субота, 15 квітня 2023 р.

Кількість жертв Голодомору 15 міліонів.


Дізнатися більше
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю.
Дізнатися більше
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії.
Дізнатися більше
Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Голодомори в Україні, але, можливо, це варто додатково обговорити.

Різні дослідники, вчені, громадські та політичні діячі у різні часи повідомляли різні дані щодо кількості жертв голоду в Україні. Існують такі числа: 100 тисяч, один мільйон, 3 мільйони, 7 мільйонів, 10 мільйонів[1], 15 мільйонів[2], 100 мільйонів[3].

Рідкісна поштова картка з мапою України і символікою УНР. Видана на основі плакату-мапи України, створеної Юрієм Гасенком, письменником, журналістом, українським політиком часів УНР, послом України в Румунії у 1919-му, який у своїх творах коротко і доступно розповідав Європі що таке Україна, яка її історія від давніх часів і до моменту проголошення Незалежности у 1918 році. Оригінал плакату, створеного у столиці Румунії Бухаресті, на основі якого видана ця листівка, є у Французькій Національній бібліотеці. Цікавим також нетиповий реверс листівки, де, крім місця для кореспонденції, є невелика інформативна частина про Україну. Мешканців України тут, станом на 1912-й, — понад 50 мільйонів.

Підрахунок чисельности жертв голодоморів не є остаточним і загальноприйнятим. Дані про кількість жертв Голодомору 1931—1933 про три мільйони[4][5] є неприйнятними для деяких політиків, демографів, правників, які вважають такі дані заниженими[джерело?]. У вересні 2021-го заступник голови Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, генерал СБУ Микола Герасименко представив дослідження «Геноцид українців 1932—1933 років за матеріалами досудових розслідувань»[6]. Генерал заявляє, що кількість жертв Голодомору становить 10,5 мільйонів осіб[7][8]. Про щонайменше 7 мільйонів жертв 1932—1933 наполягає і професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук Володимир Сергійчук[9].

Науковець Олеся Стасюк зазначає, що між вченими є неоднозначне ставлення до теми голодоморів. Дехто підтримує «проукраїнське ставлення», що Голодомор ― злочин геноциду, дехто заперечує його геноцидний характер і «агресивно бореться з проукраїнськими представниками», а переважна більшість вчених старшого покоління вважають Голодомор трагедією, але «намагаються применшити її значення в українській та європейській історії»[10].

ПідрахункиРедагувати

Вважають, що перша спроба порахувати жертви голодомору належить агроному Степану Сосновому[11]. У 1940-х, порівнявши відкриті статистичні дані, він порахував, що від голоду у 1930-х в Україні загинуло 4 мільйони 800 тисяч осіб різного віку. Всього — майже 7 мільйонів 500 тисяч.[12][13] Степан Сосновий, який працював над підрахунками в Харкові, опублікував своє дослідження у газеті. Невдовзі по війні його арештувало НКВД. Соснового ув'язнили на 25 років.[11]

В Україні лічити жертви голодоморів почали з 1990-х. З ініціативи Президента Віктора Ющенка у 2009-му з'явилася офіційна оцінка чисельности «закатруплених штучною нестачею їжі». За зверненням Служби Безпеки України, яка розслідувала справу щодо геноциду в Україні у 1932—1933 роках, дослідники з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України зробили експертизу. У 2009-му створена велика слідча група з майже 90 слідчих, у якій працювало 150 осіб ― слідчі, оперативники, вчені, дослідники, історики тощо. Провели 24 експертизи. Вони встановили, що «внаслідок голоду в 30-х роках загинули 3,941 млн українців різного віку, а також 1,1 млн — втрати ненародженими». Після детальніших розрахунків у 2015 році ці ж вчені дійшли висновку, що «втрати ненародженими становили лише 600 000». Тож оцінку в 3,9 млн використав Апеляційний суд міста Києва, який 2010 року «визнав Голодомор геноцидом, назвав злочинців».[14][15]

У жовтні 2019-го Музей Голодомору ініціював нове розслідування у справі щодо геноциду українців у 1932—1933 роках. СБУ призначила нову експертизу, за якою визначили, що жертвами Голодомору стали 10,5 млн українців[16]. З них 9,1 млн — на території УСРР та 1,4 млн — у місцях компактного проживання українців у межах СРСР. Музей Голодомору презентував такі дані 7 вересня 2021 року на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам'ятаємо, вшановуємо», а також у книжці «Геноцид українців 1932—1933 за матеріалами досудових розслідувань»[17]. У 2019 році порушене нове кримінальне провадження, призначили 7 експертиз, серед яких – історико-лінгвістична, якою Голодомор визначений геноцидом. Як заявляє генерал СБУ Микола Герасименко, «у 1921–1923 роках замордовано 3,5 мільйони українців. У 1932–1933 роках ворог закатрупив 10,5 мільйонів українців, з них 4 мільйони дітей. Ще 5 мільйонів померли під час інших масових штучних голодів, а всього загинуло 15,5 мільйонів українців.»[18]

За словами керівника слідчо-оперативної групи СБУ у справі, порушеній за фактом вчинення геноциду українців, Миколи Герасименка, «в 1986-1987 роках Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов наказав порахувати замордованих українців протягом 1931-1933 років. В Україні тоді була створена група, яку очолював Леонід Кравчук, згодом — перший Президент України. Після закінчення роботи цієї групи до Москви подали звіт, де було написано про 13 мільйонів загиблих українців».[19]

Чисельність українців під час голодоморівРедагувати

У багатьох сучасників є сумніви у правдивості даних перепису населення на території України, дані якого могли бути сфальсифіковані. Так, перепис населення СРСР 1937-го виявив, що в Україні нарахували[хто?][коли?] лише 29 мільйонів 218 тисяч осіб, що було менше, порівняно з переписом 1926 року[що?], це свідчило про зменшення чисельности на 6 мільйонів осіб. Результати були визнані помилковими відповідно до Постанови Ради Народних Комісарів СРСР від 25 листопада 1937 року [20]. Крім того, на листівці, виданій французькою мовою, станом на 1912-й подана чисельність українців на теренах, площею понад 800 тисяч квадратних кілометрів, понад 50 мільйонів[неавторитетне джерело].

Про 50-мільйонну чисельність українців свідчила Олександра Радченко, сільська вчителька з Харківської області[неавторитетне джерело], була засуджена у 1945-му на 10 років концтаборів.[21] "В числі приїжджих із Харкова була М.К. Вона працювала у статистичному відділі і під таємницею згодом повідомила мені, що на Україні померло 16 мільйонів, тобто 30 % населення" [22].

Приблизні підрахунки чисельности населення України перед 1931-1933 роками можна провести на основі даних, що в московській імперській армії, станом на 1917-й, служили близько 3,5 мільйона українців, 38% всієї імперської армії. Як зауважує доктор історичних наук Віктор Голубко, "то була величезна кількість активної, радикально налаштованої молоді" [23]. Як відомо, термін дійсної служби, за самодержавним статутом 1874 року, становив, для піхоти і пішої артилерії, шість років [24].

    ПриміткиРедагувати

    1. ↑ Голодомор-геноцид: жахливі масштаби трагедії мовою документів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    2. ↑ Джулай, Дмитро; Крилевський, Влад (30 листопада 2018). Убиті Голодомором: реальна кількість жертв та докази штучності. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    3. ↑ Мусієнко Григорій. М 91 Україна для українців. Хто за і проти? — К.; Белая Церковь (Киев. обл): Б. и, 2003. — 432 с.
    4. ↑ Голодомор: Історична довідка. smr.gov.ua. Процитовано 30 березня 2023.
    5. ↑ Країни, що визнали Голодомор геноцидом. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    6. ↑ Герасименко Микола Михайлович. logos-ukraine.com.ua. Процитовано 30 березня 2023.
    7. ↑ Шурхало, Дмитро (28 листопада 2021). Суперечка щодо кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років: «слідчі» проти «демографів». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    8. ↑ «Десять міліонів пятсот тищ. І крапка». Українцям нав’язують суперечливі дані про 10,5 мільйонів жертв Голодомору. texty.org.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    9. ↑ 1932–1933: від семи до десяти мільйонів жертв. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 30 березня 2023.
    10. ↑ Олеся Стасюк. Нариси про голодомор. Київ. Видавництво Марка Мельника.2019. ISBN 978-617-7838-09-7. С.132.
    11. ↑ Перейти до:а б Джулай, Дмитро (18 жовтня 2021). «Сталін ‒ кровожерливий пес». Унікальна історія вченого, який першим довів штучність Голодомору. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    12. ↑ Фальшування доробку Степана Соснового. Історична правда. Процитовано 30 березня 2023.
    13. ↑ Степан Сосновий був автором першого комплексного дослідження Голодомору. „Свобода“ (uk-UA). Процитовано 30 березня 2023.
    14. ↑ Свобода, Радіо (30 листопада 2009). Ющенко: Правда про Голодомор має дійти до серця кожної людини. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    15. ↑ Міняйло, Віктор (15 січня 2010). Суд визнав Голодомор 1932-33 років геноцидом. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    16. ↑ Мамонова, Ганна (17 грудня 2021, 15:33). "Від їхньої репутації каменя на камені не лишиться". Дробович про справу 10,5 млн жертв Голодомору. suspilne.media (укр).
    17. ↑ Sivec, Liza (26 січня 2022). В Україні досі запекло сперечаються, скільки людей загинуло під час Голодомору. Разом зі спеціалістами розбираємося, чому так відбувається та яка цифра максимально наближена до реальної. Заборона (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    18. ↑ Розслідування СБУ встановило, що від Голодомору загинули 10,5 мільйона людей - історик. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    19. ↑ Жертвами Голодомору стали 10 млн 500 тис. українців: дані семи судових експертиз. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    20. ↑ Розсекречена пам’ять про Голодомор: як відбувався перепис населення 1937 року | Новини | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua). Процитовано 30 березня 2023.
    21. ↑ Гендиректорка Музею Голодомору Олеся Стасюк: «Правда про геноцид — це питання національної безпеки». umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023.
    22. ↑ "Репресовані" щоденники. Щоденник учительки Олександри Радченко. Стор.52.[1]
    23. ↑ 3,5 мільйонна армія часів УНР [2]
    24. ↑ ПСЗРИ. Собр. 3-е. Том 32. Отд-е. 1-е.— С. 806—807
    Опубліковано о Немає коментарів:
    Підписатися на: Дописи (Atom)