ВІВТОРОК, 6 БЕРЕЗНЯ 2018 Р.
СОБАКИ НЕ ВИННІ .Наталка Перанжелі
Чудовій людині, віртуальній подрузі Ірині Шабан та її чотириногому другові Роналдо присвячується:
СОБАКИ НЕ ВИННІ
СОБАКИ НЕ ВИННІ
–Рудий, ти знову нічого не їв! Хіба ж так можна? А що мені Оленка твоя скаже? – говорила старенька Тетяна, насипаючи в миску свіжої каші.
Собака вдавав, що спить. Навіть очей не відкрив. Жінка погладила його по голові, закрила двері й пішла.
НЕДІЛЯ, 4 БЕРЕЗНЯ 2018 Р.
Врятований світ. Наталка Перанжелі
Аналізуючи дописи своїх віртуальних друзів, бачу: їхні душі відчувають, що зі світом останнім часом коється щось не те, не туди він котиться…
Врятований світ
Світ – дух маленької блакитної планети, захворів, зістарився… В його очах поселилася печаль, в душі – вселенський смуток, не дивували вже ні зміст, ні форми, перестав сприймати і старе, і нове… Все здавалося знайомим і нудним, як дежавю. Він спочатку зі всієї сили опирався, аж до тих пір, поки ще жевріла хоч якась блага звістка, радість - зваба, потім опір ставав все в’ялішим… А тепер йому вже не було ради чого опиратися, не залишилося нічого святого… і,
Плітка, або ніхто не винен. Наталка Перанжелі
Дехто впевнений, що вже як село, то і нічого швидкісного там немає. Інтернету швидкісного, може, й немає, авторалі по місцевих дорогах, на яких в якомусь хитромудрому, шаховому порядку вишикувалися ями і ямки, теж, можливо, не буде. Але ось швидкість поширення пліток у селі може позмагатися зі швидкістю звуку чи навіть світла.
Ще лишень машина підвозила посивілого Пилипенка до села, а там уже всі знали, що він з'їхав з глузду. І сталося це лихо прямо на весіллі єдиної дочки Тетяни.
Весілля було в самому розпалі. Почали вже, за звичаєм, перепивати- дарувати молодим подарунки. І от, як тільки якийсь поважний чоловік із головою, схожою на гарбуз, сказав, що дарує молодятам земельну ділянку під Києвом та дістав документи на неї, то на Пилипенка щось, як напало. Він накинувся на того поважного чоловіка і почав його душити. Коли люди їх розтягнули в різні боки, став вимагати, щоб покликали міліцію. Міліція, за його словами, повинна була заарештувати і його, і «цього покидька» – так він називав поважного чоловіка.
Наталка Перанжелі ДЕБАЛЬЦЕВО: ДВА ВЕКТОРИ БОЛЮ.
2015 рік.
Ніч дихала відчаєм і холодом. Микола отямився вiд того холоду. Боліло все тіло. Хотів розплющити очi, але не змiг. Наче пов`язка на головi. Cпробував рукою зняти цю пов`язку, але рука не слухалася. Нi-нi, руки не слухалися. В шкіру вп`ялися пекучим щемом тисячi голок, а в головi – страшенний шум i в грудях щось : "Бах-бах". Десь зовсiм поруч потужнi вибухи теж: "Бах-бах". I те "бах" луною по всьому тiлi. А потiм знову впав у безпам`ятство.
Мабуть, це неправильне слово, бо саме в такi хвилини вiн пам`ятав усе...
Роздiл I
1996 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар