Соловейко рідний брате...

 Постать Петра Ткаченка в нашому товаристві завжди виділялася. Уперше я познайомився з ним на Козацькому колі в Галушківці. Спів козацьких пісень під гітару завжди привертає увагу щирого українця, а те, як це робив Соловейко, особливо запалювало серця. 

Згодом дізнався, що він родом із Перещепиного, де тривалий час належав до реєстрового козацтва. Нині ж Петро діє в лавах Старосамарської сотні Війська Запорозького Низового. Свого часу я щиро здивувався, коли почув, що в цивільному житті він працював шкільним учителем історії. Мабуть, саме глибоке знання минувшини та козацьке коріння навернули його стати дієвим, активним козаком.

Любов до пісні, яка живе в кожному нащадку запорожців, стала пожиттєвою пристрастю Петра. Він виступав не лише соло з гітарою, а й співав в аматорському хорі, створеному на житловому масиві «Північний» у Дніпрі. Кожен їхній вихід на сцену вирізнявся особливою щирістю та патріотичним запалом. 

Та не лише творчість зачаровувала мене в Петрові, якого побратими назвали Соловейком, вражала і його розповідь про наставника, бандуриста Сарма Соколовського.

А пісня про «соловейка, рідного брата» й досі дзвенить у моїй голові, коли згадую марші Революції Гідності. Тоді ми розгорнули величезний синьо-жовтий стяг, і навпроти оперного театру Петро раптом заспівав. Багатотисячна колона патріотів миттєво підхопила цей мотив — це пролунало неймовірно потужно. 

Петро пройшов крізь вир Майдану: стояв у Козацькому колі на Козацькому редуті, брав активну участь у подіях дніпровського протесту. Хроніку тих днів детально зафіксував на відео Олег Черненко, і ці безцінні кадри тепер зберігаються у фондах Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького. 

Згодом була козацька толока — допомога в будівництві дерев’яного козацького струга та його спуск на воду. Жодна з цих подій не обходилася без нашого Соловейка. А коли відкривали Музей боротьби за Україну, Петро приніс для експозиції унікальний експонат — раритетне друковане видання «Кобзаря» Тараса Шевченка 1954 року, яке стало справжньою окрасою виставки. 

У буремному 2021 році від Штабу національного захисту (створеного нами ще у 2014-му), завдяки організації Павла Закіпного, ми об’їздили з концертами безліч військових підрозділів на передовій.

Запальний спів Соловейка наприкінці кожної програми руйнував ту відчудженість з якою зустрічали на початку і буквально закликав бійців піти в козацький танок. Танцювали всі — і хлопці з «Дніпра-1», і воїни легендарної 93-ї бригади «Холодний Яр», і добровольці з «Вовків Да Вінчі». Про це в нас лишилося кілька пам’ятних світлин. 

Пригадую, як на початку зустрічей бійці інколи сприймали нас стримано, мовляв, приїхали чергові волонтери, привезуть продукти й проситимуть автографи на прапорах. Проте після перших же акордів Петра подібні думки розвіювалися вщент. А великий козацький стяг, який ми повсюди розгортали як наш непорушний фон, додавав усім нам особливого молитовного натхнення. 

У лютому 2024 року ми разом знову опинилися у військкоматі. Там, у координаційному волонтерському центрі, допомагали формувати перші бригади ТрО з нескінченного потоку добровольців. А вже у квітні Петро увійшов до складу окремої роти «Січеслав» у структурі «Варти Дніпра». Знаючи, що за плечима у нього — строкова служба на флоті, я залучив його до створеного нами Центру військової підготовки «Січеслав». Петро дуже допоміг як інструктор із тактики ведення бою та виживання. Особливо став у пригоді його морський досвід в’язання вузлів, коли ми навчали цивільних людей правильно й безпечно переправлятися по линвах через річку. 

Але повномасштабна війна не змусила його закинути гітару. Петро знаходить сили й час, аби регулярно виїжджати з лекціями нашого Козацького похідного музею та творчого об’єднання «Золота паланка» до гімназій і ліцеїв міста, виховуючи малечу. 

Сьогодні козацький спів Петра набув нової, глибокої й щемливої ваги. Під час прощання з полеглими козаками, коли символічно вшановували пам'ять новітніх героїв, голос Соловейка над Дніпром тамував біль і нагадував про вищу мету боротьби. Я прагну, щоб цей голос звучав не лише у скорботні хвилини, а й на великих сценах та культурних заходах, продовжуючи живити прагнення Перемоги, як це було раніше у Холодному Яру чи Рубанівському. 

Джерела та матеріали хроніки:

1. Матеріали та спогади побратимів Громадського товариства «Творче об’єднання "Золота паланка"».
2. Архівні відеокадри та хроніка подій Революції Гідності у Дніпрі (автор відео та фото— Олег Черненко) // Фонди Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького.
3. Звіти та фотоархів волонтерських поїздок Штабу національного захисту Дніпропетровської області (2014–2021 рр.).
4. Журнал підготовки та обліку добровольців Центру військової підготовки «Січеслав» та формувань добровольців (лютий 2024— липень 2026 р.).

---

---

Відродження козацького суднобудування: Як у Дніпрі реконструювали автентичний струг та спростували кабінетні теорії

Ідея відтворити елемент давнього побуту народилася серед козаків Творчого об'єднання «Золота паланка» Старосамарської сотні Війська Запорозького низового. Після успішного розгортання Козацького похідного музею постало амбітне завдання — побудувати справжній дерев'яний човен за стародавніми технологіями.

Ініціаторами й головними рушіями проєкту виступили козаки Олег Черненко (козак Ворон) та Микола Шапа. Робота над реалізацією тривала кілька років і втілилася в успішний спуск судна на воду.

---

Історичне підґрунтя, проектування та наукова дискусія

Мало хто знає, але струг як тип судна народився задовго до появи козацтва — ще за часів Київської Русі в XI–XII століттях. Тоді ці плоскодонні вітрильно-веслові човни використовувалися на річках та озерах Русі й ідеально пристосовувалися для транспортування волоком між водними артеріями. Українське козацтво стало прямим спадкоємцем цієї давньоруської суднобудівної традиції, адаптувавши її під свої військові та вантажні потреби.

Інженерна основа проєкту

Сучасні дослідники розпочали шлях у 2017 році з вивчення зацілілих суден на Хортиці та в Старих Кодаках.

• Пропорції Гійома де Боплана: За основу взяли пропорції та описи знаменитої козацької чайки, зафіксовані французьким інженером Бопланом у його картографічних працях.
• Габарити: Довжина судна склала 9 метрів (рівно половина від класичної великої чайки). Такий розмір узгоджується з археологічними знахідками вантажних суден аналогічного типу.
• Озброєння: Струг обладнали двома чавунними фальконетами (малими корабельними гарматами) на спеціальних саморобних лафетах. Вони пройшли успішні вогневі випробування на лівому березі Дніпра на місці історичного Новокодацького перевозу.

Спростування теорії В. Шалабудова: Де ж козацька верф?

Довгий час серед істориків точилися дискусії щодо спроможності козаків масово будувати флот у районі Старої Самарі. Зокрема, дослідник В. Шалабудов, який вивчав Богородицьку фортецю, висунув твердження, що масштабного суднобудування там відбуватися не могло, оскільки археологи не виявили залишків стаціонарних верфей чи капітальних інженерних споруд для побудови плоскодонних човнів.

Практичний експеримент козаків «Золотої паланки» повністю спростував цю кабінетну теорію. Завдяки розробці мобільного стапеля було доведено: запорожцям не потрібні були стаціонарні верфі. Будь-яке рівне місце біля річки (як-от звичайне подвір'я) автоматично ставало верф'ю. Для розгортання процесу достатньо мати майданчик, деревину, базовий інструмент та силу людських рук, щоб перевернути й підтягнути готове судно до води. Це доводить ніби неймовірну мобільність козаків (та їхніх предків часів Русі), які могли за лічені дні організувати флот прямо на необжитому березі, не залишаючи після себе жодних монументальних споруд для майбутніх археологів.

---

Технологічні нюанси та будівництво

Головним принципом реконструкції стала максимальна автентичність. Майстри свідомо відмовилися від сучасних матеріалів, скловолокна та встановлення двигунів. Побудова відбувалася на подвір'ї Анатолія Рака в місті Підгородне.

Креслена модель (комп'ютерний прорахунок) 
   └── Зменшення середніх ботей за фактом пружності сосни
        └── Збирання догори дном на унікальному стапелі
             └── Набивання 7 рядів дощок у шаховому порядку

Матеріал

Для нижніх ботів (основи) використали соснову дошку-50-ку, для бортів — дюймовку. Носи та нижні боті допоміг виготовити козак В'ячеслав Бондаренко («Варвар»).

Інноваційний стапель — відмова від домкратів

Сучасні майстри плоскодонок зазвичай збирають днище на рівній поверхні, а потім вигинають його домкратами. Олег Черненко застосував власний досвід 15-річної роботи з деревом і розробив стапель для збирання судна догори дном. 

Завдяки цьому конструкція природно вигиналася під власною вагою деревини, задаючи ідеальний кут. Борти (7 рядів) кріпили 20-сантиметровими цвяхами, які загинали у формі скоб.

---

Спуск на воду та випробування: Слідами Тура Геєрдала та Боплана

Спуск відбувся 15 серпня на річці Самарі на місці історичної перемоги кошового отамана Івана Сірка над татарами.

Для переходу знадобився екіпаж: мінімум 6 веслярів, 1 стерновий та 1 запасний. Стартувавши о 13:30, екіпаж пройшов 8 250 метрів (близько 10 км з урахуванням галсів) Самарою та Дніпром за 3 години, пришвартувавшись у клубі крейсерських яхт.

Секрет очеретяних бортів та ефект човнів «Ра»

Найважливішим відкриттям під час першого спуску стало експериментальне підтвердження хронік Гійома де Боплана. Французький інженер описував, що козацькі чайки та струги завдяки очерету не тонули, навіть будучи повністю залитими водою.

Коли під час випробувань новозбудований струг набрав воду по самі лавки, він... не потонув і впевнено залишився на плаву! Закріплені по бортах великі в'язанки очерету (тростини) товщиною до 50 см спрацювали як потужний природний блок непотоплюваності. Цей ходовий доказ став абсолютним аналогом всесвітньо відомих експериментів Тура Геєрдала на його папірусних човнах «Ра». Очерет повністю тримав вагу судна та екіпажу, підтвердивши геніальну простоту й надійність козацьких  технологій.

---

Картка технічних характеристик струга

Параметр	Показник	Примітка
Тип судна	Річковий струг	Традиція від епохи Київської Русі до козацтва
Довжина	9 метрів	Пропорція \(1:2\) до великої чайки Боплана
Матеріал корпусу	Пиляна сосна (50-ка та дюймовка)	Зібрано встик на кастомному стапелі
Озброєння	2 чавунні фальконети	Встановлені на дерев'яні лафети
Захист бортів	Очеретяні снопи (тростина)	Товщина до 50 см. Ефект непотоплюваності «Ра»
Вітрильне оснащення	Клівер / Рівне (пряме) вітрило	Перевірено в ходових випробуваннях
Екіпаж	від 8 осіб	6 веслярів, стерновий, помічник

---

 Експеримент, що став живою історією

Підбиваючи підсумки, можна з упевненістю сказати: експериментальна побудова козацького човна виявилася повністю вдалою. Реконструйований струг успішно довів свої високі морехідні та маневрені якості в різних ходових модифікаціях — він упевнено пройшов дальні походи як на веслах у поєднанні з косим вітрилом (клівером), так і під автентичним рівним (прямим) вітрилом.

Остаточною ж крапкою та справжнім тріумфом проєкту стала участь відродженого струга у Фестивалі, присвяченому 30-річчю Незалежності України. Саме там екіпаж судна на практиці продемонстрував глядачам козацьку речну тактику, взявши участь у масштабній військово-історичній реконструкції з імітацією штурму та взяття Богородицької фортеці. Ця подія повернула живі традиції суднобудування на береги Дніпра та Самари.

---

Еней був парубок моторний. Василь Дудко.

    Історія Василя Дудка в нашому товаристві Старосамарської сотні ВЗН почалась після 2014 року.

   Він у Дніпрі появився, як вимушений переселенець з Донецька. 

   "Брав участь в донецькому майдані. Коли ж поряд впав снаряд граду і скалки скла полетіли в хату, то вирішив виїхати з небезпечного міста, бо перспектив жити в таких умовах вже не було"- розповідає Василь.

   Вірити чи ні словам Василя, то право кожного, але поява його волонтером на вокзалі, а потім в волонтерському куточку Автовокзал-Дніпро, доказ того, що він таки підтримує боротьбу України за Незалежність від москви і окупантів.

   Робота його там була не складна, будучи пенсіонером, він міг багато часу приділяти чергуванню там. Зустріти  та нагодувати бійців  смаколиками та чаєм, а у вільний час плести сітки і доглядати порядок в приміщенні. З цим він цілком справлявся.

   Організований волонтерами цієї спільноти хор привернув увагу і нашого товариства, бо зустрічались на окремих заходах. Там і Василя увагу привернула наша спільнота вільних козаків.

   Він також ввійшов до Дніпропетровської організації політв'язнів та репресованих, бо виявилось, що батьки були засланими ще в радянський час на Далекий Схід, де він і народився. Це зблизило ще і з нашими козаками, родини яких постраждали від окупації більшовиків ще в ті часи.

   Брав  Василь  і участь в відродженні козацьких традицій:  в фестивалях, в побудові струга  та в інших наших заходах.

   В лютому 2022 він, разом з усіма козаками взяв участь в роботі Координаційного штабу волонтерів по допомозі ЗСУ та роботі з добровольцями, які приходили у військкомат за покликом серця, а не за повісткою.

  Перше, чим довелось зайнятись, облаштувати підвальне приміщення, колись побудованого, як бомбосховище , одразу після другої світової війни полоненими німцями. Разом з іншими козаками все було приведено до належного стану і туди заселилась рота контрдиверсійної боротьби "Січеслав" 108 бригади ТРО. Частина ж приміщення слугувала складом для волонтерської допомоги, якою і займався Василь з іншими козаками.

   Василь Дудко саме тоді і отримав козацьке ім'я Еней. Строки з Котляревського, написані в заголовку,  добре підходять до його вкладу в загальну справу.

   В квітні, разом з козаками, яких не взяли у 108 бригаду ТРО через вік та з інших причин, він ввійшов до складу  окремої роти "Січеслав" в ДФТГ "Варті Дніпра", де продовжив займатись звичною справою - волонтерською допомогою. Цим він займається і донині.

   Ну а, зараз він влився ще в один рух, що відповідає його нестримності - рух інвалідів-спортсменів, та бере участь в їх з заходах та змаганнях. Саме його участь в ДФТГ в окремій роті "Січеслав" надала йому таку можливість. випробувати себе і в цій сфері діяльності.

    Одним словом - Еней.