ТРАДИЦІЇ УКРАЇНЦІВ ТА ЇХ ВИТОКИ З ДАВНИНИ (ВИСНОВКИ ЯПОНСЬКОГО ДОСЛІДНИКА)

Владимир Гопак

21 лютого 2016 р.

НАВІТЬ КАЗКИ УКРАЇНСЬКІ ПРИВЛАСНИЛИ МАРОДЕРИ З МОСКОВІЇ!
Ординська навала на Русь 1237-2014
Японський дослідник Хітоші Катаока дослідив, що українська культура та фольклор значно давніші за російські. Думка «стороннього» ставить під сумнів традиційне уявлення про «старшу сестру»
Хітоші Катаока, аспірант кафедри фольклористики при Київському національному університеті ім. Шевченка, досліджує східнослов'янсь

НА СВЯТ ВЕЧІР

Ірина Хвостикова

1 хв. · 

Українські звичаї на Святий вечір – ніч перед Різдвом!

6 січня 2011 р.
Першим за стіл сідав господар, а за ним всі інші. Всі поважно продували лави, щоб не сісти на Духа, тому що вважалося, що на багату кутю приходять духи пращурів.

Під час Святої Вечері не можна було вставати з-за столу (це могла робити лише хазяйка, яка сідала перед столом), розмовляли поважно і не голосно.

У Вілію, напередодні Святої Вечері, не можна було ходити в гості або до іншого будинку, а також нічого не позичали. Всі намагалися бути вдома разом і навіть мандрівники вважали за краще цього дня повернутися додому. Починаючи Святу Вечерю, господар з молитвою набирав з горщика в нову макітру кутю, додавав тертого маку і ставив на стіл (де горіла свічка, лежав коровай). В першу чергу годували худобу і домашніх тварин.

Потім найстарший господар брав ложкою кутю і говорив молитву за покійних дідів і батьків, запрошуючи їх на вечерю. Для них і відсутніх членів сім`ї на столі спеціально ставили дві чарки і тарілки (з них ніхто не їв, і туди насипали кутю). У деяких районах зберігся звичай підкидати ложку куті до стелі, примовляючи, щоб Бог послав багато приплоду в господарстві. Потім господар підносив чарку і виголошував молитву за сущих членів сім`ї. За вечерю чарка по черзі обходила всіх дорослих родичів, а страви вживали із загальних мисок.

Вважалося доброю прикметою, якщо на Святу Вечерю приходили самотні, бідні люди. Їх щедро приймали і догоджали.

За традицією, на Святвечір має бути «багатий стіл» – 12 пісних страв: кутя, узвар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби. Після вечері, яка тривала декілька (3-4) годин, кутю і деякі інші блюда не прибирали зі столу, а залишали для духів, які сідатимуть за Святу Вечерю удруге. Для них також ставили склянку води і чистий рушник.

Після вечері люди починали співати колядки, які ще з дохристиянських часів присвячувалися створенню Світу, богові-сонцю, врожайності і приплоду домашньої живності. Ворожили по стеблинках, які витягували з-під скатірки на столі. Потім батьки обдаровували дітей, гостей і один одного грошима і подарунками, що символізували майбутній достаток і багатство.

Після Святої Вечері і пригощань не можна було спати, особливо господареві і хазяйці, які лягали відпочити одягненими, щоб не заснути. Намагалися без потреби не виходити з будинку або з двору і ніщо не позичати до ранку. Лише діти могли віднести обрядову їжу дідусям, бабусям або хрещеним батькам, які жили поруч.

Віконця у будинку всю ніч виблискували світлом, тому що свічки не гасили на Святий Вечір, вони самі повинні були догоріти повністю. Всі розмови велися спокійно, поважно і стосувалися вони пращурів роду і господарства. Не можна було злитися, сваритися, говорити щось погане, тому що це могло збутися, оскільки в цю ніч злі духи, відьми і інші недобрі сили блукали під вікнами і все чули.

Хліб сіль на вишиваному рушнику. Українські традиції

світлину від Модна спадщина.

У кожній українській селянській хаті хліб-сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: Просимо до нашого хліба-солі, а після застілля гості дякували за хліб-сіль.

Хлібом і сіллю мати благословляла молодих до вінця і ним зустрічала.

У перший день сівби господар клав хліб із сіллю на межі, щоб був добрий урожай.

Розділити з кимось хліб-сіль — означало подружитися, побрататися.

Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей — цей звичай, що має глибоке коріння та дійшов до нашого часу.

Хліб-сіль і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишиваному рушнику були ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з добрими помислами, підносили цю святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб та з"їсти шматок з сіллю — символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто її виявив.

Сіль.

Про сіль складено не одну приказку.

Якщо хазяйка пересолить їжу — борщ чи що, то кажуть, вона в когось дуже закохана.

Якщо сіль розсипеш, то з кимось посваришся.

Щодо останньої, кажуть, що вона виникла, коли сіль була дуже дорога. Тому розсипати продукт за який високо заплачено, однозначно означало конфлікт.

Крім обрядових церемоній з обов"язковим приготуванням їжі, як то родини, весілля, поховання, сіль використовувалася й при будівництві житла.

Посередині майбутньої хати на столику або стільці, застеленому рушником, клали хрест (який потім, при зведенні хати, переносили на покутній стовп), хліб, сіль і залишали яку-небудь посудину з водою. Подекуди для більшої вірогідності воду ставили біля кожного кілка чи камінця.

Наступного ранку до схід сонця перевіряли, в якому стані були хліб, зерна, сіль та вода. Якщо все лишалося незачепленим, а кількість води навіть побільшала, то це було доброю ознакою. Такий обряд інколи повторювали дві-три ночі підряд.

Хліб — найвиразніший, найпопулярніший, найбільш значущий атрибут слов'янського харчування.

Хліб — усьому голова, Хліб та вода — козацька їда, Без хліба суха бесіда — таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч.

Xліб споживали завжди багато, бо харчування в цілому було низьким за калорійністю. З хлібом їли й рідкі страви, й картоплю, й навіть кашу. З ним улітку їли на полуденок (підвечірок) свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні.

Пекли хліб у добре розпаленій печі на поду (черені), підкладаючи під хлібини сушене капустяне листя, і робили це раз на тиждень, розраховуючи, щоб хліба вистачило до нової випічки.

Xліб здавна є символом добробуту, гостинності, хлібосольства. Протягом віків в українського народу ставлення до нього було як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося недоїсти шматок, а якщо такий шматок падав на землю, годилося підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.

Традиції, пов'язані з хлібом, який уособлює повагу до праці й людини є кращими моральними засадами нашого народу, їх передавали з покоління в покоління. Нерідко в українських сімях, гостей зустрічають з хлібом-сіллю. Тож традиції наших батьків продовжують жити й сьогодні.
http://svitua.org/component/k2/item/686-звичаї-і-традиції,-пов-язані-з-хлібом-та-сіллю

Екологічні традиції українців: озеленення могил

Дана Вишнівська, «УП.Життя»

раніше в українській і загалом слов’янській народній традиції не було звичаю прикрашати могили штучними пластмасовими квітами та вінками

В останні десятиліття вкоренилась мода на прикрашання могил штучними пластмасовими квітами та вінками та заміну їх на «проводи» новими. 

Християни східної традиції відзначили Пасху. А за нею прийдуть і дні поминання померлих на цвинтарях, які по-народному називаються «проводи», «гробки», «діди», а по-церковному «радониця».

В останні десятиліття вкоренилась мода на прикрашання могил штучними пластмасовими квітами та вінками та заміну їх на «проводи» новими.

Однак раніше в українській і загалом слов’янській народній традиції не було такого звичаю. Та й виробництва пластмас не існувало до ХХ століття. 

ЩЕДРІВКИ

НАВЧАЙТЕ ДІТЕЙ УКРАЇНСЬКИМ ТРАДИЦІЯМ

     Через тиждень по Різдві, 31 грудня, або 13 січня за новим стилем, відзначали українці Новий рік - Щедрий вечір (свято преподобної Меланії, або Меланки). Вважалося, що Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини.

     У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи - бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та

ХРЕЩЕННЯ, або ЙОРДАН - НАВЧАЙТЕ ДІТЕЙ УКРАЇНСЬКИМ ТРАДИЦІЯМ

18 січня - "Голодна кутя" або Другий Свят-вечір

        Ось і добігають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреща - 18 січня за новим стилем - святкуємо «Голодну кутю» або другий Свят-вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.

        По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,

а узвар — іди на базар,

Паляниці, лишайтеся на полиці,

а «дідух» — на теплий дух,

Щоб покинути кожух!

        Збереглося коротке, але цікаве оповідання про те, як колись запорожці