Альпінізм, громадська діяльність та військова підготовка, основні маркери Олександра Довгінки (козака Горянина)

    Олександр Довгінка приєднався до Старосамарської сотні ВЗН та творчого об’єднання «Золота паланка» навесні 2014 року, одразу після перемоги Революції Гідності. Оскільки його головним захопленням був альпінізм, а цивільною професією — промисловий альпінізм та висотні роботи, у козацькому колі він отримав позивний «Горянин».

   Першим досвідом громадської діяльності в складі козацької організації для Олександра стало протистояння у Дніпропетровській обласній державній адміністрації. Тоді представники старої керівної номенклатури та «лампасні генерали», які за попередньої влади розподіляли фінансові потоки, намагалися зберегти свої посади та вплив при новому керівництві ОДА та рвались на зустріч з Головою Облради. 

   Олександр багато уваги приділяв власній підготовці ввійшовши до підрозділу ТОДО(Територіальної Оборони Дніпропетровської Області). Постійно чергував на  блокпостах та відпрацьовував прийоми тактики на полігонах.

    Козаки сотні зафіксували ці події та розмови з чиновниками на відео, які досі доступні на каналі Олега Черненка в YouTube. 

    Олександр Довгінка брав активну участь у цих процесах, допомагаючи козацькій громаді блокувати повернення корупційних схем у регіоні.

   Згодом професійні навички Горянина стали базою для технічних проєктів організації. Коли козаки Старосамарської сотні розпочали будівництво 9-метрового дерев’яного струга на подвір'ї Анатолія Рака, Олександр виконував роботи, пов'язані з підгонкою деталей та монтажем силових елементів..

    Професійне розуміння роботи з такелажем, линвами та карабінами знадобилося під час встановлення зйомної щогли та рухомого прямого вітрила розміром 4х4 метри. Завдяки правильному розрахунку кріплень судно отримало високу маневровість і під час випробувань пройшло зворотний шлях за течією Самари за 30 хвилин замість 3 годин ходу проти течії.

   З початком повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року Олександр Довгінка переключився на оборонну та волонтерську роботу. 

   У перші тижні навали він працював у координаційному штабі, розгорнутому безпосередньо навпроти місцевого військкомату, де допомагав координувати потік добровольців та забезпечувати логістику.

    Пізніше, коли силами «Золотої паланки» було створено Центр військової підготовки «Січеслав», Горянин очолив напрямок у розділі виживання. Він розробив та викладав для мобілізованих і добровольців курс базової альпіністської підготовки. 

    Основним елементом навчання було практичне наведення переправ через водні перешкоди за допомогою линв (канатів) та спеціальних вузлів. Ці навички дозволяли бійцям оперативно та безпечно переправляти особовий склад і спорядження через річки в умовах бойових дій.

   У періоди, коли Олександр не був задіяний у проведенні занять та тренувань у Центрі «Січеслав», він працював разом із волонтерами: брав участь у зборі та сортуванні гуманітарної допомоги для передової, а також займався плетінням маскувальних сіток.

   Вклад Олександра є посильним і необхідним для оборони країни.

Анатолій Рак -від організації Штабу нацзахисту 2014 року до технічного забезпечення фронту

 

    Анатолій Рак є учасником Старосамарської сотні ВЗН та творчого об’єднання «Золота паланка». У козацькій організації він відомий за своїм прізвищем як козак Рак. Його діяльність поєднує цивільну роботу, волонтерське забезпечення військових підрозділів та участь у відродженні історичного суднобудування.
    Одним з етапів його роботи по захисту Батьківщини була організація оборони Дніпропетровщини у 2014 році.
   Активна громадська діяльність Анатолія Рака розпочалася навесні 2014 року, одразу після перемоги Революції Гідності. В умовах активізації проросійських сил у регіоні він виступив одним із безпосередніх організаторів Штабу національного захисту Дніпропетровської області.       Структура координувала формування перших добровольчих підрозділів, створення мережі оборонних блокпостів навколо Дніпра та логістичне забезпечення патріотичних рухів, що допомогло утримати стабільність у місті та області.
    Починаючи з 2014 року, Анатолій Рак системно займався волонтерською діяльністю, забезпечуючи українських військових на фронті за їхніми безпосередніми запитами. Він брав участь у закупівлі, підготовці та доставці автомобілів для підрозділів, а також організовував збір та підвезення гуманітарної і матеріально-технічної допомоги безпосередньо у зону бойових дій.
  Найбільш відомою його мірною справою, про яку говорили по всій Україні було влаштування суднобудівної верфі Старосамарської сотні на власному подвір'ї.
Саме габарити його подвір'я продиктували вибір розмірів майбутнього судна — зменшеної копії козацького плоскодонного струга.
    Впродовж тривалого часу Анатолій брав участь у роботах на всіх етапах будівництва 9-метрового дерев’яного козацького стругу.
Закладання силового каркаса на основі товстих 50-міліметрових дерев’яних бодів, які спочатку слугували стапелем.
Обшивка корпусу судна «в стик» суцільними 30-міліметровими сосновими дошками.
Організація процесу перевертання готового 700-кілограмового корпусу судна та його подальше вивезення з території подвір’я для успішного спуску на воду в місці впадіння річки Самара у Дніпро.
    Відомо і про його діяльність після повномасштабного вторгнення.
З початком повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року Анатолій Рак продовжив волонтерську роботу в посиленому режимі. Одним із його ключових організаційних внесків у цей період став пошук та забезпечення пасажирського мікроавтобуса (бусика). Цим транспортом вдалося оперативно евакуювати та доправити у безпечне місце родини військовослужбовців новоствореної роти контрдиверсійної боротьби «Січеслав» у складі 108-ї окремої бригади територіальної оборони, кістяк якої сформували козаки Старосамарської сотні.
   Попри те, що Анатолій продовжує працювати на своїй основній цивільній роботі, він постійно знаходить час для волонтерської допомоги козакам на фронті. Наразі він зосереджений на вирішенні складних технічних завдань для передової, зокрема займається ремонтом і обслуговуванням генераторів, які забезпечують живлення безпілотних літальних апаратів (дронів) українських підрозділів. Одночасно він продовжує підтримувати матеріально-технічну базу координаційного штабу сотні та допомагає у забезпеченні Центру військової підготовки «Січеслав».