Перше знайомство із Сергієм Бойком завжди залишає особливий слід, адже в цій людині дивовижним чином поєднуються спокійна мудрість морського вовка, загартована відвага воїна та чуттєва душа поета. Для патріотичної спільноти Січеславщини він став не просто символом фронтової співаної поезії, а й лідером, який повернув нашому регіону його козацьку морську славу та заклав нові культурні традиції.
Мало хто з тих, хто бачив Сергія на палубі яхти чи з гітарою біля вогнища, здогадується про його "минуле" цивільне життя. А воно було максимально серйозним та відповідальним. Сергій Бойко — дипломований медик, який свого часу працював на високій державній посаді головного санітарного лікаря одного з міст.
Цей професійний бекграунд багато що пояснює в його характері: притаманний лікарям холодний розум, залізна дисципліна, вміння аналізувати ризики та брати на себе відповідальність за життя інших людей у критичних ситуаціях [yur-gazeta.com]. Проте кабінетні стіни та чиновницька рутина не змогли втримати людину, всередині якої вирували дві інші стихії — вільне море та поетична пісня.
Точкою відліку нашого знайомства став березень 2013 року — день пам'яті Тараса Шевченка. Тоді, ще до початку буремних подій Революції Гідності, патріотична громада міста організувала традиційну ходу до пам'ятника Кобзарю на Монастирському острові. Біля підніжжя монумента барди влаштували імпровізований акустичний концерт.
Саме там уперше прозвучав голос Сергія Бойка. Його манера виконання одразу приковувала увагу: неймовірно спокійна, виважена, без зайвого пафосу, але здатна пробивати до самого серця. Поруч із глибокою, тихою лірикою, притаманною класичному жанру авторської пісні, у його репертуарі вже тоді чітко простежувалися войовничі, сильні, пророчі мотиви.
Більш щільно та близько доля звела нас уже після перемоги Майдану, під час чисельних патріотичних заходів та волонтерських зборів у Дніпрі, де Сергій завжди був надійним плечем та ідейним натхненником для однодумців. Він неодноразово брав участь разом із нами у різноманітних козацьких заходах та патріотичних фестивалях, підсилюючи їх своїми глибокими співами.
Сергій Бойко — це людина дії, здатна запалювати серця та об'єднувати навколо себе команди. Його головним капітанським подвигом у цивільному житті стало відродження легендарної патріотичної регати «Козацький шлях».
Колись цей масштабний водний похід козацькими місцями започаткував та проводив відомий отаман Чорний із Кам'янського. Традиція ризикувала піти в забуття, але саме Сергій Бойко взяв на себе місію повернути її до життя та залучив патріотичну спільноту до організації цих унікальних змагань.
Мало хто знає, але саме під час цього козацького відродження Сергій отримав своє особливе козацьке ім'я. Обираючи його, він згадав свого рідного діда. Сергій розповідав, що коли дід на якихось родинних святах чи в гостях пускався в танець, то завжди завзято примовляв: "Гач-Гач!". Цей колоритний дідівський вигук настільки закарбувався в пам'яті, що Сергій захотів узяти собі саме це ім'я — Гач, як прозвали діда. Так дідівська вдача та козацький корінь отримали нове життя у його власному шляху.
Віховим став 2015 рік, коли ми вперше повноцінно долучилися до цієї регати. Завдяки ініціативі Сергія, захід перетворився на масштабний патріотичний фестиваль на воді. Тоді над берегами Дніпра ожила справжня козацька історія: тривали яскраві традиційні виступи, лунали козацькі пісні, а повітря здригалося від гучних символічних пострілів із гармат. Фестиваль знову став щорічним.
Це створювало неймовірно глибоке відчуття єдності поколінь.
Проте Сергій завжди підтримував патріотичні ініціативи не лише словом чи піснею, а й секторальною допомогою. Коли виникла гостра потреба знайти надійне місце для базування нашого козацького струга — дерев'яного історичного судна, яке потребувало особливих умов — саме Сергій вирішив це питання.
Завдяки його авторитету в морських колах, струг зміг абсолютно безперешкодно простояти ціле літо на престижній стоянці крейсерських яхт біля знаменитого Мерефо-Херсонського мосту. Це літування під мостом вберегло судно, а згодом, за сприяння Сергія, воно перебазувалося до міського яхт-клубу "Дніпро", де ця жива козацька реліквія знаходиться і дотепер.
Дві найбільші пристрасті Сергія — бардівська пісня та яхтинг — просто не могли існувати окремо. Саме на цьому унікальному стику стихій Сергій Бойко виступив головним фундатором та заснував Всеукраїнський фестиваль української бардівської пісні "Співочі вітрила".
Цей фестиваль став унікальним майданчиком, де під шелест хвиль та скрип щогл збираються автори й виконавці з усієї країни. "Співочі вітрила" — це не просто конкурс, це простір абсолютної свободи, де душевна лірика і морська романтика об'єднуються в єдиний творчий порив, що надихає сотні людей тримати український курс.
Мало хто знає, але Сергій Бойко є автором однієї з найпронизливіших композицій про наше місто. Його авторська пісня брала участь у загальноміському конкурсі на найкращу пісню про Дніпро. Попри шалену конкуренцію серед професійних композиторів, вона впевнено увійшла до топ-10 найкращих. Для тих, хто знає Сергія особисто, ця пісня безперечно є найкращою, бо в ній вирує справжнє, живе, не декоративне серце нашого міста.
Коли почалася російська агресія, Сергій Бойко швидко зрозумів, що його творчість — це також зброя, здатна лікувати поранених і піднімати дух тих, хто стоїть на першій лінії оборони. Разом ми неодноразово їздили до військових шпиталів, де його тиха, спокійна манера виконання ставала для поранених хлопців справжньою терапією, повертаючи їм віру та душевний спокій.
Але Сергій не обмежувався тилом. Протягом довгого часу він регулярно здійснював небезпечні поїздки на саму передову. Зі своєю незмінною гітарою в руках він об'їжджав бліндажі, опорні пункти та позиції захисників, даруючи їм хвилини розради під обстрілами. Сергій возив свої пісні на нуль доти, поки це було фізично можливо і поки військові умови остаточно не заборонили доступ цивільним волонтерам на саму лінію розмежування з міркувань безпеки.
Втім, незабаром колишній санлікар, бард і досвідчений яхтсмен сам одягнув військовий однострій. Пройшовши через пекло боїв на Сході вже як безпосередній учасник АТО, він закарбував свій бойовий досвід у нових композиціях.
Сергій став лауреатом легендарного всеукраїнського фестивалю "Пісні, народжені в АТО", а пізніше ще й співорганізатором, підключивши до регати "Козацький шлях". Його воєнні хроніки, покладені на музику, як-от "Волноваха" та "Хрест Дебальцевський", стали музичним пам'ятником усім, хто тримав і тримає українське небо [facebook.com, facebook.com]. У цих піснях його фірмовий спокійний стиль перетворився на монументальну силу солдата, який точно знає, за що стоїть.
Сьогодні Сергій Бойко залишається вірним своїм головним життєвим орієнтирам: Україні, морю та пісні. Людина, яка вміє керувати вітрилами під час найсильнішого шторму, стріляти з козацьких гармат, рятувати історичні кораблі, керувати охороною здоров'я міста та засновувати фестивалі, точно знає, як тримати правильний курс у житті. А його творчість і великі справи продовжують надихати нас на шляху до спільної великої Перемоги.
Немає коментарів:
Дописати коментар