Історія сучасної боротьби за незалежність України виткана з тисяч доль, але постать Анатолія Ручки, відомого у козацькому середовищі як Отаман Мажа, посідає в ній особливе місце. Його життєвий шлях — від колоритного козака-філософа на мирних ярмарках до пораненого на барикадах логіста Майдану, "госпітальєра"-добровольця та засновника міжнародних волонтерських маршрутів — уособлює незламність духу справжнього українського лицарства. Це літопис про нього, його побратимів та бойову Верхньодніпровську сотню.
Частина I. Мирний час: Козацький колорит та мрія про мотокрос
Анатолій Ручка родом із Дніпропетровщини — краю з глибоким козацьким корінням. Він став отаманом Верхньодніпровської сотні, яка відродилася як офіційний структурний підрозділ Регіональної громадської організації «Кодацька паланка Війська Запорозького Низового» та почала тісно співпрацювати з Козацьким благодійним фондом імені Івана Сірка.
Сотня отримала унікальну символіку: малинову корогву, що з діда-прадіда символізує козацьку кров, мужність та військову доблесть, а в центрі — зображення круторогого бика (вола). Цей геральдичний символ ідеально перегукувався з позивним отамана — «Мажа» (історична назва великого чумацького воза для солі). Бик уособлював працьовитість, спокій у мирний час, але страшну, нестримну силу в момент захисту своєї землі.
Доленосного 2013 року Анатолій Ручка жив звичайним життям, у якому була велика, суто чоловіча пристрасть — мотокрос. Він обожнював мотоциклетний спорт, швидкість та техніку. Щоб заробити кошти на обслуговування байка, купівлю палива та дорогого екіпірування, Мажа використовував свій автентичний вигляд. Маючи розкішні вуса, виголений оселедець та традиційний стрій, він брав участь у різноманітних етнофестивалях, народних гуляннях та ярмарках. Люди залюбки підходили сфотографуватися з яскравим козаком, а зароблені зі світлин гроші Анатолій відкладав на свою технічну мрію, навіть не підозрюючи, як скоро його водійські навички знадобляться всій країні.
Частина II. Логістика революційного Майдану: Дніпро — Київ
Коли восени 2013 року вибухнула Революція Гідності, Козак Мажа без вагань залишив цивільні справи й став на захист свободи. Завдяки своєму автотранспорту та залізній витримці він перетворився на головного логіста для дніпровських активістів. Отаман регулярно курсував своєю машиною між Дніпром та столицею. Він перевозив до Києва не лише тонни продуктів, теплого одягу та медикаментів, а й добровольців, які прагнули виборювати майбутнє держави.
У Києві пунктом призначення для людей та вантажів Мажі була легендарна 4-а (Козацька) сотня Самооборони Майдану. Саме туди стікалися козацькі сили. У 4-й сотні новоприбулі добровольці проходили суворий відбір та перевірку на міць, злагодженість і психологічну стійкість перед тим, як вийти на барикади проти озброєного спецназу.
Частина III. Тил у Дніпрі: Фінансова прозорість, каски поштою та «пластикові обладунки»
Поки Мажа тримав лінію постачання на дорогах, у самому Дніпрі розгорнувся потужний координаційний центр. Його очолив козак Ворон (Олег Черненко) — людина системна та рішуча. Ворон увійшов до складу координаторів місцевого Майдану і разом із іншими козаками виконував функції служби безпеки: вони охороняли місця збору допомоги, відсікали провокаторів та стежили за порядком.
Логістична система працювала як годинник завдяки чіткій фінансовій взаємодії:
- Компенсація за паливо: Переїзди Мажі вимагали величезної кількості бензину. Козак Ворон брав гроші на відшкодування палива безпосередньо зі штабу, з козацького кошика пожертв, які масово і щиро приносили звичайні дніпряни.
- Сталеві шоломи поштою: Коли протистояння в Києві переросло в силову фазу, виникла гостра потреба в індивідуальному захисті. За гроші громади козак Ворон зумів знайти та викупити понад 80 сталевих армійських шоломів. Оскільки машина Мажі фізично не вміщала такі об'єми, Ворон виявив винахідливість — він пакував каски та важкі речі й відправляв їх поштою на ім'я Мажі прямо в Київ. Отаман оперативно забирав посилки у столичних відділеннях і за лічені години озброював захистом хлопців на передовій.
- Винахід Ворона та Хижого: Невдовзі силовики почали застосовувати проти мітингувальників жорстоку і підлу зброю — світлошумові та газові гранати, густо обмотані скотчем із цвяхами, болтами, гайками та шматками заліза для максимального осколкового ураження. Розуміючи, що бійці отримують важкі поранення кінцівок, козаки Ворон та Хижий розробили унікальні саморобні тактичні щитки. Вони брали звичайні пластикові каналізаційні труби, розрізали їх уздовж, за допомогою нагрівання вигинали під анатомічну форму людських рук і ніг та оснащували ременями.
Ці пластикові «козацькі обладунки» виявилися напрочуд ефективними. Під кінець Майдану, коли на барикади почали закидати надпотужні спецзасоби, надіслані силовикам прямо з Москви (міць яких зросла в рази), саме ці щитки з труб стримували вибухову хвилю, відбивали цвяхи й рятували руки та ноги козаків від ампутацій і важких каліцтв.
Частина IV. Ціна свободи: Поранення та переродження у «Госпітальєрах»
Активна волонтерська та бойова діяльність Отамана Мажі зробила його пріоритетною ціллю для тогочасного режиму. 18 лютого оточивши козаків на Грушевського координаційних найняті владою бандити — «тітушки' напали на козака великою групою і жорстоко побили його. Закриваючи голову від ударів залізними прутами, Анатолій Ручка зазнав важких травм: бандити зламали йому обидві руки.
Це було важке фізичне каліцтво, проте зламати залізну волю козака найманцям не вдалося. Пройшовши тривалий, виснажливий курс лікування та зрощення кісток, Мажа не зміг залишатися осторонь, адже на Сході вже розгоралося полум'я війни. Оскільки травми рук не дозволяли повноцінно тримати зброю, він знайшов свій новий фронт. Отаман приєднався до знаменитого добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» та сиав там водієм.
Там його водійський талант та логістичний досвід рятували життя. Мажа опікувався евакуаційним автотранспортом батальйону, ремонтував машини в польових умовах, доправляв медикаменти на позиції під обстрілами та підтримував молодих бійців своїм козацьким гумором і мудрістю. За цю титанічну, сумлінну працю керівництво «Госпітальєрів» неодноразово нагороджувало Козака Мажу почесними відзнаками та медалями.
Тим часом молодь Верхньодніпровської сотні, яка загартувалася на Майдані під захистом шоломів Ворона та обладунків Хижого, утворила міцне бойове ядро. Вони влилися до складу Старосамарської сотні і масово пішли добровольцями на передову. Багато хто з цих вихованців воює проти загарбників і до сьогодні.
Частина V. Повномасштабна війна: Литовські колеса для фронту
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Отаман Мажа зустрів його у повній готовності. Масштаб викликів змінився, тож змінилися й масштаби козацької логістики.
Анатолій Ручка налагодив тісну координацію з іноземними партнерами, зокрема з литовськими волонтерськими фондами. Він особисто зайнявся доставкою волонтерських машин з-за кордону. Литва купувала та передавала дефіцитні позашляховики, пікапи та карети швидкої допомоги, а Козак Мажа разом із однодумцями організував безперебійний транзит цих автівок через кордон прямо в руки бойових підрозділів ЗСУ на лінію вогню.
Попри солідний вік, перенесені травми та роки безперервної боротьби, Отаман Мажа не кидає фронт. Його і сьогодні можна зустріти на логістичних маршрутах війни — за кермом чергового евакуаційного автомобіля чи пікапа, який завтра рятуватиме українських солдатів. Верхньодніпровська сотня під своїм малиновим стягом із биком, завдяки засновникам та побратимам, назавжди вписала свої імена в новітню історію України як приклад абсолютної самоорганізації, мужності та козацької вірності своїй державі.
