понеділок, 29 червня 2026 р.

Лицарський чин отамана Мажі: історія Верхньодніпровської сотні від барикад до фронту

                                                             


    Історія боротьби за Незалежність України формується не одне століття. На жаль, це плюндрує життя одних людей, а інших загартовує  у боротьбі.
    Подібним чином склалось і життя Анатолія Ручки.
Він відомий у козацькому середовищі як Отаман Мажа.
Глянеш на нього і одразу розумієш- перед нами Козак.
    Його життєвий шлях — від колоритного козака-філософа на мирних ярмарках до пораненого на барикадах, в скрутні дні, логіста Майдану, "госпітальєра"-добровольця та учасника з прокладання міжнародних волонтерських маршрутів — показує незламність духу справжнього українського козацтва. Це літопис про нього, його побратимів та бойову Верхньодніпровську сотню.
   Анатолій Ручка родом із Дніпропетровщини — краю з глибоким козацьким корінням. Він став отаманом Верхньодніпровської сотні, яка ввійшла, як офіційний структурний підрозділ Регіональної громадської організації «Кодацька паланка Війська Запорозького Низового» та почала тісно співпрацювати з Козацьким благодійним фондом імені Івана Сірка.
   Сотня отримала унікальну символіку: малинову корогву, що з діда-прадіда символізує козацьку кров, мужність та військову доблесть, а в центрі — зображення круторогого бика (вола). Цей геральдичний символ ідеально перегукується з козацьким ім'ям отамана — «Мажа» (історична назва великого чумацького воза для солі). Бик символізував працьовитість, спокій у мирний час, але страшну, нестримну силу в момент захисту свого.
   До 2013 року Анатолій Ручка жив собі спокійно, але була  одна велика, суто чоловіча пристрасть — мотокрос. Він обожнював мотоциклетний спорт, швидкість та техніку, згадує він в одному з відео.
   Щоб заробити кошти на обслуговування байка, купівлю палива та дорогого екіпірування, Мажа використовував свій автентичний вигляд. Маючи розкішні вуса, виголений оселедець та традиційний стрій, він брав участь у різноманітних етнофестивалях, народних гуляннях та ярмарках. Люди залюбки підходили сфотографуватися з яскравим козаком з величезним луком, а зароблені зі світлин гроші Анатолій відкладав на свою технічну мрію, навіть не підозрюючи, як скоро його водійські навички знадобляться всій країні.    
                         Козаки Ламза, Мажа та Шабля.

                                      Ворон та Мажа з прапором

   Коли восени 2013 року зненацька розпочалась Революція Гідності, Козак Мажа без вагань залишив цивільні справи й став на захист свободи, приєднавшись до Козацького редуту, створеного на Майдані козаками побратимами. Завдяки своєму автотранспорту та витримці він перетворився на головного логіста для дніпровських активістів та козаків. Отаман регулярно курсував своєю машиною між Дніпром та столицею. Він перевозив до Києва не лише продукти, теплий одяг та медикаменти, що збирали на Європейській площі в Дніпрі, а й доправляв звідти добровольців, які прагнули виборювати майбутнє держави.
    У Києві пунктом призначення для людей та вантажів Мажі була легендарна 4-а (Козацька) сотня Самооборони Майдану. Саме туди стікалися козацькі сили. У 4-й сотні новоприбулі добровольці проходили перевірку на міць, відпрацьовували злагодженість і психологічну стійкість перед тим, як вийти на барикади проти озброєного спецназу, пізніше в березні-травні вони наповнили ряди ЗСУ та інших підрозділів на захисті державності.   
    Мажа весь час тримав лінію постачання на Майдан, а у самому Дніпрі розгорнувся потужний координаційний центр. Його очолив козак Ворон (Олег Черненко) — ввійшовши одним з координаторів, та виконував функції служби безпеки разом з іншими козаками: вони охороняли місця збору допомоги, відсікали провокаторів та стежили за порядком.
   Логістична система, що утворилась автоматично та працювала злагоджено - в чіткій фінансовій взаємодії між підрозділами козаків та місцевими майданівцями в подальшому знадобилась, як волонтерський досвід.
   Переїзди Мажі вимагали величезної кількості бензину, тому Козак Ворон брав гроші на відшкодування палива безпосередньо, за рішенням штабу, з кошика пожертв, які масово і щиро приносили звичайні дніпряни.
    Невдовзі протистояння в Києві переросло в силову фазу, виникла гостра потреба в індивідуальному захисті. За гроші громади козак Ворон зумів знайти та викупити понад 80 сталевих армійських шоломів. Щоб не ускладнювати процес, продавець, на прохання Ворона, пересилав все прямо Мажі у відділення Нової пошти поряд з поліцією біля Хрещатика.
   Мажа оперативно забирав посилки у столичному відділенні і за лічені години озброював захистом хлопців на передовій.
    Невдовзі силовики почали застосовувати проти мітингувальників жорстоку і підлу зброю — світлошумові та газові гранати, густо обмотані скотчем із цвяхами, болтами, гайками та шматками заліза для максимального осколкового ураження. Розуміючи, що бійці отримують важкі поранення кінцівок, козаки Ворон та Хижий розробили унікальні саморобні тактичні щитки. Вони брали звичайні пластикові каналізаційні труби, розрізали їх уздовж, бо вони повністю вигином підходили під анатомічну форму людських рук і ніг, та оснащували ременями.
   Ці пластикові "козацькі обладунки" виявилися напрочуд ефективними. Під кінець Майдану, коли на барикади почали закидати надпотужні спецзасоби, надіслані силовикам прямо з Москви (міць яких зросла в рази), саме ці щитки з труб стримували вибухову хвилю, відбивали цвяхи й рятували руки та ноги козаків від ампутацій і важких каліцтв.   
   Активна волонтерська та бойова діяльність Отамана Мажі зробила його пріоритетною ціллю для тогочасного режиму, хоча тоді основною мішенню були всі козаки...
  18 лютого, оточивши козаків на Грушевського, та притиснувши до стіни, найняті владою бандити — "тітушки" напали на козака великою групою і жорстоко побили його. Він намагався прикрити хоча б голову від ударів залізними прутами.
   Саме тоді  Анатолій Ручка зазнав важких травм: бандити зламали йому обидві руки. Це відео в мережі викликало величезний резонанс.
   Отримані важкі фізичні травми  не зламали волю козака. Пройшовши тривале лікування  в "Охматдиті", Мажа не зміг залишатися осторонь, адже на Сході вже розгоралась війна - Крим здали, але Схід ні. Отаман приєднався до знаменитого добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри" та став водієм. 
   Водійський та логістичний досвід почали рятувати життя на цій війні. Мажа опікувався евакуаційним автотранспортом батальйону, ремонтував машини в польових умовах, доправляв медикаменти на позиції під обстрілами та підтримував молодих бійців своїм козацьким гумором і мудрістю. За віддану, сумлінну працю в підрозділі, керівництво "Госпітальєрів" неодноразово нагороджувало Козака Мажу почесними відзнаками та медалями.
   Разом з отаманом молодь Верхньодніпровської сотні, яка загартувалася на Майдані утворила міцне бойове ядро. Вони масово пішли добровольцями на передову. Багато хто з цих вихованців воює проти загарбників і до сьогодні.
   24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення московської навали. Отаман Мажа зустрів все у повній готовності. Масштаб викликів змінився, тож змінилися й масштаби козацької логістики.
   Анатолій Ручка налагодив тісну координацію з іноземними партнерами, зокрема з литовськими волонтерськими фондами
    Він особисто зайнявся доставкою волонтерських машин з-за кордону. 
    Литва купувала та передавала дефіцитні позашляховики, пікапи та карети швидкої допомоги, а Козак Мажа разом із однодумцями організував безперебійний транзит цих автівок через кордон прямо в руки бойових підрозділів ЗСУ на лінію вогню.
   Значний вік, перенесені травми та роки безперервної боротьби, але Отаман Мажа не кидає фронт. Його і сьогодні можна зустріти на логістичних маршрутах війни — за кермом чергового евакуаційного автомобіля чи пікапа, який завтра рятуватиме українських солдатів. 
    Верхньодніпровська сотня під своїм малиновим стягом із биком, та згуртованими навколо отамана товаришами по боротьбі за волю, значно доповнила новітню історію України та нагадала, що козаки завжди стояли на сторожі країни і будуть стояти завдяки  самоорганізації, мужності та козацької вірності своїй державі.

Немає коментарів:

Дописати коментар