Історія Василя Дудка в нашому товаристві Старосамарської сотні ВЗН почалась після 2014 року.
Він у Дніпрі появився, як вимушений переселенець з Донецька.
"Брав участь в донецькому майдані. Коли ж поряд впав снаряд граду і скалки скла полетіли в хату, то вирішив виїхати з небезпечного міста, бо перспектив жити в таких умовах вже не було"- розповідає Василь.
Вірити чи ні словам Василя, то право кожного, але поява його волонтером на вокзалі, а потім в волонтерському куточку Автовокзал-Дніпро, доказ того, що він таки підтримує боротьбу України за Незалежність від москви і окупантів.
Робота його там була не складна, будучи пенсіонером, він міг багато часу приділяти чергуванню там. Зустріти та нагодувати бійців смаколиками та чаєм, а у вільний час плести сітки і доглядати порядок в приміщенні. З цим він цілком справлявся.
Організований волонтерами цієї спільноти хор привернув увагу і нашого товариства, бо зустрічались на окремих заходах. Там і Василя увагу привернула наша спільнота вільних козаків.
Він також ввійшов до Дніпропетровської організації політв'язнів та репресованих, бо виявилось, що батьки були засланими ще в радянський час на Далекий Схід, де він і народився. Це зблизило ще і з нашими козаками, родини яких постраждали від окупації більшовиків ще в ті часи.
Брав Василь і участь в відродженні козацьких традицій: в фестивалях, в побудові струга та в інших наших заходах.
В лютому 2022 він, разом з усіма козаками взяв участь в роботі Координаційного штабу волонтерів по допомозі ЗСУ та роботі з добровольцями, які приходили у військкомат за покликом серця, а не за повісткою.
Перше, чим довелось зайнятись, облаштувати підвальне приміщення, колись побудованого, як бомбосховище , одразу після другої світової війни полоненими німцями. Разом з іншими козаками все було приведено до належного стану і туди заселилась рота контрдиверсійної боротьби "Січеслав" 108 бригади ТРО. Частина ж приміщення слугувала складом для волонтерської допомоги, якою і займався Василь з іншими козаками.
Василь Дудко саме тоді і отримав козацьке ім'я Еней. Строки з Котляревського, написані в заголовку, добре підходять до його вкладу в загальну справу.
В квітні, разом з козаками, яких не взяли у 108 бригаду ТРО через вік та з інших причин, він ввійшов до складу окремої роти "Січеслав" в ДФТГ "Варті Дніпра", де продовжив займатись звичною справою - волонтерською допомогою. Цим він займається і донині.
Ну а, зараз він влився ще в один рух, що відповідає його нестримності - рух інвалідів-спортсменів, та бере участь в їх з заходах та змаганнях. Саме його участь в ДФТГ в окремій роті "Січеслав" надала йому таку можливість. випробувати себе і в цій сфері діяльності.
Одним словом - Еней.
Немає коментарів:
Дописати коментар