СИМВОЛІКА ПИСАНКИ. ПИСАНКИ РІЗНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ (короткий огляд)
У найбільших музеях Європи, а також у приватних колекціях шанобливо зберігаються десятки тисяч кращих зразків декоративного розпису писанок і, що особливо характерно, жоден орнаментальний мотив не повторюється.
Орнаментальні мотиви писанок народжується в процесі сміливої творчої переробки існуючих у природі форм рослинного і тваринного світу.
У гуцульських писанках найпоширеніши геометричні мотиви, але в них часто зустрічаються зображення домашніх і диких птахів, і тварин : півнів, кур, козликів, баранчиків та інше.
Трапляються композиції, в яких значне місце займають сюжети з зображенням постаті людини, інтимно – побутові сцени, процеси сільськогосподарських робіт, сцени полювання, народного гуляння, танці, випас худоби на полонині тощо.
Дуже поширені так звані тематичні писанки з зображенням пір року : весни, літа, осені та зими, але найчастіше – весни. Ця пора приносить людині багато радощів, надій і сподівань. Знову пробуджується до життя вся природа. Цвіте і зеленіє, після зимової сплячки, одягається у барвистий народ. Символізуючи весну в зображенні різні польові квіти, гілки дерева, в тому числі й шпилькові, гірські рослини, гірлянди, віночки, букети і т.д. Всі зображення стилізовано до орнаментальних форм, дуже геометризованих.
Часом народні майстри декорують писанки, вільно наносячи кольорові плями на поверхню яйця, переважно на горном фоні, дотримуючись в основному принципу кольорового контрасту. (с.Сокаль на Львівщині, райони Тернопільщини, деякі села на Прикарпатті).
Писанки можна класифікувати за такими характерними ознаками :
- з геометричним орнаментом;
- з рослинним орнаментом;
- з рослинним і геометричним орнаментом;
- з анімалістичним (тваринними) мотивами;
- з зображенням жанрових сценок;
- з зображенням традиційних архітектурних споруд;
- з довільними декоративними плямами, які не можна віднести до геометричних, ні до рослинних, ні до тематичних мотивів;
- писанки з характерною християнською геральдикою, церковною символікою у вигляді різноманітних зображень : хрестів, розп’ять, церковців, капличок та іншою ритуальною атрибутикою, що пов’язані з Великодніми святами – Пасхою.
Майже у всіх регіонах України характерним компонентом у розписах писанок є традиційні текстові слова – вітання, наприклад :
“Христос воскрес”, “Зичу вам щастя”, “Веселих вам свят”, “Марічка любкові” та інші. Мабуть Білосніжка сферична поверхня курячого яйця уявлялась народному майстрові землею, покритою снігом. З весною земля оживала різними барвами. Цей перехід до весни він символічно зображав через квіти, гілки, сонце, живі істоти і т. ін.
У різних районах України орнамент має різкий характер та різні забарвлення. На весь світ славився своєю композицією, мініатюрним візерунком і ніжним злотисто – оранжевим кольором писанки села Космача. Не менш художню вартість мають писанки із Сокали під Львовом. У свій час спритні перекупники замовленням косьмацьким майстром велику кількість писанок і перепродуючи їх у різних країнах Європи та навіть за океаном, наживали собі чималі гроші. Самі ж майстри за цю ювелірну роботу одержували мізерну плату.
На відміну від мініатюрного космацького орнаменту в них переважають мотиви великих, дещо геометризованих рослинних і квіткових форм. Колорит цих писанок коричнево – жовтий з незначним введенням зелених барв.
У південно – східний частині Прикарпаття – в селищі Верховина, Криво рівня, Ільці, Яворів та ін. – орнаментації писанок переважають світло – рожеві, темно – зелені та золотисті барви на червоно – коричневому тлі. Постаті людей, тварин, птахів, як правило, залишаються білими, плоскісно – силуетними. За силою художньої виразності, своєрідним колоритом, декоративністю, за характером зображень, довільним ритмом і розповідною жанровою композицією писанки с. Замагорів не мають собі аналогів і можуть бути віднесені до найоригінальніших у світі.
Декоративна виразність писанок визначається не лише мистецьким хистом народного мистецтва, а й технікою виконання. Техніка розписування досить складна і помигає строгої послідовності нанесення фарб. Відіграє роль не лише колір барвника, а й його тон, світліший чи темніший, оскільки процес накладання кольорів відбувається за принципом – від найсвітлішого до найтемнішого.
Точність нанесення рисунка восковими лініями, розмітка і членування сферичної площі, дотримання ритму, рівноваги в побудові орнаментальної композиції, пропорційність окремих декоративних елементів, імпровізація – все це вимагає від художників високої майстерності. Про високий мистецький рівень писанка рів свідчить і далеке від натуралізму силуетне та контурне трактування рослинних і анімалістичних мотивів, а також кольорові сполучення, чистота і яскравість барв, сміливі тональні та кольорові контрасти.
Кожна писанка – це довершений художній твір декоративного мистецтва.
Як створюються орнаментальні композиції на писанках ?
Народні майстри – писанкові виконують різноманітні кольорові рисунки на сферичній поверхні шкарлупи яйця без будь – яких попередніх ескізів. Для цього, безумовно, потрібна велика вправність, невичерпна мистецтва фантазія, художній хист і творча вигадка. Жодна з композицій писанок не повторюється.
Рослини, квіти, птахи, археологічні споруди, побут мешканців Карпат, процесі праці, відпочинку – все це знаходить своє втілення на писанок і є тією першоосновою, що дає матеріал для орнаментальних прикрас.
Усім писанкам притаманна спорідненість мотивів (наприклад : геометричні квіти, різні варіанти “клинців” та “сонечка” тощо).
Серед дрібного багатобарвного геометричного малюнка часто на писанках привертає увагу лінія з чіткими заокругленими гребінцями. Це елемент не домінуючий і в даному випадку виступає як допоміжний у створенні загальної схеми орнаменту.
На Київщині, Волині, Тернопільщині гребінчаста смуга зустрічається в різних варіантах так званого “безконечника”, тобто хвиляста лінія з гребінцями є основним зображувальним мотивом з певним змістом.
Запровадження цього елементу в писанковий орнамент можна віднести до часів трипільської культури.
БЕЗКОНЕЧНИК – символ багатого вражаю, означає нитку життя.
Мал. 1.
Мабуть, з часом частина хвилястої лінії, а саме – “гребінець” стає окремим мотивом, уособлюючи в собі різні образи : “крутогори”, “баранячі ріжки”, “сороки”, “крученики” . Зміст цих мотивів також пов’язаний був із землеробським культом.
На Гуцульщині на відміну від інших регіонів України, збереглися поруч з геометричними елементами зображення коників, оленів, баранців, риб, качок, що переплітається з казково – билинними та язичеськими уявленнями, переказами та обрядами. Наприклад, коні за прадавнім уявленням – носії щастя, добробуту, спроможності оберігати від усякого лиха людину, його оселю. Адже “обереги” – амулети у вигляді культурних зображень коників або глиняних платівок, були в мистецтві не лише в Х – ХІ століттях, але і в творчості українських майстрів.
РИБА, ОЛЕНЬ – символи здоров’я та довголіття.
Мал. 2.
Українські писанки зберегли давні риси в органічному поєднанні з новими, що виникали в нових соціально – економічних умовах. У процесі розвитку писанкового орнаменту набули певного значення рослинні мотиви в різних численних варіантах, в яких можна помітити вплив художніх стилів ХVІІ – ХVІІІ століть. Саме в цей час інтенсивно розвивається український народний орнамент, особливо рослинний. Писанкові рослинні мотиви вражають надзвичайним багатством і різноманітністю.
Тут ми бачимо різне “дубове”, “калинове”, “виноградне” листя, ніби у попередньому розрізі бутони, багатопелюсткові квіти – розетки, “повні ружі”, “дзвіночки”, “троянди”, “тюльпани”, численні “вазони” і багато інших мотивів, які є цікавими зразками народної рослинної орнаменти. Звертаючись до різних видів народного мистецтва багатої природи України, майстри писанкового розпису створили і продовжують створювати твори художньої цінності.
СОСНА, ВЕРБА, СОНЯШНИК – символи, що лікують.
Мал 3.
РУЖА, КВІТКА, ДЗВІНОЧОК – символи, які сприяють народженню дітей. Мал 4
ЛИСТ, КАЛИНОВИЙ ЛИСТ – символи сили і витривалості.
Мал 5,6.
Майстерно володіючи такою побудовою орнаменту, завдяки різноманітним рослинним та анімалістичним елементам можна щоразу створювати нові декоративні композиції.
Незважаючи на багатство спільних рис в мистецтві писанки різних областей України, однією з важливих ознак є наявність виразних локальних відмінностей, що формувалися під дією конкретних природних, господарських та історико – культурних умов. Писанкарство, як і інші види народного мистецтва, повільно розвивалося, інтуїтивно перетворюючи такі сторонні впливи, як вирізування із паперу, вишивки, різьблення по дереву та настільного розпису, ткацтва. На основі місцевих особливостей можна виділити Прикарпаття, Поділля, Полісся, Наддніпрянщину (Київську та Чернігівську області), Закарпаття. Разом з цим, треба зазначити, що цей поділ досить умовний, бо в кожному районі навіть окремі села мають свої індивідуальні риси, притаманні творчості окремих майстрів.
Заслуженою славою окремих майстрів далеко за межами України користуються писанкарське мистецтво Гуцульщини, особливо в таких селах, як Космач, Річка, Брус турів, у селищі Верховина та інші.
Так, космацьки писанки вражають багатством фантазії, тонким відчуттям композиції, ювелірною витонченістю геометричного візерунка золотаво – оранжевим насиченим колоритом.
Писанки з Луцького, Ковельського та Ружещенського районів Волинської області відрізняється на темному тлі завдяки білій лінії малюнка. Весь ефект сприймання контрастного лінійного малюнка та сферичної форми яйця. Характерного рисою для писанок Полісся є збереження архаїчних елементів орнаменту.
Ще років двадцять тому старші жінки села Троїцького Любашівського району Одеської області іноді малювали писанки, які пам’ятали з дитинства. Ці твори дуже близьки до волинських писанок за характером виконання простого візерунка, в основі якого – невимушеність щільної білої контурної лінії. Особливістю цих писанок був стримано холодний колорит анілінових (блакитних, зелених, малинових) фарб. Кольорові плями малюнків в обрамленні білих ліній на темному тлі (більше горному) ніби світилися, асоціюючись із світлом вітражів.
Варто звернути увагу на твори майстрів села Богданівні Тернопільської області. Для декорування писанкарки використовують тільки дві чи три фарби, основна – чорна, допоміжні – жовта, червона, коричнева, зелена.
Орнамент складається з “кривульки”, “гребінців”, “трикутників”, “розеток”, “крапок”, скомпонованих білими лініями в компактні групи на глибокому чорному тлі. Кожна богданівська писанка – оригінальний самобутній твір. У Львівській, Чернігівській, Тернопільській, Волинський областях отримали розповсюдження “Яворівський” орнамент та “Мальовки”.
Писанки Харківщини.
Харківщина має найбільшу й різноманітнішу групу рослинного орнаменту, це листя – дубове або калинове. Вона дала нам писанку ніжності й спокою. Фарби прозорі, весняні, наче б листя тільки розпустилося, але холод вітру приморозив його. На Харківщині використовували природні саморобні фарби, виготовлені із кори дикої яблуні, з настоїв цибулиння, жовтих квітів горицвіту, а зелень виготовляли із свіжої озимини або листків барвінку.
Органічні фарби яйце не так швидко вбирає. У природній фарбі писанка мусить постояти від 3 до 5 годин.
Писанки, виконали таким способом, є зовсім інші, звертають на себе увагу, світяться чистими тендітними відтінками на світлі. Виготовлені природні фарби треба швидко використати, тому що при кімнатній температурі ця фарба швидко псується.
Як потрібно писати таку писанку ?
1. Робимо білий розпис листка калини. Написану писанку кладемо в жовту фарбу на кілька годин. Далі сушимо її і заповнюємо щільно воском ті місця, що мають бути жовті.
2. Тепер черга на Русаво – жовту фарбу (з цибулиння), в яку кладемо писанку. Коли вона вже пофарбувалася, виймаємо її, обсушуємо і знову заповнюємо воском усе на листя, що має бути рудаве.
3. Під кінець опускаємо писанку в зелену фарбу, виготовлену з барвінку. Чекаємо, поки вона пофарбується. Тло писанки коричнево – зелене. Колорит притишений. (Порада Одарки Онищук)
Дещо про писанки Посяння .
Посянці – це українці, які свого часу в силу певних причин були переселені до нас на Тернопільщину. Що характерно для нашої писанки? Це – найпростіші елементи, ті самі “квіточки”, “гілочки”, “вербові котики”, “кошики з паскою”, тому що писанка готувалась до Великодня.
Писанки ці нетрадиційні, вони зроблені зовсім просто, а ще простіший метод – це звичайне учнівське перо. Тернопільська писанка в основному двоколірна. Переважають білий і червоний і коричневий. Але є, звичайно, і різнокольорові писанки.
На особливу увагу заслуговують, як я вже казала, писанки сіл Космоча на Івано – Франківщині. У Космосі мистецтво писанки передавалося з покоління в покоління. Характерні дрібно узорні орнаменти. Великої майстерності досягли космацьки жінки в зооморфних мотивах. У зображенні тварин помітні намагання передати рух коників чи оленів. Для космацьких писанок характерне поєднання жовтого та оранжевого кольорів на бардовому тлі.
Кожна писанка має свої особливості розпису, але є спільна, найголовніша риса : писанка – український народний витвір мистецтва – гордість України.
У найбільших музеях Європи, а також у приватних колекціях шанобливо зберігаються десятки тисяч кращих зразків декоративного розпису писанок і, що особливо характерно, жоден орнаментальний мотив не повторюється.
Орнаментальні мотиви писанок народжується в процесі сміливої творчої переробки існуючих у природі форм рослинного і тваринного світу.
У гуцульських писанках найпоширеніши геометричні мотиви, але в них часто зустрічаються зображення домашніх і диких птахів, і тварин : півнів, кур, козликів, баранчиків та інше.
Трапляються композиції, в яких значне місце займають сюжети з зображенням постаті людини, інтимно – побутові сцени, процеси сільськогосподарських робіт, сцени полювання, народного гуляння, танці, випас худоби на полонині тощо.
Дуже поширені так звані тематичні писанки з зображенням пір року : весни, літа, осені та зими, але найчастіше – весни. Ця пора приносить людині багато радощів, надій і сподівань. Знову пробуджується до життя вся природа. Цвіте і зеленіє, після зимової сплячки, одягається у барвистий народ. Символізуючи весну в зображенні різні польові квіти, гілки дерева, в тому числі й шпилькові, гірські рослини, гірлянди, віночки, букети і т.д. Всі зображення стилізовано до орнаментальних форм, дуже геометризованих.
Часом народні майстри декорують писанки, вільно наносячи кольорові плями на поверхню яйця, переважно на горном фоні, дотримуючись в основному принципу кольорового контрасту. (с.Сокаль на Львівщині, райони Тернопільщини, деякі села на Прикарпатті).
Писанки можна класифікувати за такими характерними ознаками :
- з геометричним орнаментом;
- з рослинним орнаментом;
- з рослинним і геометричним орнаментом;
- з анімалістичним (тваринними) мотивами;
- з зображенням жанрових сценок;
- з зображенням традиційних архітектурних споруд;
- з довільними декоративними плямами, які не можна віднести до геометричних, ні до рослинних, ні до тематичних мотивів;
- писанки з характерною християнською геральдикою, церковною символікою у вигляді різноманітних зображень : хрестів, розп’ять, церковців, капличок та іншою ритуальною атрибутикою, що пов’язані з Великодніми святами – Пасхою.
Майже у всіх регіонах України характерним компонентом у розписах писанок є традиційні текстові слова – вітання, наприклад :
“Христос воскрес”, “Зичу вам щастя”, “Веселих вам свят”, “Марічка любкові” та інші. Мабуть Білосніжка сферична поверхня курячого яйця уявлялась народному майстрові землею, покритою снігом. З весною земля оживала різними барвами. Цей перехід до весни він символічно зображав через квіти, гілки, сонце, живі істоти і т. ін.
У різних районах України орнамент має різкий характер та різні забарвлення. На весь світ славився своєю композицією, мініатюрним візерунком і ніжним злотисто – оранжевим кольором писанки села Космача. Не менш художню вартість мають писанки із Сокали під Львовом. У свій час спритні перекупники замовленням косьмацьким майстром велику кількість писанок і перепродуючи їх у різних країнах Європи та навіть за океаном, наживали собі чималі гроші. Самі ж майстри за цю ювелірну роботу одержували мізерну плату.
На відміну від мініатюрного космацького орнаменту в них переважають мотиви великих, дещо геометризованих рослинних і квіткових форм. Колорит цих писанок коричнево – жовтий з незначним введенням зелених барв.
У південно – східний частині Прикарпаття – в селищі Верховина, Криво рівня, Ільці, Яворів та ін. – орнаментації писанок переважають світло – рожеві, темно – зелені та золотисті барви на червоно – коричневому тлі. Постаті людей, тварин, птахів, як правило, залишаються білими, плоскісно – силуетними. За силою художньої виразності, своєрідним колоритом, декоративністю, за характером зображень, довільним ритмом і розповідною жанровою композицією писанки с. Замагорів не мають собі аналогів і можуть бути віднесені до найоригінальніших у світі.
Декоративна виразність писанок визначається не лише мистецьким хистом народного мистецтва, а й технікою виконання. Техніка розписування досить складна і помигає строгої послідовності нанесення фарб. Відіграє роль не лише колір барвника, а й його тон, світліший чи темніший, оскільки процес накладання кольорів відбувається за принципом – від найсвітлішого до найтемнішого.
Точність нанесення рисунка восковими лініями, розмітка і членування сферичної площі, дотримання ритму, рівноваги в побудові орнаментальної композиції, пропорційність окремих декоративних елементів, імпровізація – все це вимагає від художників високої майстерності. Про високий мистецький рівень писанка рів свідчить і далеке від натуралізму силуетне та контурне трактування рослинних і анімалістичних мотивів, а також кольорові сполучення, чистота і яскравість барв, сміливі тональні та кольорові контрасти.
Кожна писанка – це довершений художній твір декоративного мистецтва.
Як створюються орнаментальні композиції на писанках ?
Народні майстри – писанкові виконують різноманітні кольорові рисунки на сферичній поверхні шкарлупи яйця без будь – яких попередніх ескізів. Для цього, безумовно, потрібна велика вправність, невичерпна мистецтва фантазія, художній хист і творча вигадка. Жодна з композицій писанок не повторюється.
Рослини, квіти, птахи, археологічні споруди, побут мешканців Карпат, процесі праці, відпочинку – все це знаходить своє втілення на писанок і є тією першоосновою, що дає матеріал для орнаментальних прикрас.
Усім писанкам притаманна спорідненість мотивів (наприклад : геометричні квіти, різні варіанти “клинців” та “сонечка” тощо).
Серед дрібного багатобарвного геометричного малюнка часто на писанках привертає увагу лінія з чіткими заокругленими гребінцями. Це елемент не домінуючий і в даному випадку виступає як допоміжний у створенні загальної схеми орнаменту.
На Київщині, Волині, Тернопільщині гребінчаста смуга зустрічається в різних варіантах так званого “безконечника”, тобто хвиляста лінія з гребінцями є основним зображувальним мотивом з певним змістом.
Запровадження цього елементу в писанковий орнамент можна віднести до часів трипільської культури.
БЕЗКОНЕЧНИК – символ багатого вражаю, означає нитку життя.
Мал. 1.
Мабуть, з часом частина хвилястої лінії, а саме – “гребінець” стає окремим мотивом, уособлюючи в собі різні образи : “крутогори”, “баранячі ріжки”, “сороки”, “крученики” . Зміст цих мотивів також пов’язаний був із землеробським культом.
На Гуцульщині на відміну від інших регіонів України, збереглися поруч з геометричними елементами зображення коників, оленів, баранців, риб, качок, що переплітається з казково – билинними та язичеськими уявленнями, переказами та обрядами. Наприклад, коні за прадавнім уявленням – носії щастя, добробуту, спроможності оберігати від усякого лиха людину, його оселю. Адже “обереги” – амулети у вигляді культурних зображень коників або глиняних платівок, були в мистецтві не лише в Х – ХІ століттях, але і в творчості українських майстрів.
РИБА, ОЛЕНЬ – символи здоров’я та довголіття.
Мал. 2.
Українські писанки зберегли давні риси в органічному поєднанні з новими, що виникали в нових соціально – економічних умовах. У процесі розвитку писанкового орнаменту набули певного значення рослинні мотиви в різних численних варіантах, в яких можна помітити вплив художніх стилів ХVІІ – ХVІІІ століть. Саме в цей час інтенсивно розвивається український народний орнамент, особливо рослинний. Писанкові рослинні мотиви вражають надзвичайним багатством і різноманітністю.
Тут ми бачимо різне “дубове”, “калинове”, “виноградне” листя, ніби у попередньому розрізі бутони, багатопелюсткові квіти – розетки, “повні ружі”, “дзвіночки”, “троянди”, “тюльпани”, численні “вазони” і багато інших мотивів, які є цікавими зразками народної рослинної орнаменти. Звертаючись до різних видів народного мистецтва багатої природи України, майстри писанкового розпису створили і продовжують створювати твори художньої цінності.
СОСНА, ВЕРБА, СОНЯШНИК – символи, що лікують.
Мал 3.
РУЖА, КВІТКА, ДЗВІНОЧОК – символи, які сприяють народженню дітей. Мал 4
ЛИСТ, КАЛИНОВИЙ ЛИСТ – символи сили і витривалості.
Мал 5,6.
Майстерно володіючи такою побудовою орнаменту, завдяки різноманітним рослинним та анімалістичним елементам можна щоразу створювати нові декоративні композиції.
Незважаючи на багатство спільних рис в мистецтві писанки різних областей України, однією з важливих ознак є наявність виразних локальних відмінностей, що формувалися під дією конкретних природних, господарських та історико – культурних умов. Писанкарство, як і інші види народного мистецтва, повільно розвивалося, інтуїтивно перетворюючи такі сторонні впливи, як вирізування із паперу, вишивки, різьблення по дереву та настільного розпису, ткацтва. На основі місцевих особливостей можна виділити Прикарпаття, Поділля, Полісся, Наддніпрянщину (Київську та Чернігівську області), Закарпаття. Разом з цим, треба зазначити, що цей поділ досить умовний, бо в кожному районі навіть окремі села мають свої індивідуальні риси, притаманні творчості окремих майстрів.
Заслуженою славою окремих майстрів далеко за межами України користуються писанкарське мистецтво Гуцульщини, особливо в таких селах, як Космач, Річка, Брус турів, у селищі Верховина та інші.
Так, космацьки писанки вражають багатством фантазії, тонким відчуттям композиції, ювелірною витонченістю геометричного візерунка золотаво – оранжевим насиченим колоритом.
Писанки з Луцького, Ковельського та Ружещенського районів Волинської області відрізняється на темному тлі завдяки білій лінії малюнка. Весь ефект сприймання контрастного лінійного малюнка та сферичної форми яйця. Характерного рисою для писанок Полісся є збереження архаїчних елементів орнаменту.
Ще років двадцять тому старші жінки села Троїцького Любашівського району Одеської області іноді малювали писанки, які пам’ятали з дитинства. Ці твори дуже близьки до волинських писанок за характером виконання простого візерунка, в основі якого – невимушеність щільної білої контурної лінії. Особливістю цих писанок був стримано холодний колорит анілінових (блакитних, зелених, малинових) фарб. Кольорові плями малюнків в обрамленні білих ліній на темному тлі (більше горному) ніби світилися, асоціюючись із світлом вітражів.
Варто звернути увагу на твори майстрів села Богданівні Тернопільської області. Для декорування писанкарки використовують тільки дві чи три фарби, основна – чорна, допоміжні – жовта, червона, коричнева, зелена.
Орнамент складається з “кривульки”, “гребінців”, “трикутників”, “розеток”, “крапок”, скомпонованих білими лініями в компактні групи на глибокому чорному тлі. Кожна богданівська писанка – оригінальний самобутній твір. У Львівській, Чернігівській, Тернопільській, Волинський областях отримали розповсюдження “Яворівський” орнамент та “Мальовки”.
Писанки Харківщини.
Харківщина має найбільшу й різноманітнішу групу рослинного орнаменту, це листя – дубове або калинове. Вона дала нам писанку ніжності й спокою. Фарби прозорі, весняні, наче б листя тільки розпустилося, але холод вітру приморозив його. На Харківщині використовували природні саморобні фарби, виготовлені із кори дикої яблуні, з настоїв цибулиння, жовтих квітів горицвіту, а зелень виготовляли із свіжої озимини або листків барвінку.
Органічні фарби яйце не так швидко вбирає. У природній фарбі писанка мусить постояти від 3 до 5 годин.
Писанки, виконали таким способом, є зовсім інші, звертають на себе увагу, світяться чистими тендітними відтінками на світлі. Виготовлені природні фарби треба швидко використати, тому що при кімнатній температурі ця фарба швидко псується.
Як потрібно писати таку писанку ?
1. Робимо білий розпис листка калини. Написану писанку кладемо в жовту фарбу на кілька годин. Далі сушимо її і заповнюємо щільно воском ті місця, що мають бути жовті.
2. Тепер черга на Русаво – жовту фарбу (з цибулиння), в яку кладемо писанку. Коли вона вже пофарбувалася, виймаємо її, обсушуємо і знову заповнюємо воском усе на листя, що має бути рудаве.
3. Під кінець опускаємо писанку в зелену фарбу, виготовлену з барвінку. Чекаємо, поки вона пофарбується. Тло писанки коричнево – зелене. Колорит притишений. (Порада Одарки Онищук)
Дещо про писанки Посяння .
Посянці – це українці, які свого часу в силу певних причин були переселені до нас на Тернопільщину. Що характерно для нашої писанки? Це – найпростіші елементи, ті самі “квіточки”, “гілочки”, “вербові котики”, “кошики з паскою”, тому що писанка готувалась до Великодня.
Писанки ці нетрадиційні, вони зроблені зовсім просто, а ще простіший метод – це звичайне учнівське перо. Тернопільська писанка в основному двоколірна. Переважають білий і червоний і коричневий. Але є, звичайно, і різнокольорові писанки.
На особливу увагу заслуговують, як я вже казала, писанки сіл Космоча на Івано – Франківщині. У Космосі мистецтво писанки передавалося з покоління в покоління. Характерні дрібно узорні орнаменти. Великої майстерності досягли космацьки жінки в зооморфних мотивах. У зображенні тварин помітні намагання передати рух коників чи оленів. Для космацьких писанок характерне поєднання жовтого та оранжевого кольорів на бардовому тлі.
Кожна писанка має свої особливості розпису, але є спільна, найголовніша риса : писанка – український народний витвір мистецтва – гордість України.
☀Спадщина Предків☀
- S-ПОДІБНИЙ ЗНАК ("сигма"), ЗМІЯ
На зразках трипiльської керамiки цей знак є одним з найпоширенiших, вiн зображений на посудi, а також на фiгурках Рожаниць. Ще з палеолiту Бог Землi уявлявся в образi пiдземного змiя або вужа. Щороку навеснi цей змiй у виглядi блискавки пiдiймається до неба i, поєднуючись з Богинею Неба, заплiднює її. Цей міф описаний також у Ведах. Небо родить дощем, зрошуючи земну рослиннiсть. Змія - є символом води, грому і блискавки. Ось чому, в Карпатах громовою палицею вважається тільки та палиця,
якою торкались гада. Змiй є також охоронцем домашнього вогнища, а також володарем незлiченних пiдземних скарбiв, якими, за легендою, вiн щедро обдаровує того, хто йому сподобається.
Половину «сигми» можна розглядати як спiраль, яка є схематичним зображенням еволюцiї Всесвiту, його безкінечності, а також рухом Сонця, знаком плодючостi. Сорочка, яка вишита таким орнаментом, має лiкувальнi властивостi. Вишивши для онука сорочку змiючками, гадючками, бабця вилiкувала у нього гемофiлiю. Змiїна отрута — це життя чи смерть. Знаки сигми часто зустрiчаються як обереговi символи на жiночих сорочках.
- ЗЕМЛЯ, ЗЕРНО, РОДЮЧІСТЬ
Крiм орнаментики, що вiдноситься до космологiчних уявлень, геометрична орнаментацiя включає ще низку мотивiв, якi мають важливе концептуальне значення i давнє корiння. Серед них мотиви квадрата, ромба та трикутника, якi ще в епоху неолiту стали iдеограмами землi i родючостi, а розкресленi квадрати та ромби — умовне зображення розораного поля. Зазвичай, стрiчки з трикутникiв обрамляють рослиннi мотиви. Мотив ромба домiнує в орнаментацiї, вiн характерний майже для всiх слов’янських вишивок.
Ромб — символ родючостi, загальний символ жiночої основи в природi. На вишивках ромб зустрiчається як у виглядi окремого символу, так i в поєднаннi з iншими елементами. Часто в орнаментах вишивок зустрiчається ромб або квадрат, роздiлений навхрест на чотири частини. У кожнiй частинi мiститься крапка чи маленький хрестик — символ зерна, що проростає.
Такий роздiл землi на чотири частини символiзує також чотири пори року, чотири сторони свiту. Ромби дуже часто декоруються завитками, «баранячими рiжками» та iншими символами рослинностi. Часто зовнiшня поверхня ромба чи квадрата оформлюється «грабельками» (зубчиками), що символiзують дощ або промiння сонця, що падає на землю.
У вишивцi є старовиннi технiки, назви їхнi пов’язанi iз зерном — це «зерновий вивiд», мережки — «вiвсяночка», «гречка». Майже всi українськi традицiйнi обряди не вiдбуваються без участi спецiально випеченого хлiба.
- СОНЦЕ
Багата солярна символiка збереглась не лише у фольклорi, але й у речах, що нас оточують. Перш за все це орнаменти вишивок, килимiв, рiзьблення по дереву, керамiчного посуду. Символом сонця тут виступають: коло, рівнораменний хрест, розетка, восьмикутна зiрка, свастика, концентричнi кола, коло або кiлька концентричних кiл з хрестом, розетка в колi, спiраль, косий хрест, коло з променями, ромашка.
Рівнораменний хрест - часто розглядається як унiверсальний символ, символ безсмертя, животворного незгасного джерела життя — сонця, як образ божественного вогню. Хрест є моделлю Людини і моделлю Всесвіту водночас. Вертикальна лiнiя хреста символiзує також дух, що сходить у матерiю, час, а горизонтальна, вiдповiдно — матерiальний план буття, простiр.
Хліб, калачi, млинцi на «Масляному тижнi», корж-калита в «Андрiївських вечорницях», весiльний коровай також мали солярну символiку: були круглими, як сонце, тiсто сходило, як сонце сходить.
- ЗОРЯ
Зоря-зоряниця — найулюбленiший образ українського фольклору i мiфологiї. Це красна панi, що вранцi вiдмикає ключами небеснi ворота i випускає сонце, яке женеться слiдом за нею. Зоря розсипається на землю росою, а бджоли збирають божу росу i дають людям. На вiдмiну вiд сонця i вогню, зоря вбачалася народнiй уявi прекрасною юною дiвчиною. Це порiвняння стало звичним, зоря i дiвчина сприймалися як один образ. Зоря, що сходила i зарожевила край неба, нагадує дiвчину, котра засоромилася при зустрiчi з милим. Серед символів зорі є і культовий праукраїнський символ - Алатир. Сьогодні у моді речі із цим знаком, адже це потужніший оберіг і захист для людини.
- ТРИЛИСНИК, ТРИКУТНИК
Серед елементiв народно вишивки часто зустрiчаються зразки з зображенням знакiв «трiйця» та «тризуб». Знак тризуба є знаком триєдиностi свiтобудови, символом Триєдиного Бога. Вважається, що знак тризуба походить вiд зображення знаку води, дощу ще за кам’яної доби. Пiзнiше, в перiод бронзи, тризуб став атрибутом Бога Грози, бурi, взагалi всiх небесних Богiв. І його зображували з хвилястими, вогненними зубцями. Отже, тризуб є атрибутом водних Богiв, сили й родючості води, а також вiн символiзує блискавку, грiм, полум’я. У поєднаннi цих двох сил виникає вiчне життя, третя, синiвська сила. Тризуб також може символiзувати минуле, теперiшнє й майбутнє.
У трикутнику втiлена iдея триєдностi природи Всесвiту: неба, Землi i людини. Цей знак також символiзує батька, матiр та дитину. Це — символ божественної Трiйцi. Рiвнобiчний трикутник символiзує завершенiсть. Трикутник, обернений вершиною вгору, є сонячним i має символiку життя, вогню, полум'я, є символом чоловiчої основи, духовностi. Це також трiйця любовi, iстини, мудростi. Трикутник, обернений вершиною донизу, є символом, пов'язаним з Мiсяцем, жiночою основою,водою, символiзує Велику Матiр, Богиню-Рожаницю. Трикутники часто розмiщенi на вишивках в основi «Вазонкiв», «Дерева життя».
- ДУБ
Світове Дерево, Дерево Життя, Дерево Роду. Ще з часiв сивої давнини дуб уособлював чоловiчу красу i силу, чоловiчу сонячну енергiю, розвиток, життя, мiцнiсть, здоров’я, довговiчнiсть витривалiсть. Дуб - священне дерево Бога Перуна. «Мiцний, як дуб, — кажуть про сильного чоловiка». Дубове листя - чудовий візерунок для хлопчика. Дуб i калина найчастiше зустрiчаються на парубочих сорочках i поєднують у собi символи сили i краси. Отже, хлопцi й молодi чоловiки мали на собi чудодiйний оберiг життєдайної сили свого роду. Інодi в елементи узорiв вплiтаються мотиви жолудiв. Такi узори часто були родовими. Так вiдомi сорочки пiд назвою «полуботкiвка», «кочубеївка» i т. iн.
- ВИШНЯ
Дерево Весни, краси, мужності, взаємної любові. В багатьох мовах слово вишня має праслов’янський корінь. Слово вишня однокореневе із словом “Вишній” і означає “Божественне Дерево”. В дохристиянській вірі Бог вважався вишнім або Всевишнім. З осені наші Предки пересаджували вишню в діжку і вирощували аж до Нового року. Добрим знаком було зацвітання вишні до Нового року, що віщувало щасливу долю дівчині.
- КАЛИНА
Найулюбленiший символ українців, що символiзує кров, життя. Суттю життя вважається кров, оскiльки вона поєднує в собi цiльну органiчну систему роду, всю послiдовнiсть поколiнь, а також мiстить головнi ознаки батькiв. Калина є символом веселостi, радостi. Руйнування калини — топтання родових i народних святощiв. Калина — також символ дiвочої чистоти, незайманостi. Ламати калину означає втратити дiвочий вiнок або виходити замiж. Квiти калини є також символом дiвочої гiдности, моральности. Ім’ям Калини в Українi названо сотнi сiл, воно оспiване в численних пiснях. Глибока народнiсть i семантична наснаженiсть символiки червоної калини ставить її в ряд найцiкавiших i найзмiстовнiших рослинних емблем людства.
- МАК
Червоний мак як магiчний символ має таке ж давнє походження, як i червона калина. З давнiх-давен в Українi святили мак i ним обсiвали хату, подвiр’я, людей i худобу, бо вiрили, що мак володіє потойбічною силою, яка захищає вiд усього не доброго. Мак клали до куті, це символ померлих родичів. Нiжна трепетна квiтка несе в собi незнищенну пам’ять роду. Дiвчата, в сiм’ях яких був загиблий, з любов’ю i сумом вишивали узори маку на рушниках i сорочках, а на голову клали вiночки з семи макiв, присягаючи цим зберегти i продовжити свiй рiд. Маковий цвiт за популярнiстю символу значно поступається образовi червоної калини, однак маковi зерна є також символом Всесвiту, безмежного зоряного простору, безконечностi. Маковi зерна є символом плодючостi.
- ДРАБИНКА
Пошук кращого життя. Це типовий елемент у складних орнаментах. Часто застосовується для обрамлення або вiдокремлення мотивiв вишивки. Інодi середина драбинки заповнюється iншими взiрцями. Такi мотиви зустрiчаються разом з iншими узорами. Символ «драбинка» тiсно пов'язаний з символом «Дерева життя». Драбинка — символ сходження до вершин духовностi, до Бога, до неба. Людина вiрила, що драбиною, як i деревом, можна пiднятися на небо. Символ використовувався у вишивцi для лiтнiх людей, нагадуючи їм, що вже скоро треба буде пiдiйматися по драбинi у вищi свiти.
- КОЛОДЯЗЬ
Досить поширений елемент в українськiй орнаментицi повсюдно зустрiчається у вiзерунках вишитих сорочок. Символiзує глибину, нескiнченнiсть пiзнання, зв’язок з потойбiчним свiтом. У багатьох народних казках персонажi, стрибаючи в колодязь, потрапляють в iншi вимiри та свiти.
- РІЖКИ, КРИВУЛЬКИ, ЗАКРУТКИ
Кривулька або безконечник це вияв фiлософської думки: «початок i кiнець», де перше й де друге? Вони знаменують «нитку життя»: народження, життя, смерть; вiчнiсть, безкiнечнiсть. Це символ вiчностi руху небесних свiтил, зокрема сонця та мiсяця; безкiнечна змiна дня i ночi та пiр року. Цi мотиви поширенi на Гуцульщинi, Волинi, Київщинi, Подiллi, Харкiвщинi, Кубанi та окремих мiсцях Полтавщини. Мотив-кривулька вiдповiдає веснянцi-гаївцi «Кривий танець».
- КУТОЧКИ-КУТИКИ
Утворюються лiнiями, що перетинаються i складають своєрiднi узори куточкiв, часто шиються поперечними штришками-рисочками. Найчастiше зустрiчаються на Волинi.
- РЕШІТКА, ГРАТКИ, СІТКА, РЕШЕТО
Символ решета пов’язаний з палеолiтичною Богинею Неба. Сiтка, решето, за давнiми повiр’ями, мають силу оберега вiд злих духiв, вiдокремлюють добро вiд зла. Сiткою дуже часто заповненi окремi елементи вишивок — кола, квадрати, трикутники, квiти, листочки тощо.
- ГРАБЕЛЬКИ, ГРЕБІНЦІ
Символiзують променi сонця, дощ, регенеративну енергiю. Ці узори часто поєднують з iншими орнаментами.
- ВИШИВКА ШНУРОЧКАМИ, ПОЯСАМИ
Орнамент дуже простий, що часто зустрiчається самостiйно, але у бiльшостi використовується як допомiжний, разом з iншими зображеннями. Пояски бувають рiзного кольору й рiзного розмiщення: поздовжнi поперечнi або тi й iншi разом. В усiх регiонах України розповсюджений мотив пояса-дорiжки. Вiн символiзує шлях, дорогу i має кiлька варiантiв. Часто використовується в елементах кайми, обшивки, оторочки.
- ВИНОГРАД
Символiка винограду розкриває нам радiсть i красу створення сiм’ї. Виноград символiзує злагоду, добробут, єдність i гармонiю сiмейного життя. Лише добра лоза приносить солодкi плоди. Виноград символiзує також братерство, добробут, доброзичливiсть, довготривалу вiрну любов. Тому цей мотив часто зустрiчається в рiзних областях України на жiночих та чоловiчих сорочках, в’ється на родинних рушниках.Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в'ється на родинних рушниках.
- ЯБЛУКО
Елемент яблука використовується у вишивцi в рiзних областях України. Це символ плодючостi, мудростi, здоров’я. У вишивцi яблуко часто зображується у виглядi кола, подiленого на двi частини вертикальною лiнiєю, або на чотири — косим хрестом. При цьому частини яблука вишиваються двома контрастними кольорами.
- РУЖА
Пишнi ружi рясно розквiтли на сорочках i рушниках багатьох областей України. Ружа рожева, або мальва — одна з найулюбленiших квiток українцiв, її дбайливо плекали пiд вiкнами хати. Високi стебла, густо вкритi яскравими нiжними квiтами та великими лапатими листками, утворюють живу дивовижну веселкову стiну з безлiччю вiдтiнкiв: вiд бiлого, рожевого до червоного i багряного. Сама квiтка ружi нагадує сонце.
Узори з ружами укладаються за законами рослинного орнаменту, що означає безперервний сонячний рух з вiчним оновленням. Існують i стилiзованi орнаменти, де квiти укладенi в систему геометричного узору i перетворюються таким чином у квiти-зорi. Пiзнiше пiд впливом iноземних культур ружi перетворюються в троянди, але вiд цього орнаменти не втрачають своєї краси i гармонiї, а навпаки, стають улюбленими мотивами вишивки. З ХІХ ст. троянди вишиваються рiзнокольоровою заполоччю на сорочках, рушниках та iнших ужиткових речах. Особливо така вишивка поширилась у пiвденних областях України, де цi чудовi квiти вирощувалися для окраси оселi i давали наснагу для перенесення їх на полотно.
- ЛІЛІЯ
Таємницю життя приховує в собi i квiтка лiлiї. У легендах квiтка лiлiї — символ дiвочих чарiв, чистоти i цноти. Якщо пильно придивитися до контурiв геометричного узору, що стилiзує лiлiю, то вимальовуються силуети двох пташок — знаку любовi та парування. Крiм квiтки, невiд’ємною частиною орнаменту є листок i пуп’янок, що складають нерозривну композицiю триєдностi. У нiй закладено народження, розвиток та безперервнiсть життя. В орнаментi лiлiю неодмiнно доповнює знак, що нагадує собою хрест, який благословляє пару на утворення сiм’ї. Інодi над квiткою вишитi краплi роси, якi також означають заплiднення.
- БАРВІНОК, ХМІЛЬ
Узори, що нагадують квiти барвiнку та листя хмелю, належать до молодiжної символiки. Гiлочками барвiнку вишиває мати сорочечку для свого неповнолiтнього сина. Хмiль несе в собi значення розвитку, молодого буяння та любовi, це також i весiльна символiка. Барвiнком прикрашають весiльний стiл та коровай. Барвiнок i хмiль є символами молодого парубка, якому вже пора одружуватися, шукати собi пару. Мотив хмелю присутнiй в народнiй вишивцi в узорi, що зветься «ламана гiлка», вона символiзує упорядкований Всесвiт, що явлений Творцем з первинного хаосу.
- ЧОРНОБРИВЦІ
Дуже тісно пов’язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці. Милують вони наше око, лікують наше
тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки. В кожному садочку ростуть чорнобривці, що заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.
- ПТАХИ
Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишито рушник. Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники. Пави - птахи сімейного щастя, жар-птиці, розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення -вінець чи вінок. Недаремно ж дівчата Полтавщини у весільний вінок вплітали пір'я павича. Шлюбну пару також символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калину, або сидять в основі дерева, символу нової сім'ї.
- ЗООМОРФНІ ОРНАМЕНТИ
У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба; з птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летючі жуки. В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, властивим тільки вишивальниці, зображенням, в якому відбивається її індивідуальне бачення узору. У подібних орнаментах виступають у різноманітних часто химерних сплетеннях (однак з збереженням традиційних вимог до композиції) заячі та вовчі зуби, волове око, коропова луска, баранячі роги тощо. Такі орнаменти мають давні тотемічні коріння.
Подібні публікації:
- СИМВОЛИ НА НАШИХ ВИШИВАНКАХ. ЧАСТИНА 1.
http://vk.com/topic-29982136_25134782
- ТЛУМАЧЕННЯ ОРНАМЕНТІВ. ЧАСТИНА 2.
http://vk.com/topic-29982136_25494346
- СИМВОЛИ ВИШИВКИ ЧАСТИНА 3
http://vk.com/topic-29982136_25666254
наші вишиванки насправді крата незвичайна, на гуцульщині взагалі кожне село має свою вишиванку, також багато від нас запозичили білоруси https://propiskaby.com/propiska-v-mogilyove/
ВідповістиВидалити