Коли історики описуватимуть феномен українського спротиву 2022-2026 років, вони обов'язково згадуватимуть людей, які без жодних наказів згори змогли перетворити стихійний патріотичний підйом на чіткий мілітарний механізм.
У Дніпрі одним із таких архітекторів народної оборони став кадровий військовий, підполковник запасу Євген Нестеренко, відомий у ветеранському та патріотичному середовищі як Нестор.
Його життєвий шлях — це історія про те, як професійні знання, помножені на козацький дух і залізні принципи, рятували життя тисяч дніпрян у найкритичніші моменти сучасної війни.
Професійний корінь: інженерний досвід та залізничні війська
Євген Нестеренко прийшов у сучасний український спротив із колосальним кадровим багажем. Свого часу він проходив службу в залізничних військах радянської армії, а потім Збройних Силах вільної України.
З
2008 року після звільнення очолював Центр допризовної підготовки Самарського
району міста Дніпра, а в 2015 року, коли Україна вже стримувала ворога на
Сході, підполковник запасу повернувся до викладацької справи у вищій освіті.
.
Військова справа стала для родини Нестеренків життєвим кредо. Ще до початку повномасштабного вторгнення сини Євгена служили й воювали в різних підрозділах ЗСУ, а старший син передавав бойовий досвід наступним поколінням в одному з провідних військових учбових центрів країни.
Відродження традицій: Старосамарська сотня та гра «Джура»
Важливий поворот у світогляді та діяльності підполковника відбувся у 2016 році, коли він познайомився з козаками Старосамарської сотні — сучасного формування, що відроджує історичні традиції козацтва на теренах Дніпра. Саме в цьому патріотичному середовищі за ним міцно закріпилося поважне іменування — Нестор. Поєднавши офіцерський досвід, педагогічні навички воєнрука та козацьку філософію, Євген Нестеренко став одним із ключових інструкторів та суддів Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») на Дніпропетровщині.
Роками він загартовував школярів та молодь, навчаючи їх впоряду, стрілецькій справі, тактиці та виживанню в польових таборах.
Тоді ніхто не знав, що ці навички знадобляться його вихованцям не на змаганнях, а в реальних боях.
Лютий 2022-го: фортифікації Синельникового та штаб козака Бандери
Наприкінці лютого 2022 року, коли російські окупаційні війська стрімко просувалися з півдня та сходу, виникла реальна загроза прориву до Дніпра. Підполковник Нестеренко без вагань вирушив на передову лінію оборони. Його професійний бекграунд залізничного інженера виявився на вагу золота: Нестор особисто координував та допомагав організовувати зведення ротного опорного пункту однієї з бригад ТРО Дніпра з боку стратегічно важливого Синельниківського напрямку. Завдяки його участі до влаштування позицій було задіяно місцеве населення та організоване можливе забезпечення інструментами, що врешті дозволило створити дієвий рубіж оборони .
Виконавши першочергові інженерні завдання на підступах до міста, Нестор повернувся до Дніпра та приєднався до Координаційного штабу біля Амур-Нижньодніпровського (АНД) військкомату. Цей штаб розгорнули його побратими зі Старосамарської сотні під керівництвом козака Бандери.
Тоді біля військкоматів вирував контрольований хаос. З людей із досвідом екстрено формували бригади ТрО, а тисячі непідготовлених цивільних просто записували в резерв.
Саме в цих самоорганізованих групах добровольців виник шалений запит: «Ми хочемо захищати місто, але не вміємо тримати зброю. Навчіть нас!»
Реагуючи на цей виклик, Козак Нестор приніс із навчального закладу, де викладав, початкову матеріальну базу для викладання вогневої підготовки, мінної безпеки та тактичної медицини, що в подальшому і дозволило розвинутись на основі самоорганізації громадян до унікального навчального Центру військової підготовки "Січеслав". Прямо в невеличкому просторі штабу волонтерів почалися перші практичні заняття.
База ГО «ЩИТ»: три кити виживання під обстрілами
Розуміючи, що простору для повноцінного відпрацювання недостатньо, патріотична спільнота Дніпра почала шукати системне рішення. З подачі директора Музею боротьби за Україну Олега Чергєєнка було оперативно знайдено безпечну локацію для тренувань.
Вже з 8 березня 2022 року регулярні заняття для цивільних та добровольців стартували у приміщенні Громадської організації «Дніпровська міська спілка воїнів АТО "ЩИТ"». Керівник організації, відомий журналіст і ветеран Віктор Ожогін, на той момент уже воював на передовій у складі батальйону НГУ «Дніпро-1» (де пізніше отримав важке поранення), але його тилова база послужила спільній справі перемоги.
У стінах «ЩИТа» Козак Нестор особисто закривав три життєво важливі дисципліни, які викладав щодня:Мінна безпека — розпізнавання мін-пасток, розтяжок, снарядів та залізнична інженерна логіка безпеки.Основи такмеду — професійні знання з надання першої домедичної допомоги під вогнем, накладання турнікетів та зупинки критичних кровотеч. Базою для цього курсу став неоціненний досвід самого Нестора, який свого часу пройшов повні вишколи у легендарному Медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри». Отриманий там стандарт MARCH став основою для порятунку майбутніх бійців.Тактика та індивідуальне володіння зброєю — культура поводження з автоматом, тактичні стійки, правильний хват, алгоритми переміщення та використання укриттів.
Так по суті народився Центр військової підготовки "Січеслав" міста Дніпра, що за більш ніж за 4 роки зміг підготувати не лише цивільних, а і військових, бо Нестор теж брав і в цьому участь, через нестачу інструкторів там.
Безкомпромісний вибір: справа понад посади
Цей виснажливий волонтерський марафон тривав два роки для Нестора. У вільний від основної роботи час — вечорами після пар у ДІІТі та на вихідних замість відпочинку — підполковник Нестеренко продовжував навчати людей.Згодом, бачачи колосальний успіх ініціативи, козаки Січеслава допомогли перевести цю діяльність на системний рівень. На базі Дніпропетровської обласної ради було створено офіційну структуру — Комунальний заклад «Дніпропетровський обласний центр підготовки громадян до національного спротиву». Досвідченого та авторитетного підполковника Нестеренка запросили туди на посаду заступника директора.Проте кабінетна робота, паперова бюрократія та формалізм виявилися чужими для бойового офіцера. Зіткнувшись із тим, що у керівництва закладу не було реального бажання діяти, розвивати систему спротиву та працювати на повну потужність, Нестор ухвалив принципове рішення. Він не став триматися за статус чи високе крісло. Він залишив посаду заступника директора КЗ та повернувся туди, де немає місця імітації — «в поле».
Сьогодення: спротив триває
Сьогодні підполковник Євген Нестеренко продовжує свій тихий, але надважливий рух опору. Як і раніше, він працює на рідній військовій кафедрі ДІІТ, виховуючи нові покоління військових фахівців. А у вільний час, на волонтерських засадах, Козак Нестор продовжує вести польові вишколи для захисників та цивільних громадян, тісно співпрацюючи зі своїми надійними побратимами зі Старосамарської сотні та Центру військової підготовки «Січеслав». Його унікальний досвід — від залізничної інженерії до жорстких медичних стандартів «Госпітальєрів» — залишився там, де він приносить найбільшу користь — на практиці, серед людей, які реально готуються захищати кожен метр української землі.
Історія Козака Нестора — це живий доказ того, що справжні козаки нашої оборони тримаються не на посадах чи державних фінансуваннях, а на щирому патріотизмі, офіцерській честі та незламній волі.
Немає коментарів:
Дописати коментар