субота, 30 березня 2013 р.

СИМВОЛІКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПИСАНКИ ТА ВИШИВКИ


СИМВОЛІКА ПИСАНКИ. ПИСАНКИ РІЗНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ (короткий огляд)

У найбільших музеях Європи, а також у приватних колекціях шанобливо зберігаються десятки тисяч кращих зразків декоративного розпису писанок і, що особливо характерно, жоден орнаментальний мотив не повторюється.
Орнаментальні мотиви писанок народжується в процесі сміливої творчої переробки існуючих у природі форм рослинного і тваринного світу.
У гуцульських писанках найпоширеніши геометричні мотиви, але в них часто зустрічаються зображення домашніх і диких птахів, і тварин : півнів, кур, козликів, баранчиків та інше.
Трапляються композиції, в яких значне місце займають сюжети з зображенням постаті людини, інтимно – побутові сцени, процеси сільськогосподарських робіт, сцени полювання, народного гуляння, танці, випас худоби на полонині тощо.
Дуже поширені так звані тематичні писанки з зображенням пір року : весни, літа, осені та зими, але найчастіше – весни. Ця пора приносить людині багато радощів, надій і сподівань. Знову пробуджується до життя вся природа. Цвіте і зеленіє, після зимової сплячки, одягається у барвистий народ. Символізуючи весну в зображенні різні польові квіти, гілки дерева, в тому числі й шпилькові, гірські рослини, гірлянди, віночки, букети і т.д. Всі зображення стилізовано до орнаментальних форм, дуже геометризованих.
Часом народні майстри декорують писанки, вільно наносячи кольорові плями на поверхню яйця, переважно на горном фоні, дотримуючись в основному принципу кольорового контрасту. (с.Сокаль на Львівщині, райони Тернопільщини, деякі села на Прикарпатті).
Писанки можна класифікувати за такими характерними ознаками :
- з геометричним орнаментом;
- з рослинним орнаментом;
- з рослинним і геометричним орнаментом;
- з анімалістичним (тваринними) мотивами;
- з зображенням жанрових сценок;
- з зображенням традиційних архітектурних споруд;
- з довільними декоративними плямами, які не можна віднести до геометричних, ні до рослинних, ні до тематичних мотивів;
- писанки з характерною християнською геральдикою, церковною символікою у вигляді різноманітних зображень : хрестів, розп’ять, церковців, капличок та іншою ритуальною атрибутикою, що пов’язані з Великодніми святами – Пасхою.

Майже у всіх регіонах України характерним компонентом у розписах писанок є традиційні текстові слова – вітання, наприклад :
“Христос воскрес”, “Зичу вам щастя”, “Веселих вам свят”, “Марічка любкові” та інші. Мабуть Білосніжка сферична поверхня курячого яйця уявлялась народному майстрові землею, покритою снігом. З весною земля оживала різними барвами. Цей перехід до весни він символічно зображав через квіти, гілки, сонце, живі істоти і т. ін.
У різних районах України орнамент має різкий характер та різні забарвлення. На весь світ славився своєю композицією, мініатюрним візерунком і ніжним злотисто – оранжевим кольором писанки села Космача. Не менш художню вартість мають писанки із Сокали під Львовом. У свій час спритні перекупники замовленням косьмацьким майстром велику кількість писанок і перепродуючи їх у різних країнах Європи та навіть за океаном, наживали собі чималі гроші. Самі ж майстри за цю ювелірну роботу одержували мізерну плату.
На відміну від мініатюрного космацького орнаменту в них переважають мотиви великих, дещо геометризованих рослинних і квіткових форм. Колорит цих писанок коричнево – жовтий з незначним введенням зелених барв.
У південно – східний частині Прикарпаття – в селищі Верховина, Криво рівня, Ільці, Яворів та ін. – орнаментації писанок переважають світло – рожеві, темно – зелені та золотисті барви на червоно – коричневому тлі. Постаті людей, тварин, птахів, як правило, залишаються білими, плоскісно – силуетними. За силою художньої виразності, своєрідним колоритом, декоративністю, за характером зображень, довільним ритмом і розповідною жанровою композицією писанки с. Замагорів не мають собі аналогів і можуть бути віднесені до найоригінальніших у світі.
Декоративна виразність писанок визначається не лише мистецьким хистом народного мистецтва, а й технікою виконання. Техніка розписування досить складна і помигає строгої послідовності нанесення фарб. Відіграє роль не лише колір барвника, а й його тон, світліший чи темніший, оскільки процес накладання кольорів відбувається за принципом – від найсвітлішого до найтемнішого.
Точність нанесення рисунка восковими лініями, розмітка і членування сферичної площі, дотримання ритму, рівноваги в побудові орнаментальної композиції, пропорційність окремих декоративних елементів, імпровізація – все це вимагає від художників високої майстерності. Про високий мистецький рівень писанка рів свідчить і далеке від натуралізму силуетне та контурне трактування рослинних і анімалістичних мотивів, а також кольорові сполучення, чистота і яскравість барв, сміливі тональні та кольорові контрасти.
Кожна писанка – це довершений художній твір декоративного мистецтва.
Як створюються орнаментальні композиції на писанках ?
Народні майстри – писанкові виконують різноманітні кольорові рисунки на сферичній поверхні шкарлупи яйця без будь – яких попередніх ескізів. Для цього, безумовно, потрібна велика вправність, невичерпна мистецтва фантазія, художній хист і творча вигадка. Жодна з композицій писанок не повторюється.
Рослини, квіти, птахи, археологічні споруди, побут мешканців Карпат, процесі праці, відпочинку – все це знаходить своє втілення на писанок і є тією першоосновою, що дає матеріал для орнаментальних прикрас.
Усім писанкам притаманна спорідненість мотивів (наприклад : геометричні квіти, різні варіанти “клинців” та “сонечка” тощо).
Серед дрібного багатобарвного геометричного малюнка часто на писанках привертає увагу лінія з чіткими заокругленими гребінцями. Це елемент не домінуючий і в даному випадку виступає як допоміжний у створенні загальної схеми орнаменту.
На Київщині, Волині, Тернопільщині гребінчаста смуга зустрічається в різних варіантах так званого “безконечника”, тобто хвиляста лінія з гребінцями є основним зображувальним мотивом з певним змістом.
Запровадження цього елементу в писанковий орнамент можна віднести до часів трипільської культури.
БЕЗКОНЕЧНИК – символ багатого вражаю, означає нитку життя.
Мал. 1.

Мабуть, з часом частина хвилястої лінії, а саме – “гребінець” стає окремим мотивом, уособлюючи в собі різні образи : “крутогори”, “баранячі ріжки”, “сороки”, “крученики” . Зміст цих мотивів також пов’язаний був із землеробським культом.
На Гуцульщині на відміну від інших регіонів України, збереглися поруч з геометричними елементами зображення коників, оленів, баранців, риб, качок, що переплітається з казково – билинними та язичеськими уявленнями, переказами та обрядами. Наприклад, коні за прадавнім уявленням – носії щастя, добробуту, спроможності оберігати від усякого лиха людину, його оселю. Адже “обереги” – амулети у вигляді культурних зображень коників або глиняних платівок, були в мистецтві не лише в Х – ХІ століттях, але і в творчості українських майстрів.
РИБА, ОЛЕНЬ – символи здоров’я та довголіття.
Мал. 2.

Українські писанки зберегли давні риси в органічному поєднанні з новими, що виникали в нових соціально – економічних умовах. У процесі розвитку писанкового орнаменту набули певного значення рослинні мотиви в різних численних варіантах, в яких можна помітити вплив художніх стилів ХVІІ – ХVІІІ століть. Саме в цей час інтенсивно розвивається український народний орнамент, особливо рослинний. Писанкові рослинні мотиви вражають надзвичайним багатством і різноманітністю.
Тут ми бачимо різне “дубове”, “калинове”, “виноградне” листя, ніби у попередньому розрізі бутони, багатопелюсткові квіти – розетки, “повні ружі”, “дзвіночки”, “троянди”, “тюльпани”, численні “вазони” і багато інших мотивів, які є цікавими зразками народної рослинної орнаменти. Звертаючись до різних видів народного мистецтва багатої природи України, майстри писанкового розпису створили і продовжують створювати твори художньої цінності.
СОСНА, ВЕРБА, СОНЯШНИК – символи, що лікують.
Мал 3.

РУЖА, КВІТКА, ДЗВІНОЧОК – символи, які сприяють народженню дітей. Мал 4

ЛИСТ, КАЛИНОВИЙ ЛИСТ – символи сили і витривалості.
Мал 5,6.

Майстерно володіючи такою побудовою орнаменту, завдяки різноманітним рослинним та анімалістичним елементам можна щоразу створювати нові декоративні композиції.
Незважаючи на багатство спільних рис в мистецтві писанки різних областей України, однією з важливих ознак є наявність виразних локальних відмінностей, що формувалися під дією конкретних природних, господарських та історико – культурних умов. Писанкарство, як і інші види народного мистецтва, повільно розвивалося, інтуїтивно перетворюючи такі сторонні впливи, як вирізування із паперу, вишивки, різьблення по дереву та настільного розпису, ткацтва. На основі місцевих особливостей можна виділити Прикарпаття, Поділля, Полісся, Наддніпрянщину (Київську та Чернігівську області), Закарпаття. Разом з цим, треба зазначити, що цей поділ досить умовний, бо в кожному районі навіть окремі села мають свої індивідуальні риси, притаманні творчості окремих майстрів.
Заслуженою славою окремих майстрів далеко за межами України користуються писанкарське мистецтво Гуцульщини, особливо в таких селах, як Космач, Річка, Брус турів, у селищі Верховина та інші.
Так, космацьки писанки вражають багатством фантазії, тонким відчуттям композиції, ювелірною витонченістю геометричного візерунка золотаво – оранжевим насиченим колоритом.
Писанки з Луцького, Ковельського та Ружещенського районів Волинської області відрізняється на темному тлі завдяки білій лінії малюнка. Весь ефект сприймання контрастного лінійного малюнка та сферичної форми яйця. Характерного рисою для писанок Полісся є збереження архаїчних елементів орнаменту.
Ще років двадцять тому старші жінки села Троїцького Любашівського району Одеської області іноді малювали писанки, які пам’ятали з дитинства. Ці твори дуже близьки до волинських писанок за характером виконання простого візерунка, в основі якого – невимушеність щільної білої контурної лінії. Особливістю цих писанок був стримано холодний колорит анілінових (блакитних, зелених, малинових) фарб. Кольорові плями малюнків в обрамленні білих ліній на темному тлі (більше горному) ніби світилися, асоціюючись із світлом вітражів.
Варто звернути увагу на твори майстрів села Богданівні Тернопільської області. Для декорування писанкарки використовують тільки дві чи три фарби, основна – чорна, допоміжні – жовта, червона, коричнева, зелена.
Орнамент складається з “кривульки”, “гребінців”, “трикутників”, “розеток”, “крапок”, скомпонованих білими лініями в компактні групи на глибокому чорному тлі. Кожна богданівська писанка – оригінальний самобутній твір. У Львівській, Чернігівській, Тернопільській, Волинський областях отримали розповсюдження “Яворівський” орнамент та “Мальовки”.
Писанки Харківщини.
Харківщина має найбільшу й різноманітнішу групу рослинного орнаменту, це листя – дубове або калинове. Вона дала нам писанку ніжності й спокою. Фарби прозорі, весняні, наче б листя тільки розпустилося, але холод вітру приморозив його. На Харківщині використовували природні саморобні фарби, виготовлені із кори дикої яблуні, з настоїв цибулиння, жовтих квітів горицвіту, а зелень виготовляли із свіжої озимини або листків барвінку.
Органічні фарби яйце не так швидко вбирає. У природній фарбі писанка мусить постояти від 3 до 5 годин.
Писанки, виконали таким способом, є зовсім інші, звертають на себе увагу, світяться чистими тендітними відтінками на світлі. Виготовлені природні фарби треба швидко використати, тому що при кімнатній температурі ця фарба швидко псується.
Як потрібно писати таку писанку ?
1. Робимо білий розпис листка калини. Написану писанку кладемо в жовту фарбу на кілька годин. Далі сушимо її і заповнюємо щільно воском ті місця, що мають бути жовті.
2. Тепер черга на Русаво – жовту фарбу (з цибулиння), в яку кладемо писанку. Коли вона вже пофарбувалася, виймаємо її, обсушуємо і знову заповнюємо воском усе на листя, що має бути рудаве.
3. Під кінець опускаємо писанку в зелену фарбу, виготовлену з барвінку. Чекаємо, поки вона пофарбується. Тло писанки коричнево – зелене. Колорит притишений. (Порада Одарки Онищук)

Дещо про писанки Посяння .
Посянці – це українці, які свого часу в силу певних причин були переселені до нас на Тернопільщину. Що характерно для нашої писанки? Це – найпростіші елементи, ті самі “квіточки”, “гілочки”, “вербові котики”, “кошики з паскою”, тому що писанка готувалась до Великодня.
Писанки ці нетрадиційні, вони зроблені зовсім просто, а ще простіший метод – це звичайне учнівське перо. Тернопільська писанка в основному двоколірна. Переважають білий і червоний і коричневий. Але є, звичайно, і різнокольорові писанки.
На особливу увагу заслуговують, як я вже казала, писанки сіл Космоча на Івано – Франківщині. У Космосі мистецтво писанки передавалося з покоління в покоління. Характерні дрібно узорні орнаменти. Великої майстерності досягли космацьки жінки в зооморфних мотивах. У зображенні тварин помітні намагання передати рух коників чи оленів. Для космацьких писанок характерне поєднання жовтого та оранжевого кольорів на бардовому тлі.
Кожна писанка має свої особливості розпису, але є спільна, найголовніша риса : писанка – український народний витвір мистецтва – гордість України.

☀Спадщина Предків☀

Немає коментарів:

Дописати коментар