Козаки: ДЖУРА, гра дітей шкільного віку.

Козаки: ДЖУРА, гра дітей шкільного віку.: Поділитись Опції Анатолій Грива Всеукраїнська гра «Сокіл» («Джура») є унікальної національно-патріотичною пр...

ЦЕРКОВНА АРХІТЕКТУРА УКРАЇНИ ДОБИ ГЕТЬМАНЩИНИ

Погляд з козацького краю(Дніпро).: ЦЕРКОВНА АРХІТЕКТУРА УКРАЇНИ ДОБИ ГЕТЬМАНЩИНИ: Джерело:  http://www.heritage.com.ua Віктор Вечерський ЦЕРКОВНА АРХІТЕКТУРА УКРАЇНИ ДОБИ ГЕТЬМАНЩИНИ З набуттям Україною державної...

Козаки: КОЗАЦЬКІ ПОЯСИ

Козаки: КОЗАЦЬКІ ПОЯСИ:    Музейним експонатом серпня 2013 року визначено золототканий шовковий слуцький пояс XVIII ст.  Довгий час пояс був необхідною складово...

Січеслав (Дніпропетровськ).: СВЯТО "САМАРСЬКА ПОКРОВА"

Січеслав (Дніпропетровськ).: СВЯТО "САМАРСЬКА ПОКРОВА": СВЯТО ПОКРОВА В БОГОРОДИЦЬКIЙ ФОРТЕЦI (СТАРА САМАРЬ) ДНIПРОПЕТРОВСЬК 17 ОКТЯБРЯ 2010 Богородицкая крепость Богородицкая крепость Текущ...

Українська ікона.

    Взагалі я не згоден з автором в його висновках щодо української ікони. 
   Він, як і багато інших дослідників починають вважати українськими ікони від 16 сторічча. в той же час нехтуючи тисячолітньою історією україни-русі. тО Ж ІКОНИ, ЩО ВІН ВІДНОСИТЬ ПОМИЛКОВО ДО РОСІЙСЬКих Є ПРОСТО ВІДТВОРЕННЯМ УКРАЇНСЬКИХ ІКОН 12 І ПІЗНІШИХ ВІКІВ. 
   ЗНАЮЧИ, ЩО РОСІЙСЬКА ВОЛОДИМИРСЬКА ІКОНА ЦЕ ВСЬОГО ЛИШЕ НАША ВИШГОРОДСЬКА ВИВЕЗЕНА ПІД ЧАС ТАТАРСьКОЇ НАВАЛИ, починаєш по іншому розуміти наше сакральне мистецтво
   До українських же автор відносить саме ікони писані в розквіт так званого українського барокко.

Українська ікона: чим відрізняється від російської та історія розквіту й зникнення

•  
• 29/07/2013ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ

Як казав видатний український філолог Потебня, кожний народ виробляє своє християнство, згідно власного світогляду і естетичних уподобань. Чим відрізняється українське і російське православ’я? Ми зосередимося на візуальному зображенні віри – іконах. Щоб зрозуміти особливість української традиційної ікони, яку витіснила російська церква, потрібно зануритися в історичний контекст.

Стилі досліджувала: Лариса Вакульницька

Русь-Україна в 16 столітті була полем боротьби різних конфесій. Стук молотка Лютера у Віттенберзі почули і в Україні – його революційні тези припали до серця багатьом, особливо знаті, що втомилась від малограмотності і розбещеності як православних попів, так і католицьких ксьондзів.

Шаленна конкуренція

На Україні в той час було дві основні Церкви – панівна, бо підтримана державою – католицька і «благочестива» православна, що користувалась підтримкою частини великої православної магнатерії Русі-України, а особливо розбагатілого завдяки Магдебурзькому праву міського населення, об’єднаних в «Братства».

Для збільшення клікніть на малюнок. Графіка: Надя Кельм

На малюнку нижче ОБИДВІ ІКОНИ датуються 18-м століттям.

Українська взята звідси, російська звідси

Хліб сіль на вишиваному рушнику. Українські традиції

світлину від Модна спадщина.

У кожній українській селянській хаті хліб-сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: Просимо до нашого хліба-солі, а після застілля гості дякували за хліб-сіль.

Хлібом і сіллю мати благословляла молодих до вінця і ним зустрічала.

У перший день сівби господар клав хліб із сіллю на межі, щоб був добрий урожай.

Розділити з кимось хліб-сіль — означало подружитися, побрататися.

Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей — цей звичай, що має глибоке коріння та дійшов до нашого часу.

Хліб-сіль і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишиваному рушнику були ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з добрими помислами, підносили цю святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб та з"їсти шматок з сіллю — символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто її виявив.

Сіль.

Про сіль складено не одну приказку.

Якщо хазяйка пересолить їжу — борщ чи що, то кажуть, вона в когось дуже закохана.

Якщо сіль розсипеш, то з кимось посваришся.

Щодо останньої, кажуть, що вона виникла, коли сіль була дуже дорога. Тому розсипати продукт за який високо заплачено, однозначно означало конфлікт.

Крім обрядових церемоній з обов"язковим приготуванням їжі, як то родини, весілля, поховання, сіль використовувалася й при будівництві житла.

Посередині майбутньої хати на столику або стільці, застеленому рушником, клали хрест (який потім, при зведенні хати, переносили на покутній стовп), хліб, сіль і залишали яку-небудь посудину з водою. Подекуди для більшої вірогідності воду ставили біля кожного кілка чи камінця.

Наступного ранку до схід сонця перевіряли, в якому стані були хліб, зерна, сіль та вода. Якщо все лишалося незачепленим, а кількість води навіть побільшала, то це було доброю ознакою. Такий обряд інколи повторювали дві-три ночі підряд.

Хліб — найвиразніший, найпопулярніший, найбільш значущий атрибут слов'янського харчування.

Хліб — усьому голова, Хліб та вода — козацька їда, Без хліба суха бесіда — таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч.

Xліб споживали завжди багато, бо харчування в цілому було низьким за калорійністю. З хлібом їли й рідкі страви, й картоплю, й навіть кашу. З ним улітку їли на полуденок (підвечірок) свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні.

Пекли хліб у добре розпаленій печі на поду (черені), підкладаючи під хлібини сушене капустяне листя, і робили це раз на тиждень, розраховуючи, щоб хліба вистачило до нової випічки.

Xліб здавна є символом добробуту, гостинності, хлібосольства. Протягом віків в українського народу ставлення до нього було як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося недоїсти шматок, а якщо такий шматок падав на землю, годилося підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.

Традиції, пов'язані з хлібом, який уособлює повагу до праці й людини є кращими моральними засадами нашого народу, їх передавали з покоління в покоління. Нерідко в українських сімях, гостей зустрічають з хлібом-сіллю. Тож традиції наших батьків продовжують жити й сьогодні.
http://svitua.org/component/k2/item/686-звичаї-і-традиції,-пов-язані-з-хлібом-та-сіллю

ОЛЕСЬ ДЕЙНА З ПАВЛОГРАДУ У СІЧЕСЛАВІ