Спадкоємці волі: як у Дніпрі до 30-річчя Незалежності підірвали царський стяг та штурмували Богородицьку фортецю

Святкування 30-ї ювілейної річниці Незалежності України у Дніпрі відзначилося унікальним військово-історичним дійством. На автентичних земляних валах пам'ятки національного значення «Богородицька фортеця» (селище Шевченко) реконструктори та козацькі товариства розгорнули масштабне видовище — штурм московитської залоги доби гетьмана Івана Мазепи. Ця подія не лише продемонструвала військову майстерність предків, а й наочно нагадала, що українська державність гартувалася століттями запеклої боротьби, а створені для фестивалю символи стали пророчими.

Генетичний код непокори: історичний контекст

Богородицька фортеця (історичне козацьке місто Стара Самар) — місце з особливою енергетикою [📜]. Побудована наприкінці XVII століття за наказом царського уряду, вона тривалий час залишалася символом спроби обмежити вольності Війська Запорозького Низового.

Проте запорожці ніколи не мирилися з присутністю московських воєвод на своїх етнічних землях. В епоху Івана Мазепи, коли гетьман уклав союз зі шведським королем Карлом XII, а Січ підтримала повстання проти царату, на цих Самарських валах спалахували затяті й криваві бої. Козаки раз-по-раз брали фортецю в облогу та вибивали звідти царські війська. Символічно, що саме цей дух безкомпромісного прагнення волі відтворили у Дніпрі до 30-річчя відновлення нашої державності.

Етап I: Спецоперація пластунів та вибух «двоголової курки»

Реконструкція розпочалася не з гучних фронтальних залпів, а з тонкої, тактично продуманої диверсійної операції козаків-розвідників (пластунів). Їхнім завданням було знекровити оборону фортеці — позбавити ворога артилерійської переваги та боєприпасів.

Дійство розгорталося в напруженій тиші під самими фортифікаційними валами:

• Зняття першого чатового: Козацькі пластуни непомітно, використовуючи рельєф місцевості, підібралися до порохового погребу фортеці. Над ним майорів яскраво-червоний прапор царського гарнізону. Проте замість грізного імперського герба на ньому красувався насмішливий карикатурний символ — двоголова курка із безглуздо сплетеними у гордіїв вузол шиями, що уособлювала недолугість окупаційної залоги. Швидким маневром першого стрільця-чатового було безшумно ліквідовано.
• Мінування та підрив погребу: Захопивши позицію, диверсанти заклали вибухівку всередину погребу. За мить пролунав потужний піротехнічний вибух. У вогняному стовпі вщент злетіли не лише ворожі запаси пороху, але й сам карикатурний стяг зі сплетеною «куркою», що викликало шквал овацій у глядачів та символізувало неминучий крах загарбників.
• Двобій на шаблях: Гучний вибух миттєво збурив решту охорони. На заваді диверсантам став другий чатовий, який встиг оголити зброю. На очах у публіки розгорнувся запеклий, динамічний ближній бій сам на сам на шаблях, який завершився беззаперечною перемогою козацького майстра фехтування.

🔮 Від фестивального жарту до американського музею: історія прапора-пророцтва

Знищення прапора із двоголовою куркою, чиї шиї заплутані у безпорадний вузол, стало найбільш символічним моментом усього дійства. Автором цього насмішливого стяга став відомий дніпровський козак Ворон (Олег Черненко), який намалював його власноруч, готуючи декорації та реквізит до фестивалю 2021 року.

Тоді це сприймалося як вдалий історичний гумор та маніфест презирства до імперії. Проте образ виявився пророчим — вузол на шиях імперського птаха символізував те, що ворог сам себе задушить власною агресією, заплутавшись у брехні під ударами українських воїнів у майбутній великій війні.

Справжнє переродження артефакту відбулося вже після початку повномасштабного вторгнення. Створений козаком Вороном прапор перетворився на цінний благодійний лот. Задля збору донатів на підтримку Збройних Сил України його було викуплено меценатами та передано до одного з музеїв США. Тепер цей прапор-пророцтво з Дніпра розповідає американцям та всьому світові про незламний дух, козацький гумор та багатовікову боротьбу нашої нації.

Етап II: Захоплення артилерії та двостороння атака

Скориставшись хаосом і густою димовою завісою від підірваного погребу, козацькі розвідники здійснили стрімкий кидок на ворожі артилерійські позиції. Ошелешені захисники, позбавлені боєкомплекту, не встигли організувати оборону гармат. Козаки успішно роззброїли батарею, розвернувши стволи проти самої фортеці.

Тільки після того, як диверсія повністю вдалася, розпочався загальний штурм міста-фортеці з двох напрямків одночасно:

1. Атака з води: З-за повороту річки Самара на великій швидкості вийшов 9-метровий дерев'яний козацький струг, власноруч збудований за автентичними кресленнями майстрами Творчого об'єднання "Золота паланка" [🛶]. Екіпаж човна підійшов впритул до берегової лінії та відкрив безперервний вогонь із бортових гармат-фальконетів, сковуючи сили гарнізону біля води та висаджуючи десант.
2. Штурм із валів: Одночасно з річковим десантом основні сили козацької піхоти пішли на штурм фортифікацій із суходолу, долаючи оригінальні старовинні земляні вали Богородицької фортеці.

Фінал: Козацькому роду нема переводу

Дійство переросло у запеклий рукопашний бій із використанням зброї тієї епохи: кремінних мушкетів, пістолів, важких стрілецьких бердишів та козацьких шабель. Повстанці остаточно зламали опір царського гарнізону, а московського воєводу було символічно взято в полон.

Замість знищеного прапора зі сплетеною «куркою» над історичними валами фортеці під переможне і гучне «Слава!» підняли справжні козацькі знамена.

Ця масштабна реконструкція до 30-річчя Незалежності вкотре довела: українська свобода — це результат багатовікової битви багатьох поколінь нашої нації. А сучасна історія прапора козака Ворона показала, як історична пам'ять дніпровської «Золотої паланки» конвертується у реальну допомогу українській армії сьогодні.