неділя, 14 грудня 2014 р.

І вже діти мов ті вівці ходять з пастухами.


І вже діти мов ті вівці ходять з пастухами.
Ой, ти, душа моя, славна, козацька святине!
Не хилися , не корися до руки Східного сина.
Та згадай, що ти завжди волю спонукала.
Як ти серце й тіло козаченькам завжди лікувала!
Запоріжцям, відчайдухам, синам Батьківщини,
Що не продавали тебе та й за копійчину,
Де ж їх тепер могилоньки? Де їх славна мова?
Затоптала влада Імперська, душу нашу й слово.
Та й тепер, в вільній країні, немов знов в неволі.
Вже й Майдани в крові, вже й лежать у полі , наші діти
очами скляним на світ споглядають - а за віщо полягли?
Досеньки не знають.
Може так заможна, пани владні, синами Україна,
Може комусь вже заплачено за кожного вбитого сина?
Може хто Душу Святу грошами підміняє?
Бо як правди не було - так її й не має.
Пану – панське віддається. А герой –в могилу.
Хто лишиться з соколенків - обріжуть їм крила.
А потому дужо поженуть отару холопів на чужину…
заробляти…
продаватись
– бо ж у власній Батьківщині все розірвано на шмаття…
От і віра нашу , церква, ще в вільній Україні,
Нахилена головою в ноги Московщині.
Та й не тільки Мосоквитам… навчили нас хилитись.
Наші владні мужі.
Та … чи не слід їм спинитись?
Часи правди приходить.
Розкриваються могили…
З них воля виривається. Божая Дружина…
Вже скоро та й з одної , старої, десь у Чигирині
Вийде месника душа – на поміч Україні.


https://www.facebook.com/anfisa.bukeeva?fref=nf

Немає коментарів:

Дописати коментар