — басс-гитара, гусли, Салвиюс Жеймис — ударные. С группой поёт «Добровольческий хор Племени Чернорога», созданный из поклонников группы.