Офіцер, козак, інструктор: як підполковник Нестеренко «Нестор» збудував народну систему вишколу в Дніпрі

 Коли історики описуватимуть феномен українського спротиву 2022 року, вони обов'язково згадуватимуть людей, які без жодних наказів згори змогли перетворити стихійний патріотичний підйом на чіткий мілітарний механізм. 

У Дніпрі одним із таких архітекторів народної оборони став кадровий військовий, підполковник запасу Євген Нестеренко, відомий у ветеранському та патріотичному середовищі як Нестор.

Його життєвий шлях — це історія про те, як професійні знання, помножені на козацький дух і залізні принципи, рятували життя тисяч дніпрян у найкритичніші моменти сучасної війни.

Професійний корінь: інженерний досвід та залізничні війська

Євген Нестеренко прийшов у сучасний український спротив із колосальним кадровим багажем. Свого часу він звільнився зі служби в залізничних військах радянської армії. Проте унікальні знання з військової інженерії, зведення фортифікацій, мінної безпеки та логістики не залишилися в минулому.

Десь після 2015 року, коли Україна вже стримувала ворога на Сході, підполковник запасу повернувся до викладацької справи. Він став викладачем військової кафедри Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту (ДІІТ, нині — УДУНТ) та паралельно працював воєнруком (вчителем предмета «Захист України») у цивільних школах.

Військова справа стала для родини Нестеренків життєвим кредо. Ще до початку повномасштабного вторгнення сини Євгена служили й воювали в різних підрозділах ЗСУ, а старший син передавав бойовий досвід наступним поколінням в одному з провідних військових учбових центрів країни.

Відродження традицій: Старосамарська сотня та гра «Джура»

Важливий поворот у світогляді та діяльності підполковника відбувся у 2016 році, коли він познайомився з козаками Старосамарської сотні — сучасного формування, що відроджує історичні традиції козацтва на теренах Дніпра. Саме в цьому патріотичному середовищі за ним міцно закріпилося поважне іменування — Нестор.Поєднавши офіцерський досвід, педагогічні навички воєнрука та козацьку філософію, Євген Нестеренко став одним із ключових інструкторів та суддів Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») на Дніпропетровщині.

 Роками він загартовував школярів та молодь, навчаючи їх впоряду, стрілецькій справі, тактиці та виживанню в польових таборах. 

Тоді ніхто не знав, що ці навички знадобляться його вихованцям не на змаганнях, а в реальних боях.

Лютий 2022-го: фортифікації Синельникового та штаб козака Бандери

Наприкінці лютого 2022 року, коли російські окупаційні війська стрімко просувалися з півдня та сходу, виникла реальна загроза прориву до Дніпра. Підполковник Нестеренко без вагань вирушив на передову лінію оборони. Його професійний бекграунд залізничного інженера виявився на вагу золота: Нестор особисто координував та допомагав організовувати зведення оборонних споруд, протитанкових рубежів та загороджень навколо Дніпра з боку стратегічно важливого Синельниківського напрямку. Завдяки його розрахункам, хаотичне копання землі перетворилося на професійні фортифікаційні лінії, здатні витримати важкі обстріли та зупинити ворожу бронетехніку.

Виконавши першочергові інженерні завдання на підступах до міста, Нестор повернувся до Дніпра та приєднався до Координаційного штабу біля Амур-Нижньодніпровського (АНД) військкомату. Цей штаб розгорнули його побратими зі Старосамарської сотні під керівництвом козака Бандери.

Тоді біля військкоматів вирував контрольований хаос. З людей із досвідом екстрено формували бригади ТрО, а тисячі непідготовлених цивільних просто записували в резерв.

 Саме в цих самоорганізованих групах добровольців виник шалений запит: «Ми хочемо захищати місто, але не вміємо тримати зброю. Навчіть нас!»

Реагуючи на цей виклик, Козак Нестор приніс із цивільної школи, де працював воєнруком, навчальні макети автоматів Калашникова (АК). Прямо в невеличкому просторі штабу волонтерів почалися перші практичні заняття.

База ГО «ЩИТ»: три кити виживання під обстрілами

Розуміючи, що простору для повноцінного відпрацювання недостатньо, патріотична спільнота Дніпра почала шукати системне рішення. З подачі директора Музею боротьби за Україну Олега Чергєєнка було оперативно знайдено безпечну локацію для тренувань.

Вже з 8 березня 2022 року регулярні заняття для цивільних та добровольців стартували у приміщенні Громадської організації «Дніпровська міська спілка воїнів АТО "ЩИТ"». Керівник організації, відомий журналіст і ветеран Віктор Ожогін, на той момент уже воював на передовій у складі батальйону НГУ «Дніпро-1» (де пізніше отримав важке поранення), але його тилова база послужила спільній справі перемоги.

У стінах «ЩИТа» Козак Нестор особисто закривав три життєво важливі дисципліни, які викладав щодня:Мінна безпека — розпізнавання мін-пасток, розтяжок, снарядів та залізнична інженерна логіка безпеки.Основи такмеду — професійні знання з надання першої домедичної допомоги під вогнем, накладання турнікетів та зупинки критичних кровотеч. Базою для цього курсу став неоціненний досвід самого Нестора, який свого часу пройшов повні вишколи у легендарному Медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри». Отриманий там стандарт MARCH став основою для порятунку майбутніх бійців.Тактика та індивідуальне володіння зброєю — культура поводження з автоматом, тактичні стійки, правильний хват, алгоритми переміщення та використання укриттів.

Так по суті народився Центр військової підготовки "Січеслав" міста Дніпра, що за більш ніж за 4 роки зміг підготувати не лише цивільних, а і військових, бо Нестор теж брав і в цьому участь, через нестачу інструкторів там.

Безкомпромісний вибір: справа понад посади

Цей виснажливий волонтерський марафон тривав два роки для Нестора. У вільний від основної роботи час — вечорами після пар у ДІІТі та на вихідних замість відпочинку — підполковник Нестеренко продовжував навчати людей.Згодом, бачачи колосальний успіх ініціативи, козаки Січеслава допомогли перевести цю діяльність на системний рівень. На базі Дніпропетровської обласної ради було створено офіційну структуру — Комунальний заклад «Дніпропетровський обласний центр підготовки громадян до національного спротиву». Досвідченого та авторитетного підполковника Нестеренка запросили туди на посаду заступника директора.Проте кабінетна робота, паперова бюрократія та формалізм виявилися чужими для бойового офіцера. Зіткнувшись із тим, що у керівництва закладу не було реального бажання діяти, розвивати систему спротиву та працювати на повну потужність, Нестор ухвалив принципове рішення. Він не став триматися за статус чи високе крісло. Він залишив посаду заступника директора КЗ та повернувся туди, де немає місця імітації — «в поле».

Сьогодення: спротив триває

Сьогодні підполковник Євген Нестеренко продовжує свій тихий, але надважливий рух опору. Як і раніше, він працює на рідній військовій кафедрі ДІІТ, виховуючи нові покоління військових фахівців. А у вільний час, на волонтерських засадах, Козак Нестор продовжує вести польові вишколи для захисників та цивільних громадян, тісно співпрацюючи зі своїми надійними побратимами зі Старосамарської сотні та Центру військової підготовки «Січеслав».Його унікальний досвід — від залізничної інженерії до жорстких медичних стандартів «Госпітальєрів» — залишився там, де він приносить найбільшу користь — на практиці, серед людей, які реально готуються захищати кожен метр української землі. 

Історія Козака Нестора — це живий доказ того, що справжні титани нашої оборони тримаються не на посадах чи державних фінансуваннях, а на щирому патріотизмі, офіцерській честі та незламній волі.Теги для публікації

Козак Колоброд: Як поєднати таємниці кобзарів, 20 видів зброї та сучасну тактику бою

 

Володимир Пасинко (Козак Колоброд) — майстер та популяризатор козацького бойового мистецтва, дослідник військової історії, каскадер та військовий інструктор. Він створив унікальний міст між багатовіковими лицарськими традиціями України та прагматичними вимогами сучасної тактичної безпеки. Нині він є одним із провідних практиків та лідерів сучасного козацького руху на Січеславщині.

Естетика та підхід Володимира Пасинка базуються на суворій історичній правді: він відтворює образ та дух вільних низових запорожців, принципово відкидаючи спотворені карикатурні образи козацтва та не підтримуючи стилістику городових слуг шляхти у вузьких кальсонах. Його виступи — це демонстрація сили та автентичного військового одягу воїнів-січовиків.

1. Становлення майстра: від іноземних єдиноборств до козацьких джерел

Свій шлях Володимир Пасинко розпочав із глибокого вивчення іноземних бойових мистецтв. Практика в азійських та європейських системах єдиноборств, а також активна участь у змаганнях дали йому фундаментальне розуміння біомеханіки, динаміки повноконтактного бою та психології протистояння.Проте замість копіювання чужих традицій, Володимир використав цей досвід для аналізу та реставрації української бойової спадщини. Отримавши вищу освіту (ступінь магістра в ДНУЗТ, колишній ДІІТ, м. Дніпро), він спрямував аналітичний склад розуму на розробку авторської бойової системи (БС) «ГоПаК». 

Це прикладна система, що базується на бойових елементах, які історично законсервувалися в українських народних танцях (підсічки, копняки, зачепи, стрибки), але адаптовані під реальний жорсткий бій.

2. Енциклопедія козацької та народної зброї

Козак Колоброд відомий як універсальний воїн-зброяр. На всеукраїнських фестивалях та вишколах він демонструє володіння близько 20 видами зброї. Його арсенал умовно ділиться на п'ять категорій:

Коротка зброя: Бойові ножі, чекани, келепи (бойові молоти) та пістолі.

Середня зброя: Класична козацька шабля (складне фланкірування обома руками та двома шаблями) та бойові сокири, алебарди (бердиші)., палиці- довбні та корчі 

Гнучка зброя: Батоги, гарапники, моргенштерни, ланцюги, 

Довга зброя: Списи, піки та рогатини.

Підручна зброя посполитих (селян): Реконструкція бою інструментами, з якими українські селяни йшли на війну, приєднуючись до козацьких повстань — бойові коси, ціпи для молотіння зерна, вила та заступи.

Таємна зброя та кобзарські практики: Дослідження та відродження "Костурця" — унікального бойового мистецтва мандрівних незрячих кобзарів і лірників, які захищалися на дорогах від грабіжників за допомогою дорожнього посоха (костура), тактильних відчуттів та звукових орієнтирів.

3. Прикладний досвід: від тілоохоронця до козацької сотніВажливою рисою Пасинка є акцент на винятковому функціоналі кожної техніки та її історичній точності. Цьому посприяла його багаторічна кар'єра в цивільних охоронних структурах.

Володимир пройшов шлях від рядового охоронця до тілоохоронця (бодігарда) ВІП-персон та сертифікованого інструктора. Практика ножового бою, супроводу об'єктів, швидкого реагування в обмежених просторах сучасного міста та протидії вогнепальній зброї голіруч сформували його прикладний інструкторський стиль.

У 2014 році, на тлі початку російської агресії проти України, Володимир приєднався до Старосамарської сотні у Дніпрі. Це об'єднання займається не лише вишколами, а й глибокою історичною реконструкцією (включаючи будівництво козацьких човнів-стругів). Його знання тактики стали базою для патріотичного виховання молоді та підготовки перших добровольців.

4. Мистецтво кіно, фестивалі та волонтерський фронтВолодимир Пасинко активно популяризує історію через сучасні медіаформати. Він є постановником трюків, каскадером та режисером/монтажером короткометражних екшн-роликів. Його бойові мініатюри (наприклад, серія «Споконвічні вороги») мають високу кінематографічну динаміку.

Спільно з творчим об'єднанням "Золота паланка" (разом із Козаком Вороном -Олегом Черненком) Володимир реалізував масштабну соціальну місію:

Поїздки на передову: 

Виступи з повноконтактними боями безпосередньо для вояків у зоні бойових дій задля підняття бойового духу.

Робота у шпиталях: 

Організація патріотичних перформансів як елемента психологічної реабілітації поранених бійців.

Виховання дітей: 

Проведення інтерактивних козацьких забав, де дітей навчають дисципліні, повазі, самообороні та любові до рідної історії.

Однією з наймасштабніших культурних подій за його участі стала реконструкція до 30-річчя Незалежності України (серпень 2021 року). На території Богородицької фортеці Володимир поставив комбінований штурм: козаки атакували ворога з води на човнах-стругах та з суші. Вистава завершилася реалістичним підпалом порохового складу та повним відтворенням історичного знищення московського гарнізону запорожцями.

5. Повномасштабне вторгнення: Центр «Січеслав» та сьогодення

З перших годин повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Козак Колоброд застосував свої навички для захисту рідного регіону. Він особисто брав участь у фізичному будівництві та організації безпеки на стратегічних блокпостах на підступах до Дніпра.Згодом його оборонна діяльність трансформувалася в інституційну форму. Володимир долучився до розбудови Центру військової підготовки «Січеслав» як провідний інструктор з тактики ближнього бою, прикладної самооборони та ножового бою. У співпраці з волонтерськими ініціативами (такими як Центр готовності цивільних у Дніпрі) він регулярно проводить масштабні тренінги:

Навчання військовослужбовців та добровольців перед відправкою на фронт.

Вишколи цивільного населення зі стрілецької справи, поводження зі зброєю та гранатами.Курси особистої безпеки в умовах міського бою та окупації.Вся ця робота активно продовжується й сьогодні. Володимир Пасинко щодня доводить: козацтво — це не минуле в підручниках історії, а жива, озброєна та ефективна сила, яка захищає Україну просто зараз. Його діяльність та актуальні відео виступів можна відстежувати на офіційній сторінці Володимир Пасинко у Facebook.

Лицар Дикого поля.

Як боцман Тихоокеанського флоту став козаком «Бандерою» та захисником Дніпра

Історія українського козацтва XXI століття пишеться не в кабінетах і не на театральних підмостках. Вона створюється в гарячих точках суспільного спротиву, на барикадах, у судових залах та у волонтерських хабах, де гартується справжня незалежність на теренах давнього Дикого Поля. 

Яскравим уособленням цієї живої, дієвої традиції є Василь В’ячеславович Певневець — козак Старосамарської сотні, громадський діяч, правозахисник та волонтер, відомий у патріотичному середовищі під промовистим позивним «Бандера».

Його життєвий шлях — це унікальне поєднання флотського гарту, підприємницької солідарності та безкомпромісного служіння своїй державі.

Школа кризового менеджменту: флотський корінь

Фундаментом залізного характеру та унікального організаторського таланту Василя Певневця стала його колишня служба на посаді боцмана Тихоокеанського флоту. На бойовому кораблі боцман — це господар судна. Він відповідає за кожну гайку, життєдіяльність усього екіпажу та матеріальне забезпечення в умовах найлютіших штормів.

Саме цей флотський досвід виробив у Певневця здатність миттєво оцінювати ситуацію, ухвалювати нестандартні рішення, будувати жорстку, але ефективну ієрархію керування та діяти в умовах абсолютного дефіциту часу. Як показало майбутнє, колишніх боцманів не буває. Цей хист став рятівним для тисяч людей під час майбутніх цивільних та військових криз, дозволивши Певневцю застосувати талант організатора по всіх ключових напрямках суспільного життя.

На барикадах Революції Гідності та обороні області

Коли восени 2013 року Україну сколихнула Революція Гідності, Василь Певневець став одним із найактивніших рушіїв протесту від Дніпропетровщини Лица. 

Як член громадської організації «Самозахист підприємців», він виявився найактивнішим учасником київських подій від своєї спільноти, застосувавши свій «боцманський» підхід до організації протесту прямо на барикадах столиці Wikipedia.

Разом із побратимами по «Самозахисту» він налагодив безперебійний «вахтовий» метод боротьби:

Організовував постійні рейси мікроавтобусів із Дніпра до Києва, що доправляли на Майдан Незалежності ліки, дрова, генератори, пальне та захисне спорядження.

Особисто чергував на барикадах у найгарячіші зимові тижні протистояння, беручи безпосередню участь в обороні наметового містечка.

Після перемоги Майдану та початку першої фази російської агресії навесні 2014 року Василь Певневець повернувся на Дніпропетровщину, щоб захистити рідний край. Він обійняв посаду наxmlчальника штабу Самооборони Майдану в Дніпропетровській області. Його координаційні зусилля, рішучість та мобілізація патріотичних сил дозволили виставити надійний щит проти проросійських провокацій та зупинити поширення сепаратизму в регіоні.

Битва з «комунальною мафією» та захист ФОПів

Для козака «Бандери» перемога Майдану означала початок тривалої роботи над розбудовою громадянського суспільства в Дніпрі та області. Захищаючи інтереси малого та середнього бізнесу, він увійшов до Громадської ради при Дніпропетровській ОДА, ставши містком між громадою та владою Громадське Радіо Дніпра.

Протести проти утисків ФОПів продовжувалися як у Києві, так і в Дніпрі й після перемоги Майдану Entrepreneurs' protests are back | Газета «День».

 Найзапеклішим локальним фронтом для ГО «Самозахист підприємців» під проводом Певневця стала боротьба проти мафії по зносу МАФів (кіосків) у Дніпрі Представники «Самозахисту підприємців» пікетували ..., 4 роки по судах: демонтаж МАФів у Дніпрі визнано законним..

 Активісти відкрито звинуватили муніципальних чиновників у корупції, вибірковому підході та спробах знищити незалежний дрібний бізнес.У цій кампанії Певневець розгорнув масштабний опір:

Нічна варта: 

Підприємці створювали мобільні групи реагування та буквально власними тілами блокували будівельну техніку й підрозділи Муніципальної варти У Дніпрі планують демонтувати самовільно встановлені об'єкти.

Юридична війна:

 Було ініційовано десятки позовів. Активісти проводили масові пікети під Дніпропетровським окружним адміністративним судом, вимагаючи прозорості та законності Представники «Самозахисту підприємців» пікетували ..., 4 роки по судах: демонтаж МАФів у Дніпрі визнано законним.

Цей дніпровський досвід спротиву згодом заклав підвалини для загальнонаціонального руху на захист ФОПів, який у 2026 році вилився у боротьбу за ухвалення Верховною Радою законопроєкту № 15035 щодо мораторію на демонтаж споруд без рішення суду під час війни Entrepreneurs protested the dismantling of kiosks in Kyiv - Бабель,

 Акція проти знесення МАФів у Києві та на підтримку малого бізнесу.

Відродження історії: проєкт «Козацький струг»

Для Василя Певневця козацтво ніколи не було бутафорією. Як член Старосамарської сотні, він прагнув відродити «живу історію» українського судноплавства. Наприкінці 2018 року він був одним з учасників будівництво автентичного дерев'яного козацького човна — струга — довжиною 9 метрів Лица.

Проєкт вимагав не лише фінансів, а й глибоких інженерних знань старовинних суднобудівних технологій, де флотське минуле боцмана стало вирішальним. Роботи тривали майже два роки Лица. 

У серпні 2020 року збудований за всіма канонами минувшини струг успішно спустили на воду Лица. 

Екіпаж під керівництвом отамана човна Ворона здійснив перший історичний похід річкою Самара до величного Дніпра, довівши, що козацький дух спроможний підкорювати водні простори й у XXI столітті Лица.

Повномасштабне вторгнення: координація на межі можливого

24 лютого 2022 року покликало козака «Бандеру» до його головного, найважчого «походу». Коли під будівлею Амур-Нижньодніпровського (АНД) районного військкомату у Дніпрі утворилися тисячні черги з добровольців, офіційна державна система комплектування затріщала по швах від надмірного навантаження. Військкомати фізично не встигали обробляти документи й абсолютно не мали ресурсів для швидкого матеріального забезпечення новобранців і просто аідправляли добровольців додому. У цей критичний момент Василь Певневець розгорнул Координаційний волонтерський центр прямо через дорогу від АНД військкомату.

 Боцманський хист дозволив йому за лічені години структурувати хаос та взяти на себе комплектування військ ЗСУ та ТРО добровольцями, з чим на перших порах не могли впоратися військкомати:

добровольців записували і підготовлених напрявляли для комплектування бригад ТрО 108  та 128. Непідготовлених пізніше задіяли для підготовки їх до ьотального опору і антидиверсійнлї діяльності.

Мобілізація бізнесу: 

Певневець підняв на ноги підприємців Дніпра. Швейні цехи міттєво почали шити амуніцію, склади віддавали матеріали, а бізнесмени фінансували закупівлю засобів зв'язку та захисту.

Турбота про людей: 

Волонтери організували цілодобове гаряче харчування та забезпечення водою для людей у чергах та новостворених підрозділів, які ще не стояли на балансі Міноборони.

Від волонтерського хабу до мілітарної структури

Розуміючи потреби оборони міста, Василь Певневець вийшов за межі суто гуманітарної допомоги й долучився до розбудови військових інституцій громади:

Створення ДФТГ: 

Він виступив одним із ключових організаторів Добровольчого формування територіальної громади Дніпра, що дозволило юридично оформити та озброїти мотивованих містян для патрулювання та охорони об'єктів критичної інфраструктури.Формування окремої роти Січеслав у Варті Дніпра, пізніше ДФТГ №1.: Його зусиллями було оперативно укомплектовано окрему бойову роту, яка складалася з кістяка досвідчених майданівців та добровольців. 

Навчальний центр підготовки:

 На базі своїх потужностей Певневець ініціював створення Центру підготовки добровольців. та допомоги інструкторами навчальним центрам бригад ТРО та ЗСУ. Залучені козаки інструктори проводили інтенсивні вишколи з вогневої підготовки, тактики ведення міського бою та тактичної медицини (TCCC), рятуючи життя майбутніх воїнів ще до їхнього виходу на передову. Те, що цивільна складова центру стала ще і допомогою в роботі роти контрдиверсійної боротьби в 108  бригаді.

Продовольча спецоперація: «Поле — Цех — Фронт»

Паралельно з мілітарним напрямком, козак Бандера розгорнув унікальну волонтерську логістику допомоги армії. Користуючись авторитетом серед аграріїв, він організував системну співпрацю з фермерами та агробізнесом Дніпропетровщини (зокрема, ТОВ «ВПК-АГРО») та великими виробниками м’яса (ПРАТ «Оріль-Лідер») та багатьма іншими. Вони безкоштовно віддавали продукцію промисловими масштабами, забезпечуючи безперебійне наповнення військ продуктами.Він замкнув цей ланцюжок постачання на спеціалізовані волонтерські об'єднання, які з цих продуктів виготовляли сухпаї та напівфабрикати для фронту (зокрема, відому волонтерську групу «Берегині Дніпра»):Сухі борщі та супи: Тонни сировини волонтери відварювали, сушили у дегідраторах та фасували у зручні сухі пайки, які бійцям в окопах достатньо було просто залити окропом.Напівфабрикати та вітаміни: Організовувалося масове шинкування та квашення капусти у промислових об'ємах для захисту бійців від зимового авітамінозу, а також виготовлення домашніх м’ясних консервів (тушонок) та каш в автоклавах.

Василь Певневець (козак Бандера) — це яскравий зразок лідера нової української формації, продовжувача козацьких традицій запорожців. Його життєпис доводить, що справжній козак — це не історичний персонаж із підручника, а дієвий кризовий менеджер, здатний тримати стрій у суді, будувати кораблі, керувати оборонними процесами, засновувати центри підготовки та годувати армію. Його боцманський гарт, незламна воля та унікальний організаторський хист стали важливою цеглиною у фундаменті стійкості міста Дніпра та всієї України на історичних просторах Дикого Поля.

Феномен Миколи Шапи: науковець, кобзар і корабел, який відродив козацький дух на Самарі

 У сучасному світі інтелектуалів часто сприймають виключно як людей кабінетної праці, а носіїв традиційної культури — як музейних романтиків. Проте постать Миколи Шапи повністю руйнує ці стереотипи. 

Кандидат технічних наук, доцент, військовий інструктор, майстер старосвітських бандур та ініціатор будівництва справжнього козацького човна — пан Микола став живим символом універсальності, притаманної козацькій старшині минулих віків. Сьогодні він є дійсним членом та культурно-митним заступником Старосамарської сотні ВЗН (Військо Запорозьке Низове), що діє в структурі творчого об'єднання «Золота паланка» на Дніпропетровщині.

Коріння: Козацьке виховання з дитинства

Глибокий патріотизм та світогляд Миколи Шапи не є результатом кон'юнктури чи дорослої моди на етніку. Фундамент його особистості був закладений ще в ранньому дитинстві завдяки традиційному козацькому вихованню. Змалечку в родині панувала атмосфера поваги до української історії, духу волі та запорозьких звичаїв.Для малого Миколи козацтво ніколи не було просто сторінкою з підручника історії — це був спадковий стиль життя, що базувався на засадах лицарської честі, побратимства, любові до рідної землі та готовності її захищати. Саме це раннє гартування сформувало в ньому внутрішній стрижень, який згодом дозволил гармонійно поєднати сувору точність технічних наук із тонкою інтуїцією народного митця.

Академічний шлях: Наука на службі традицій

У цивільному житті Микола Шапа пройшов солідний академічний шлях. Здобувши ступінь кандидата технічних наук, він багато років присвятив вищій освіті, працюючи на посаді доцента в одному з провідних вишів регіону (зокрема, його викладацька та дослідницька діяльність тісно пов’язана з НТУ «Дніпровська політехніка»). Студенти та колеги знають його як висококласного фахівця з цивільної безпеки, екології та менеджменту проєктів.Проте інженерне мислення та знання хімії пан Микола спрямував у вельми незвичне русло — в етноінструментознавство. Він підійшов до виготовлення народних інструментів з науковою точністю. 

Науковій спільноті відомі його аналітичні розвідки та доповіді (зокрема щодо дослідження та огляду автентичних лакофарбових покриттів музичних інструментів старосвітської традиції).

 Там, де звичайний майстер діє навпомацки, доцент Шапа застосовує точні розрахунки акустики, фізики звуку та хімічних властивостей природних захисних матеріалів.

Кобзарство та відродження «костурця»

Понад десять років Микола Шапа є однією з ключових постатей Центру кобзарського мистецтва, що діє в передмісті Дніпра — місті Підгороднета в місті Жніпро в приміщенні "Просвіти". У своїй майстерні він власноруч виготовляє старосвітські (традиційні) бандури та кобзи, повністю відтворюючи старовинні технології.Він є не лише майстром, а й виконавцем — автентичним кобзарем. У його репертуарі звучать традиційні козацькі думи та історичні пісні, які він виконує під інструменти власної роботи. 

Крім того, Микола Шапа глибоко досліджує та популяризує костурець — унікальне, напівзабуте бойове мистецтво сліпих кобзарів, які за допомогою звичайної палиці (костура) могли захистити себе від кількох нападників. Для нього кобзарство — це не розважальний жанр, а духовна і оборонна зброя українського народу. Саме він надихнув майстра бойових мистецтв козака Колоброда відродити цей вид боротьби на практиці.

Поклик річки Самара: Будівництво козацького струга

Одним із наймасштабніших практичних проєктів Миколи Шапи, де знадобилися і його навички інженера-проєктного менеджера, і козацький дух, стало відродження історичного суднобудування. Саме він виступив головним ідейним натхненником та організатором побудови справжнього козацького струга.Разом із побратимами по Старосамарській сотні ВЗН вони впродовж року вручну, за давніми кресленнями та описами, створювали дерев’яний човен. Проєкт вимагав колосальних зусиль, знання деревини та корабельної архітектури. Результатом цієї праці став успішний спуск судна на воду біля гирла річки Самара на Дніпропетровщині. 

Цей човен став не просто музейним експонатом, а чинним плавзасобом для історичних та культурних походів, що оживляє славу козацького флоту на завітних придніпровських землях.

На 30 річчя Незалежності човен брав участь в штурмі Новобогородицької фортеці на Самарі, імітуючи події давнини. В Україні це була перша і єдина оеконструкція подібної взаємодію уозаків на воді та суші...

Захисник та військовий інструктор у Центрі «Січеслав»

Козацьке виховання та наукові знання Миколи Шапи знайшли своє найвище практичне застосування в часи сучасних випробувань для України. Маючи глибоку теоретичну та практичну підготовку в галузі цивільної безпеки, екології та хімічних технологій, він активно діє у сфері національного спротиву.Пан Микола виступає як професійний інструктор у Центрі військової підготовки «Січеслав» (у рамках загальнонаціональних навчальних програм діє у синергії з оборонними ініціативами Центру підготовки «Січеслав»). 

Його головна спеціалізація — радіаційний, хімічний, біологічний та ядерний захист (РХБЗ). 

У часи, коли загрози застосування зброї масового ураження стали жорстокою реальністю, доцент Шапа передає свій унікальний досвід військовим та цивільним громадянам, навчаючи їх алгоритмам виживання та виконанню завдань в екстремальних умовах. Це реальне втілення козацького принципу: бути не лише митцем чи науковцем, а насамперед — воїном і захисником свого народу.

Постать Миколи Шапи є унікальним прикладом того, як одна людина може стати мостом між епохами. Його життя доводить: традиція жива лише тоді, коли вона практична. Будуючи човни в лавах Старосамарської сотні ВЗН, виготовляючи бандури за науковими методами, навчаючи студентів в академічних аудиторіях та готуючи воїнів у Центрі «Січеслав» до захисту від хімічних загроз, Микола Шапа щодня розбудовує ту саму соборну Україну, про яку століттями співали його кобзарські попередники.

Покликаний часом

  Життєвий шлях та державницька місія Олега Черненка (козака Ворона)

Олег Черненко (відомий за бойовим позивним Самооборони Майдану та козацьким іменем як козак Ворон) — видатний український громадсько-політичний діяч, військовий інструктор, отаман, майстер художнього різьблення по дереву, реставратор та засновник унікального музейно-навчального комплексу на Придніпров'ї 

Укрінформ, Instagram. 

Його діяльність є прикладом безперервної трансформації українського козацького міфу та націоналістичної ідеї в реальний, високотехнологічний інструмент оборони держави Instagram.🏛️

 Політичні витоки та боротьба за незалежність: КУН та РУХ

Патріотичний шлях Олега Черненка розпочався задовго до сучасних подій і загартовувався у середовищі традиційних національно-державницьких сил України. Він був активним членом ключових суспільно-політичних організацій, що виборювали та розбудовували українську незалежність:.

Народний Рух України (РУХ): 

Участь у лавах першого масового національно-демократичного руху, який зруйнував радянську тоталітарну систему та проголосив державний суверенітет.

Конгрес українських націоналістів (КУН):

 Членство в ідеологічній націоналістичній організації, заснованій Славою Стецько, сформувало безкомпромісну державницьку позицію Олега Черненка, спрямовану на протидію російському імперіалізму та збереження історичної пам'яті.🦅 

Революція Гідності: Бунчужний, журналіст та літописець Майдану

Ім'я Козак Ворон — це не просто сучасний псевдонім, а глибоко символічне козацьке ім'я та водночас офіційний позивний часів Революції Гідності Instagram.

Накопичений у політичній боротьбі досвід вилився у конкретні дії на барикадах 2013–2014 років:.

Служба в Самообороні: 

Олег Черненко брав безпосередню участь в організації патріотичного спротиву і ніс службу як бунчужний Самооборони Майдану Дніпропетровської області. На цій посаді він відповідав за забезпечення підрозділів, внутрішню дисципліну та координацію дій активістів регіону.

Журналістська діяльність: 

Паралельно з барикадами Олег Черненко працював журналістом патріотичного видання газети «Слава нації», фіксуючи події Революції Гідності з епіцентру подій.

Хроніка для нащадків: 

Як журналіст та активіст, він зібрав колосальний масив матеріалів. Згодом 40 дисків із унікальною живою хронікою Майдану, разом із численними автентичними артефактами та барикадними речами, були передані Олегом Черненком до Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького, ставши основою фонду новітньої історії України.🎨

 Реставраційний хист та порятунок старовини

Протягом багатьох років Олег Черненко працював не лише як висококласний майстер художнього оброблення деревини, а й як професійний реставратор антикваріату Портфоліо CHERNENKO OLEH. 

Його авторська майстерня займалася відновленням старовинних меблів, предметів інтер'єру, ікон та рідкісних механічних пристроїв (раритетних грамофонів й патефонів) Портфоліо CHERNENKO OLEH.

Саме ця багаторічна реставраційна практика стала джерелом появи колосальної приватної колекції Радіо Свобода:

Особиста реставрація експонатів:

 Козак Ворон самостійно, власними руками виконував і продовжує виконувати складні відновлювальні роботи музейного рівня Портфоліо CHERNENKO OLEH. 

Історична козацька зброя, елементи кінської збруї, автентичний січовий побутовий посуд, старовинні скрині та раритетні документи поверталися до життя із суворим дотриманням технологій відповідних епох Портфоліо CHERNENKO OLEH

Поєднання ремесла та просвітництва:

 Глибокі знання матеріальної культури дозволяють майстру не просто демонструвати предмети, а детально розкривати секрети їхнього створення та історичний контекст, що робить його екскурсії унікальними Портфоліо CHERNENKO OLEH, Газета «День».

Тяглість майстерності у війні: 

Навички філігранної роботи з деревом, металом та механізмами сьогодні допомагають отаману та інструкторам у суто практичних військових завданнях Instagram. 

Зокрема, під час створення реалістичних навчальних макетів вибухових пристроїв для курсів інженерної безпеки, а також у ремонті обладнання й дронів Instagram.🏛️ 

Відродження традицій та козацький флот

На основі своїх досліджень та реставраційного досвіду Олег Черненко присвятив життя матеріальному відтворенню козацької спадщини Придніпров'я Укрінформ, Газета «День».Будівництво автентичного струга

Як отаман судна та козак Старосамарської сотні (м. Дніпро), Олег Черненко став головним ініціатором та будівничим унікального історичного проєкту — відтворення автентичного козацького човна-струга Суспільне | Новини.

Технологія: 

9-метрове плоскодонне судно будували вручну за старовинними кресленнями XVII–XVIII століть, використовуючи традиційні методи конопачення нитками, смолою та специфічними породами деревини Укрінформ, Суспільне | Новини.

Місія: 

Човен створювався як діюче судно для вивчення водних шляхів Дніпра та залучення молоді до живого знайомства з історією Суспільне | Новини.🪖

 Статус Отамана та Творче об'єднання «Золота паланка»

З початком повномасштабного вторгнення козацька структура набула чіткого мілітарного та мобілізаційного характеру.

Отаман Сотні до кінця війни: 

Олег Черненко офіційно затверджений та несе службу у статусі отамана Сотні з унікальним мандатом — він виконує цей обов'язок безпосередньо до моменту остаточного завершення воєнних дій в Україні.

Творче об'єднання «Золота паланка»: Очолювана Черненком організація стала фундаментом, який об’єднав митців, істориків та військових для розробки сучасних програм національно-патріотичного виховання та збору ресурсів для передової Газета «День».⚔️ 

Центр військової підготовки «Січеслав»: кузня оборонців

Головним практичним дітищем Олега Черненка з початком великої війни став Центр військової підготовки «Січеслав», розгорнутий у Дніпрі 8 березня 2022 року Instagram.

Масштаб та визнання

Близько 30 000 випускників: За роки роботи центр підготував колосальну кількість оборонців Instagram.

Державний стандарт: 

Програми базової військової підготовки (БЗВП), розроблені інструкторами Центру, отримали офіційне схвалення та затвердження Міністром оборони України Instagram.

Міжвідомча волонтерська підготовка

Центр працює повністю безкоштовно на волонтерських засадах, залучаючи благодійні внески на розхідні матеріали Instagram. 

Навчання тут проходять представники абсолютно всіх ключових відомств:ЗСУ та ТрО: 

Штурмова підготовка, тактична медицина (TCCC), вогнева підготовка та аеророзвідка Instagram.ДСНС: Мінно-вибухова безпека, розпізнавання вибухонебезпечних предметів, поглиблена домедична допомога під обстрілами.МВС (Поліція та Нацгвардія): Тактика ближнього бою в місті (CQB), контрдиверсійні заходи, робота на блокпостах.Прокуратура та СБУ: Спеціалізовані курси виживання та мінної безпеки для прокурорів і слідчих, які регулярно виїжджають на лінії фронту та деокуповані території для фіксації воєнних злочинів РФ.🏛️ 

Музейний комплекс: фіксація живої історії

Паралельно з військовим вишколом козак Ворон розбудував глибоку культурно-історичну інфраструктуру на основі своєї багаторічної реставраційної колекції Радіо Свобода, Instagram.

Музей боротьби за Україну

Стаціонарний простір, створений у Дніпрі Facebook. 

Експозиція відображає безперервну тяглість боротьби українського народу: від особисто відреставрованих Черненком артефактів доби Запорозької Січі до сучасних трофеїв, уламків ворожих ракет, безпілотників та речей Героїв сучасної війни Радіо Свобода.Козацький похідний музейМобільне крило музею під керівництвом Черненка регулярно виїжджає у військові частини, шпиталі та навчальні заклади Газета «День». 

Головна мета — психологічне перезавантаження бійців та підняття бойового духу через торкання до автентичних традицій Газета «День».🌾

 Волонтерська синергія: Тил, Аграрії та ФронтУнікальність моделі діяльності Олега Черненка полягає у вибудовуванні міцних горизонтальних зв'язків Instagram.

Співпраця з фермерами: Аграрний бізнес забезпечує Центр підготовки харчовими продуктами (крупи, м'ясо, овочі) для безкоштовного гарячого харчування курсантів-військових Instagram, Instagram. 

Координація з фондами: 

Центр є партнером великих волонтерських ініціатив (включаючи «Центр готовності цивільних» БФ Сергія Притули) Instagram. Інші волонтери постачають команді Черненка дефіцитні тренувальні манекени, дрони та медицину, які одразу конвертуються в реальні знання для захисників Instagram.

Олег Черненко (козак Ворон) зміг пронести ідейні засади РУХу та КУНу крізь барикади Майдану, журналістську хроніку, філігранне ремесло реставратора антикваріату до жорсткого прагматизму сучасної війни, створивши у Дніпрі один із найефективніших самодостатніх комплексів волонтерської допомоги, навчання та збереження пам'яті в Україні Instagram.

Голос нескореного Степу:

 Життєвий і творчий шлях Олесі Чайки

У сучасному українському культурному просторі постать Олесі Чайки (справжнє ім'я — Олена Андрусська) посідає особливе місце. Вона — не просто поетеса, бард і виконавиця співаної поезії. Вона є носійкою автентичного кобзарського духу, яка трансформувала біль, лють та переживання українського сьогодення у потужну зброю культурного спротиву.Біографічні витоки та шлях до покликанняОлена Андрусська народилася 5 березня 1965 року на Дніпропетровщині. Її дитинство та юність минули у Західному Донбасі, в місті Павлоград, у родині простих робітників. Доля поетеси з ранніх років була непростою: вона рано втратила батьків, що змусило її швидко подорослішати.

У 17 років Олена закінчила будівельне технічне училище. Попри велику мрію про театральний інститут, життєві обставини змусили обрати практичну професію. Однак невисловлений творчий потенціал та внутрішній потяг до мистецтва з роками знайшли свій вихід у поетичному слові та музиці. Не маючи академічної музичної освіти, вона самотужки опанувала інструменти, довівши, що справжня творчість народжується виключно з поклику душі.

Феномен «Кобзи-пір'їнки» та музичний стиль

Важливою віхою у творчості Олесі Чайки стало її знайомство з відомим полтавським майстром та бандуристом Юрієм Фединським. Саме він виготовив для виконавиці унікальний старовинний інструмент — кобзу-пір'їнку.Традиційно кобзарство вважалося чоловічою справою, проте критики та слухачі зазначають, що Олеся Чайка має справжній, глибинний кобзарський дух. Її виконання під акомпанемент кобзи повертає слухача до витоків українського мелосу, поєднуючи традиційне речитативне кобзарювання із сучасною авторською піснею та бардівською лірикою. Загалом її пісенний фонд налічує близько 200 творів.

Літературний доробок: від Кобзаря до хронік великої війни

Творчу еволюцію поетеси чітко простежують дві її фундаментальні книги, які розділили творчість на «до» та «після» початку повномасштабного вторгнення:Збірка «Вінчана з сонцем» — перша вагома поетична книга авторки. Вона наповнена глибокою лірикою, філософськими роздумами про долю України та присвячена пам'яті Тараса Шевченка. Тут переважає класична поетична форма, метафоричність та пошук національної ідентичності.

Збірка «Ниткою надії» (Поезія нинішньої війни) — книга-хроніка, яка народилася безпосередньо в епіцентрі подій повномасштабної війни під впливом обстрілів, повітряних тривог та волонтерських поїздок.

Стиль «віршів-набоїв»: Поезія у цій збірці втратила колишню романтичність, ставши різкою, ритмічною та гранично відвертою. Цей текст б'є точно в ціль, транслюючи колективний біль і водночас абсолютну незламність.Сюжети та присвяти: Велика частина віршів присвячена конкретним людям — бійцям ЗСУ на передовій та волонтерам Павлограда й Дніпра. Сам образ «нитки надії» взято з реального життя — це нитки, якими жінки щодня плетуть маскувальні сітки для фронту, вплітаючи туди свої молитви.

Поезії, що стали піснями: 

Саме сюди увійшли тексти «Стоп раша» (написаний поетесою під вибитими вибуховою хвилею дверима власної квартири після прильоту), «Васильочки мої» (присвята воїнам 102-ї бригади ТрО) та емоційний вірш «Мій синочок».Участь у «Золотій паланці» та збереження козацької спадщиниОлеся Чайка є важливою фігурою культурно-просвітницького руху Січеславщини завдяки активній участі в діяльності Громадської організації та Творчого об'єднання «Золота паланка» ГО ТО «Золота паланка», як козачка Старосамарсткої сотні Війська Запорозького низового. [ukrainka.org.ua/node/2500].

Ця організація займається збереженням козацької спадщини Нижнього Придніпров'я, дослідженням історичної правди та вихованням молоді. 

У межах «Золотої паланки» Олеся Чайка:

Презентує автентичні кобзарські традиції краю на фестивалях, толоках та історичних реконструкціях.

Бере участь у створенні патріотичного просвітницького контенту (альманахи, відеопроєкти, книги).Допомагає відновлювати та підтримувати пам'ять про видатних козацьких діячів регіону, пов'язуючи козацьке минуле із сучасною боротьбою України.

Волонтерський фронт

Починаючи з 2014 року і з новою силою після 24 лютого 2022 року, Олеся Чайка веде безперервну благодійну діяльність. Вона регулярно виїжджає на передову, виступає у військових госпіталях, бліндажах, шелтерах для переселенців та реабілітаційних центрах.

Її виступи — це не просто концерти, а сеанси психологічної реабілітації через слово та музику. Тексти зі збірки «Ниткою надії» у її власному живому виконанні під кобзу стали для багатьох захисників духовною опорою. Своєю творчістю вона також збирає кошти на потреби Збройних Сил України, доводячи, що українська культура є невіддільною частиною нашої оборони.

 Олеся Чайка (Олена Андрусська) — це яскравий приклад сучасного митця-громадянина. Через автентичний звук кобзи, першу ліричну збірку «Вінчана з сонцем» та воєнну хроніку «Ниткою надії» вона закарбувала історію сучасної України, лікуючи душі поранених та надихаючи націю на боротьбу за свободу.

Юрій Єгоров (Козак Гедзь):

  Життя, присвячене нації — від козацького судді до незламного інструктора

Юрій Єгоров, відомий у козацькому та військовому середовищі під звичаєвим іменем Козак Гедзь, був унікальною постаттю в історії Січеславщини (Дніпропетровщини). Громадський діяч, голова обласного УНСО, ветеран, журналіст, майстер козацького суднобудування, спортсмен та військовий інструктор — він усе життя поклав на вівтар розбудови та захисту Української держави. Його життєвим кредо була максима: найвищою нагородою для козака є саме звання «Козак», і жодні ордени чи чини не мають більшої ваги.

---

1. Витоки Незалежності: розчарування в системі та перші кроки (1991–1990-ті)

У 1991 році Юрій Єгоров звільнився з лав радянської армії та повернувся в Україну з палким прагненням будувати нові, потужні та незалежні Збройні Сили. Проте він швидко зіткнувся із суворою реальністю: тогочасна влада при всіх наступних президентах мала інші плани — армію планомірно руйнували, роззброювали та розпродавали.

Не змирившись із цим, Юрій пішов у громадсько-політичний рух. Він брав активну участь у процесах державотворення, був особисто знайомий із В'ячеславом Чорноволом та пропонував лідеру Народного Руху конкретні стратегічні кроки щодо розбудови українського війська та безпеки.

---

2. Спорт, виховання молоді та культурна експансія

У роки становлення української незалежності Юрій активно займався військово-патріотичним вихованням молоді:

• Кінний спорт:саме завдяки йому він майстер спорту потрапив в військове училище та став лейтенантом в часи СРСР.
• Карате: Маючи І дан (чорний пояс), він працював із дітьми, тренував та готував професійних спортсменів, закладаючи в них не лише фізичну силу, а й дух воїна.
• Пісня та козацький гумор: На початку 90-х років Юрій брав участь у русі відродження традицій у складі хору «Козаки-Запорожці». Він був не лише співаком, а й читцем-гумористом, який мандрував із виступами по всій Україні, включно з етнічними українськими землями Кубані. Згодом цю місію підняття духу він продовжив у складі творчого колективу «Золота паланка», виступаючи на патріотичних фестивалях, у тилу, в госпіталях та на передовій перед бійцями.

---

3. Очолювання УНСО, репресії та катування (2012)

Принципова проукраїнська позиція привела Юрія Єгорова на посаду голови Дніпропетровського обласного осередку УНА-УНСО. Організація перебувала під постійним тиском тогочасного проросійського режиму та криміналітету.

У 2012 році проти Юрія та його родини розгорнули справжнє полювання. Спершу підконтрольні владі силові структури («лягаві»),як  бандити, викрали його дружину, а згодом схопили і самого Юрія. Його піддали жорстоким тортурам, намагаючись зламати патріотичний рух у регіоні. Внаслідок катувань Юрій отримав важкі травми і фактично став калікою. Проте навіть підірване здоров'я та інвалідність не зламали його залізну волю.

---

4. На барикадах Майдану та в окопах «Айдару» (2013–2014)

Коли у 2013 році розпочалася Революція Гідності, Козак Гедзь, попри фізичні обмеження, прибув на столичний Майдан у складі козацької організації «Старосамарська сотня».

• 4-та Козацька сотня: Після об'єднання підрозділів він став членом 4-ї сотні Самооборони Майдану. Юрій виконував функції санітарного інструктора, займався внутрішнім обліком, формуванням списків людей та безпосередньо під кулями витягав поранених активістів під час розстрілів.
• «Бронемайка»: Для захисту Юрій власноруч модернізував светр, вшивши в нього дві титанові пластини біля серця (цей артефакт, разом із медичною сумкою, він згодом передав до Музею боротьби за Україну в Дніпрі).
• Батальйон «Айдар»: Одразу після Майдану, у 2014 році, Юрій вирушив на схід України. Попри інвалідність, він воював у складі добровольчого батальйону «Айдар» і протягом деякого часу керував одним із його підрозділів.

---

5. Козацький суддя, літописець та суднобудівник

У цивільному та козацькому житті Дніпра Юрій мав незаперечний авторитет. У ГО «Старосамарська сотня» за Внутрішніми звичаєвими нормами (ВЗН) він обіймав посаду Судді. Йому довіряли вирішення внутрішніх суперечок, збереження традиційного козацького права та честі.

Окрім цього, Юрій виступив офіційним засновником, видавцем та головним редактором інформаційної патріотичної газети «Слава Нації» (свідоцтво ДП № 2320-942Р). А у 2020 році разом із побратимами власноруч побудував та спустив на воду за автентичними технологіями минулого дерев'яний козацький струг (човен), відроджуючи флотську славу предків.

---

6. Інструкторська діяльність, профспілкова боротьба та трагічний фінал (2022–2025/2026)

З початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році Юрій Єгоров знову став у стрій, спрямувавши всі сили на вишкіл захисників:

• Спочатку працював у Центрі військової підготовки «Січеслав» в Дніпрі, навчаючи добровольців.
• Згодом перейшов до обласного навчального центру, де став провідним інструктором за трьома найскладнішими напрямками: РХБЗ (хімічний захист), безпілотні системи (дрони) та військовий тактичний зв'язок.

Працюючи в обласному центрі, Юрій зіткнувся з глухою стіною військової бюрократії. Не терплячи несправедливості, він фактично самотужки, як міцна профспілка, розпочав боротьбу за законні права інструкторів, вимагаючи належної та справедливої оцінки їхньої колосальної праці згідно із законодавством.

Ця виснажлива боротьба проти системи, наклавшись на важку хворобу, наслідки давніх катувань 2012 року, контузії та складні життєві обставини, призвела до трагічного фіналу. Не бажаючи бути тягарем і зломленим обставинами, Козак Гедзь пішов із життя як воїн — підірвавши себе.

Страшна іронія долі полягає в тому, що керівництво та система виконали всі вимоги Юрія щодо захисту прав та умов праці інструкторів, за які він так важко бився, лише після його трагічної загибелі.

Юрій Єгоров (Козак Гедзь) залишив після себе тисячі навчених бійців, які сьогодні тримають українське небо та землю, врятовані життя на Майдані та в АТО, і вірність козацькому звичаю, яку він проніс через тортури, війни та зневіру до останнього подиху.

Прощальний постріл з гармати.

Прощання з Гедзем...

Молитва за козака Гедзя.

В останню путь на пороги Дніпра, ві Старої Самарі.

---