Валерій ТЕРЗІ етюд ЕКСКУРС У МОЛОДІСТЬ

Валерій ТЕРЗІ

ЕКСКУРС У МОЛОДІСТЬ

Володимир Васильович раз-у-раз поглядав на циферблат годинника й нервував, бо перспектива запізнитися на обласну нараду його ніяк не влаштовувала, але водій все не приходив, і автобус усе ще стояв на платформі, хоча вже хвилин із десять мав би перебувати в дорозі.

Його увагу привернув високий білявий юнак, що стояв біля відчинених дверей автобусу і розмовляв із похилого віку чоловіком. Хлопець здався йому знайомим, але Володимир Васильович ніяк не міг пригадати, де бачив його раніше. Та ось нарешті прийшов водій, і хлопчина міцно потиснув, проводжаючому чоловікові руку, обняв його й ускочив у салон автобусу, перебіг проходом до Володимира Васильовича й запитав:

– Біля вас вільно?

Валерій ТЕРЗІ ВІТРАЖІ - мініатюри

Валерій ТЕРЗІ

ВІТРАЖІ

ІДОЛ СТРАХУ

В автобусі їдуть молодий чоловік із маленькою дівчинкою. Вона читає книгу і питає в батька:

–  Що таке ідол?

– Поганий бог…

Читає далі вголос:

– Ідол страху, – замислюється і питає знову: – Бог стаху?

НІКУДИ ПОСПІШАТИ

Серед божевільного руху, що зветься сучасним ритмом життя, тільки двоє нікуди не поспішають: бабуся й онука. Їм обом нікуди поспішати – старій, бо все життя позаду, малій, бо життя ще попереду.

Публічна лекція до 30-річчя Чорнобиля «Катастрофа ім. Леніна». УКМЦ, 28....

OT VINTA - Наші хлопці на війні (ПРЕМ`ЄРА!!!)

Черненко: ІДОЛИ І МОРДОР

Черненко: ІДОЛИ І МОРДОР: Жодної згадки не можна залишить, Там де були кляті ідоли. Ідоли смерті і вбивста свідки Мають навік вони згинути! Жодного каменю й нап...

Черненко: ОКУПАНТАМ

Черненко: ОКУПАНТАМ: Це почалось Вбивствами на Майдані - 20-го лютого дата стоїть, На москальській кримській медалі... Це почалось Коли там в Криму Від с...

Валерій ТЕРЗІ оповідання ЧЕРВОНИЙ ДИПЛОМ

Валерій ТЕРЗІ

ЧЕРВОНИЙ ДИПЛОМ

оповідання

1

Артур вирішив це несподівано сам для себе: він уб’є його, свого кривдника і мучителя. Він не думав зараз ні про дружину, ні про дітей, ні, навіть, про те, що буде з ними, коли його, Артура, заарештують і посадять. Кров пульсувала у скронях так голосно, неначе внутрішні молоточки вибивали по стінках черепу із середини чіткий ритм. Йому здавалося, що цей стукіт чутно зараз не тільки йому, але й іншим. Тільки це його не зупиняло, й він швидко йшов коридором училища і не помічав здивованих поглядів тих, хто траплявся йому на шляху. Мабуть, у ці страшні хвилини очі Артура були схожі на очі божевільної людини, бо його колеги, які зустрічалися йому, відходили убік і оберталися йому услід.