Знайомство з козаком Вовком (Володимиром Цвіркуном) відбулося у вирі доленосних подій на Дніпровському Євромайдані. Він одразу закарбувався в пам'яті побратимів, адже завжди ходив із особливим синьо-жовтим стягом.
На цьому знамені наш козак Хижий власноруч написав горде й пророче слово — «СІЧЕСЛАВ». Цей прапор пройшов крізь вогонь революції, згодом отримав підпис Олега Тягнибока, а сьогодні, як безцінна реліквія, зберігається в нашому Музеї боротьби за Україну, нагадуючи про витоки нашого спротиву.
Кожен, хто в ті дні приєднувався до нашого козацького товариства на Майдані, обов'язково проходив через суворий і загартовуючий вир легендарної 4-ї сотні Самооборони на Козацькому редуті в Києві. Не оминула ця славна козацька школа і Вовка. Саме там, на столичному редуті, гартувався той міцний характер, кремінна воля та вірність братерству, за які побратими й нарекли його цим козацьким ім'ям. З роками це ймення виявилося пророчим, дивовижним чином злившись із його майбутньою долею.
Справжній козацький підрозділ завжди відрізнявся від будь-яких інших формувань не лише внутрішнім духом, а й зовнішнім виглядом, який підкреслював нерозривний зв’язок із нашою історією. Володимир завжди прагнув захищати свій край та побратимів усіма можливими способами — як зброєю, так і організацією козацького побуту. Коли у 2014 році на Січеславщині розпочалося формування добровольчого батальйону «Січеслав», за основу шевронів взяли старовинний герб Кодацької паланки із зображенням коня. Тоді же постало питання унікального однострою.
Праворуч на фото козак Вовк.
Козак Вовк загорівся ідеєю повернути до життя славні традиції й забезпечити бійців особливими головними уборами, що своїм кроєм нагадували легендарні шапки синьожупанників — воїнів елітних дивізій армії УНР та мазепинки УПА Володимир не був кравцем, але став двигуном цієї ідеї: він підключив побратимів до спільної толоки, організував пошуки старих натуральних шуб для матеріалу, а для мазепинок УППА знайшов навіть тканину з Австрії. Завдяки його організаторському хисту січеславці отримали свій унікальний історичний маркер.
Бойова рішучість козака Вовка особливо яскраво проявилася на самому початку війни на Донбасі. Після звільнення Маріуполя влітку 2014 року виникла гостра потреба в добровольцях для проведення надскладних бойових операцій. Тоді мало хто з січеславців зголосився піти на такий величезний ризик, але Володимир був серед тих небагатьох відчайдухів, які без вагань зробили крок уперед. У складі групи козаків-добровольців разом із прикордонниками він вирушив на зачистку Мар'їнки. Ця запекла операція продемонструвала його надзвичайну особисту мужність та готовність іти у найважчий бій там, де інші вагалися.
На фото козак Голота, на задньому плані козак Вовк.
"Січеслав" прямує на чергове бойове завдання.
Коли Володимир згодом залишив батальйон «Січеслав», на фронті якраз настав період відносного затишшя, і ситуація стала не такою «голосною». Він повернувся до своєї основної та улюбленої цивільної професії — продовжив ходити у далекі плавання старшим помічником капітана (старпомом) на торговельних суднах. Був у його житті й непростий період, коли довелося тимчасово зупинити забіги та тривалий час лікуватися від важкої хвороби. Проте козацький гарт допоміг йому вистояти й перемогти недугу. Увесь свій вільний від рейсів час Володимир присвячував іншій важливій справі — відбудові та добудові власного будинку, де йому з козацькою взаємовиручкою іноді щиро допомагали побратими-січеславці.
Навіть після початку повномасштабної навали у 2022 році він деякий час ще перебував у морі за цивільним контрактом. Проте поклик рідної землі та козацька совість узяли своє. Завершивши рейс, Володимир повернувся в Україну і знову пішов служити, але тепер уже на захист морських кордонів у лавах Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Його глибокі знання морської справи виявилися критично необхідними для військового флоту. Свою службу в ЗСУ Володимир розпочав уже знайомим йому старпомом, але тепер — він командир бойового корабля. Завдяки залізній дисципліні, професіоналізму та лідерським якостям козак Вовк швидко завоював авторитет серед командування та екіпажу, і стало зрозуміло чому саме йому довірили командування.
Сьогодні Володимир Цвіркун міцно тримає оборону під Одесою, перетворившись на справжнього, класичного "морського вовка" у найвищому військовому розумінні цього виразу. Під його керівництвом екіпаж щодня виконує надскладні завдання, захищаючи українську акваторію від ворожих ракетних ударів, десантних спроб та забезпечуючи безпеку судноплавства у Чорному морі. Символічно, що людина, яка колись підіймала січеславський стяг на Майдані, першою йшла на зачистку Мар'їнки та гуртувала побратимів на толоку, сьогодні з капітанського містка пише нову сторінку слави українського флоту.
Ми, побратими із Старосамарської сотні та "Золотої паланки", пишаємося козаком Вовком і знаємо: доки такі командири тримають штурвал, наші моря залишатимуться українськими, а ворожі кораблі знаходитимуть лише один відомий курс.
.jpg)
