Життя, присвячене нації — від козацького судді до незламного інструктора
Юрій Єгоров, відомий у козацькому та військовому середовищі під звичаєвим іменем Козак Гедзь, був унікальною постаттю в історії Січеславщини (Дніпропетровщини). Громадський діяч, голова обласного Січеславського УНСО, ветеран, журналіст, майстер кінного спорту та бойового мистецтва карате та військовий інструктор — він усе життя поклав на вівтар розбудови та захисту Української держави. Його життєвим кредо була максима: найвищою нагородою для козака є саме звання «Козак», і жодні ордени чи чини не мають більшої ваги.
1. Витоки Незалежності: розчарування в системі та перші кроки (1991–1990-ті)
У 1991 році Юрій Єгоров звільнився з лав радянської армії та повернувся в Україну з палким прагненням будувати нові, потужні та незалежні Збройні Сили. Проте він швидко зіткнувся із суворою реальністю: тогочасна влада при всіх наступних президентах мала інші плани — всі президенти армію планомірно руйнували, роззброювали та розпродавали.
Не змирившись із цим, Юрій пішов у громадсько-політичний рух. Він брав активну участь у процесах державотворення, був особисто знайомий із В'ячеславом Чорноволом та пропонував лідеру Народного Руху конкретні стратегічні кроки щодо розбудови українського війська та безпеки.
2. Спорт, виховання молоді та культурна експансія
У роки становлення української незалежності Юрій активно займався військово-патріотичним вихованням молоді:
- Кінний спорт: Саме завдяки кінному спорту він, як майстер спорту, потрапив у військове училище та став лейтенантом за часів СРСР.
- Карате: Маючи І дан (чорний пояс), він працював із дітьми, тренував та готував професійних спортсменів, закладаючи в них не лише фізичну силу, а й дух воїна - КОЗАКА.
- Пісня та козацький гумор: На початку 90-х років Юрій брав участь у русі відродження традицій у складі хору «Козаки-Запорожці». Він був не лише співаком, а й чудово читав гуморески, мандруючи із виступами по всій Україні, включно з етнічними українськими землями Кубані. Згодом цю місію підняття духу він продовжив у складі творчого колективу ГО ТО «Золота паланка», виступаючи на патріотичних фестивалях, у тилу, в шпиталях та на передовій перед бійцями.
3. Очолювання Січеславського УНСО, репресії та катування (2012)
Принципова проукраїнська позиція привела Юрія Єгорова на посаду голови Дніпропетровського обласного осередку УНА-УНСО. Організація перебувала під постійним тиском тогочасного проросійського режиму та криміналітету. Його часто запрошували на теледебати з ярими ворогами - комуністами.
У 2012 році проти Юрія та його родини розгорнули справжнє полювання. Спершу підконтрольні владі силові структури («лягаві»), як бандити, викрали його дружину, а згодом схопили і самого Юрія. Його піддали жорстоким тортурам, намагаючись зламати патріотичний рух у регіоні. Внаслідок катувань Юрій отримав важкі травми і фактично став калікою. Проте навіть підірване здоров'я та інвалідність не зламали його залізну волю.
4. На барикадах Майдану та в окопах «Айдару» (2013–2014)
Коли у 2013 році розпочалася Революція Гідності, Козак Гедзь, попри фізичні обмеження, прибув на столичний Майдан у складі козацької організації «Старосамарська сотня ВЗН».
- 4-та Козацька сотня: Після об'єднання підрозділів він став членом 4-ї сотні Самооборони Майдану. Юрій виконував функції санітарного інструктора, займався внутрішнім обліком, формуванням списків людей та безпосередньо під кулями витягав поранених активістів під час розстрілів.
- «Бронемайка»: Для захисту Юрій власноруч модернізував светр, вшивши в нього дві титанові пластини біля серця (цей артефакт, разом із медичною сумкою, він згодом передав до Музею боротьби за Україну в Дніпрі. Саме на відкритті його він і розповів присутнім журналістам про це).
- Батальйон «Айдар»: Одразу після Майдану, у 2014 році, Юрій вирушив на схід України. Попри інвалідність, він воював у складі добровольчого батальйону «Айдар» і деякий час керував одним із його підрозділів.
- Коли ж після лікування Юрій намагався у військкоматі та підрозділі вирішити свої питання, там лише розводили руками: за документами в "Айдарі" він не значився. Тилові російськомовні «воєнкоматівці» просто не могли збагнути своєю ментальністю, як це радянський лейтенант пішов воювати звичайним рядовим добровольцем. Страшна іронія долі: українська паперова система його не бачила, бо перші добровольчі списки якимось дивним чином не доїхали до штабу. Натомість вони потрапили до рук окупантів. Тож для своїх Юрій був «невидимкою», а на сайтах ворогів Козак Гедзь і досі значиться як небезпечний "каратель"...
5. Козацький суддя, літописець та суднобудівник
У цивільному та козацькому житті Дніпра Юрій мав незаперечний авторитет. У ГО «Старосамарська сотня» за Внутрішніми звичаєвими нормами (ВЗН) він обіймав посаду Судді. Йому довіряли вирішення внутрішніх суперечок, збереження традиційного козацького права та честі.
Окрім цього, Юрій виступив офіційним засновником, видавцем та головним редактором інформаційної патріотичної газети «Слава Нації» (свідоцтво ДП № 2320-942Р). А у 2020 році разом із побратимами власноруч побудував та спустив на воду за автентичними технологіями минулого дерев'яний козацький струг (човен), відроджуючи флотську славу предків. Продовжуючи це брав участь в щорічній регаті "Козацький шлях", як отаман регати.
6. Інструкторська діяльність, профспілкова боротьба та трагічний фінал (2022–2025/2026)
З початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році Юрій Єгоров знову став у стрій, спрямувавши всі сили на вишкіл захисників:
- Спочатку працював у Центрі військової підготовки «Січеслав» в Дніпрі, навчаючи цивільних і добровольців Окремої роти "Січеслав" в ДФТГ №1 міста Дніпра.
- Згодом перейшов до обласного навчального комунального закладу Центру підготовки громадян до національного спротиву, який допомагав організувати і де після заснування став провідним інструктором за трьома найскладнішими напрямками: РХБЗ (хімічний захист), безпілотні системи (дрони) та військовий тактичний зв'язок.
Працюючи в обласному центрі, Юрій зіткнувся з глухою стіною військової бюрократії. Не терплячи несправедливості, він фактично самотужки, як міцна профспілка, розпочав боротьбу за законні права інструкторів, вимагаючи належної та справедливої оцінки їхньої колосальної праці згідно із законодавством.
Ця виснажлива боротьба проти системи, наклавшись на важку хворобу, наслідки давніх катувань 2012 року, контузії та складні життєві обставини, призвела до трагічного фіналу. Не бажаючи бути тягарем і зломленим обставинами, Козак Гедзь пішов із життя як воїн — підірвавши себе.
Страшна іронія долі полягає в тому, що керівництво та система виконали всі вимоги Юрія щодо захисту прав та умов праці інструкторів, за які він так важко бився, лише після його трагічної загибелі.
Юрій Єгоров (Козак Гедзь) залишив після себе тисячі навчених бійців, які сьогодні тримають українське небо та землю, врятовані життя на Майдані та в АТО, і вірність козацькому звичаю, яку він проніс через тортури, війни та зневіру до останнього подиху.
Немає коментарів:
Дописати коментар