Віталій Плахотін народився 14 липня 1940 року. Довгий час жив в відомому місті України - Дніпрі (Січеславі).
Життя його було нелегке з самого початку, бо війна, потім перебування в дитячому будинку, бо втратив рідних...
На жаль, нещодавно ми його провели в останню путь. На церемонії прощання були рідня та друзі з Майдану.
"Ми познайомились в 2014 році, коли стала загроза захоплення міста і військові 93 бригади потребували ремонту розконсервованої техніки"- пояснив козак Ворон( Олег Черненко)
Те, що Віталій багато років ремонтував автомобілі на АВТОВАЗі, дало можливість легко впоратись і з ремонтами БТР та БМП. Разом з ним цим довгий час займалась ціла команда - ті його друзі з якими був на Майдані.
Вперше про нього показали телевізійні канали, коли він приніс свої речі з Майдану, щоб передати на відкриття Музею боротьби за Україну 27 лютого 2021 року. Зараз там знаходяться його захист з двох плит на груди та спину. За його розповіддю таких він виготовив декілька для своїх товаришів, коли побачив, що на Майдані почали вбивати.
Нагадаю, що першими загиблими були Жизневський та Нігоян.
"Коли почався Майдан, зрозумів, якщо не я, то хто? Всі прийшли з одним - добитись справедливості"- казав Віталій Плахотін.
Розповідь про події на Майдані Віталія була емоційна і вразила багатьох.
"З навалою в лютому 2022 ми ще неодноразово зустрічались з питань укріплення оборони міста"- розповідає Олег Черненко. " Потрібні були надовби, Віталій їх робив, з того заліза, що було в наявності в його майстерні. Потрібні були шипи для зупинки авто, їх теж робив і доправляв до блокпоста біля військкомату та до інших. "Цю роботу він виконував разом з іншими представниками благодійного фонду "Рятівник", що були розташовані поряд з військкоматом. Він відновив також допомогу з ремонту БМП, на деякий час, тепер вже в своїй майстерні, а не в бригаді.
Його майстерня на Донецькому шосе виділялась прапором України, який він щодня вивішував. Зараз прапор зберігається в Музеї боротьби за Україну з його підписом. Цей прапор сповіщав воякам, що тут їм допоможуть.
"Одного разу на Кам'янському масиві я побачив, що вояки намагаються ремонтувати своє авто. Не довго думаючи, запропонував поїхати до майстерні Віталія, де автівку і відремонтували швиденько" - продовжує свою розповідь Олег Черненко.
Пізніше він у майстерні самостійно збирав донати зі своїх клієнтів, а на ці гроші купував необхідне: лопати, молотки, кірки, тобто шанцевий інструмент, на потреби вояків.
Відданість справі, вміння вести зварювальні роботи, бо він був майстром по автокузовних роботах, згодились і тут. Коли взимку появилась необхідність в турбопічках для " Азову", Віталій зголосився. Матеріал, що він використав, був незвичний - гільзи від 155 снарядів.
Процес передачі пічок воякам зафіксовано у на фото.
Не дивлячись на складність роботи, та на свій вік, він впорався.
На жаль, вік узяв своє. Через наслідки отриманих на Майдані тортур здоров'я почало швидко полишати майстра. Невдовзі після тяжкої хвороби пішла в інший світ і його дружина, що дуже гнітило Віталія. Потім почали відмовляти очі, не допомогла й операція. А наостанок здало й усе інше, тож рідні змушені були віддати його до пансіонату, де він і пішов у вирій.
Пам'ять про Віталія Плахотіна житиме в спогадах побратимів і в історії боротьби з московською навалою.
Немає коментарів:
Дописати коментар