 |
Частина перша
НА ТОМУ СВІТІ
Як Котляревський "Енеїду"
Свою нарешті дописав,
Кінець віддав якомусь діду,
Щоб він у лісі закопав.
Але того вхопила трясця, —
Знайти кінця уже не вдасться.
Тепер ось я кінця пишу, —
Про пекло я щось трохи знаю,
Про рай у когось розпитаю,
А що не знаю — прибрешу.
Отож Еней зібрав ватаги
І злого Турна подолав;
На радощах напившись браги,
Він Богу душу враз віддав.
Хоч дуже довго не хотіла
Душа виходити із тіла,
Так там такий був перегар,
Що де вже в тому тілі мешкать!
Згорів Еней, як головешка,
Був чорний, наче кочегар.
