субота, 16 листопада 2013 р.

ЇХАЛИ ХОЗАРИ ИЗ ДНІПРА ДОДОМУ...("Ой ти Галю...")

Ця пісня викликає найбльше заперечень з боку козаків, як тільки не співають її . та все більше з радістю і натхненням. Та чи така вессела ця пісня?
Живосил Лютий вионав її у першому варіанті, що писали  ще козаки жили на Дніпрі а хозари де подалі та попід горами...
Тобто це нйбільш давній варіант її виконання і відповідно ритм пісні у виконанні кобзаря трохи сповільнений, і далеко не маршевий...
Окрім обрусачівання українських станиць у 19 сторіччі відбувалась і підміна деяких слів у цій пісні а в подальшому і зміна усього сенсу пісні. Зпереселенням апорожців до Дону змінилось у пісні розташування коаків з Дніпра на Дін...А далі вийшла і плутанина хто кого там вкрав і вийшло що козаки то і стали крадіями в одному з останніх варіантів. де хозар замінили ще на козар. тобто козаків.

ВИКОНАННЯ ПІСНІ ЖИВОСИЛОМ ЛЮТИМ ВВАЖАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШ ПРАВДИВИМ ТА ПОВНИМ І ЗА СУТТЮ І ЗА СТИЛИСТИКОЮ



ІСНУЄ ДЕКІЛЬКА ІНШИХ ВАРІАНТІВ ЦІЄЇ ПІСНІ І ВОНИ НАВОДЯТЬСЯ НИЖЧЕ


Правдивий текст української народної пісні
Співає Василь Лютий на "Трипільське коло - 2012" 30 червня 2012 року, Ржищів

цей текст відрізняється від того шо співає кобзар, але суть та сама

Їхали хозари із Дніпра додому,
Умовляли Галю їхати з собою:
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Умовляли Галю їхати з собою.

«Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будеш жить получше, чем у родной мами».
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Будеш жить получше, чем у родной мами».

Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
До жидів на воза весело сідає.

Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Крутими ярами, темними лісами.

Розтинали Галю масними руками,
Прив'язали бідну до сосни косами.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Прив'язали бідну до сосни косами.

Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну ізверху донизу.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Запалили сосну ізверху донизу.

Сосна догоряє, Галя промовляє:
«Ой хто мене чує, нехай порятує».
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
«Ой хто мене чує, нехай порятує».

Козаки почули, до лісу майнули —
Жидів порубали, Галю врятували.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Жидів порубали, Галю врятували.

Ой хто дочок має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
З хтивими жидами шляхом не пускає

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D5%E0%E... про Хазарьский каганат в історичному контексті...

ВАРІАНТ, КОЛИ КОЗАКИ ПЕРЕЇХАЛИ ЖИТИ ДО ДОНУ ПЕРЕІНАКШЕНИЙ ВЖЕ У 19 СТОРІЧЧІ ПІД ЦЕ


СУМНО, ЩО НАВЕДЕНИЙ У СТАТТІ НИЖЧЕ ТЕКСТ ПОЯВИВСЯ В ГАЗЕТІ НАЦІОНАЛІСТІВ УКРАЇНИ "НАЦІЯ І ДЕРЖАВА". 
Та чи варто тому дивуватись. В більшості там люди є вихідцями з західною частини України, що погано обізнані з історією козацтва, звідси і такі ляпи як в цій статті, що потрапила навіть до відомого сайту АРРАТА.  
Той, в свою чергу, це надрукував, бо вважає що українці то слов'яни, підтримуючи в цьому імперську версію росіян...
Жоден козак не скаже, що він русский. бо є козаком. 
Та і нещодавні дослідження по гаплотипах підтвердили що ми козаки є нащадками сарматів і саме сарматська кров тече у наших жилах. 
А хто ж такі сармати. лише зрозумівши це ми зрозуміємо, хто ми і як довго живемо у цьому світі? На думку деяких дослідників це словосполучення "сармати" є ні чим іншим, як переінакшене "цар мати" Тобто сармати це нащадки тих племен або царських скіфів, як їх називають. , або амазонок, або і взагалі ще дальших родичів. - трипільців. що поклонялись лише одному жіночому образу - цариці матері, що і була найчастіше знайдена у трипільських поселенях фігура жінки та її зображення. У скіфів же жінка зі зміїними головами, що стала матінкою Геракла ті і сарматів вона теж зустрічається у прикрасах...
 Така лінія простежується від Трипілля і до самих козаків. де таки вплив жінки за традицією в родині досить високий...

Повага що існвала так і залишилась у крові козацькій..

Та наведемо і ту версію щ передрукували з націоналістичною української газети "Нація і держава"


Хто ж таки їхав із Дону додому?


“Козаки почули, до лісу майнули - жидів порубали, Галю врятували.”
“Козаки почули, до лісу майнули - жидів порубали, Галю врятували.”
Де в Україні не співають пісень? Не знайдено такого місця. І в співучого нашого народу особлива тема - козацтво, відоме своєю сміливістю, мужністю, лицарськими чеснотами. Але...

Вслухаймося у текст пісні "Їхали козаки", яку в 1936-му "повернув українському народові із забуття" московський краснознамьонний хор красной арміі. Останнє видання цього тексту: Київ, 1993, "Музична Україна" 4707, Збірник пісень; упорядник - Поріцька О. А., "Як засядем, браття, коло чари", с. 252. Отже, читаємо: "Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю, взяли із собою. Ой ти Галю, Галю молодая, Лучче тобі буде, як в рідної мами".

Зазначимо, що наш народ віками шліфував кожен наголос, кожну риму, складаючи пісні. А тут з першого ж куплету проглядає невправність як технічна, так і смислова. Далі ж козаки в пісні показані не лицарями, а лиходіями, що поводяться з бідолашною Галею, як татари-людолови:

Везли, везли Галю крутими горами,
Крутими горами, темними лісами...
Прив'язали Галю до сосни косами.
Підпалили сосну ізгори донизу.

Сосна горить, а Галя говорить:
"Ой, хто цеє чує, нехай порятує".


Тут уже не тільки рими, а й складів не вистачає для збереження ритму мелодії й злагоди співу. Та облишмо, бо далі: "Обізвався козак: - Я в полі ночую, Я твій голосочок далеко почую". Почув козак! Облишмо наголоси! Чи є козак, який би кинув дівчину напризволяще, не порятував би її від нападників? А що ж у пісні? Гидко цитувати той текст хору імені Алєксандрова, чи не Л. Первомайським писаний (редагований), що знаходив "народні пісні про сокола Леніна", та для повної картини мушу подати увесь той бруд, кинутий в обличчя козацтву, що з дому свого - Дону їхало невідомо до якого дому:

Каже другий: - Я в полі пахаю,
Ой хто дочок має, нехай научає,
Ой хто дочок має, нехай научає.
Нехай на досвітки гулять не пускає.


Чи є хоч один українець, який би землю не орав, а пахав? З чийого лексикону словечко "пахаю", здогадатися неважко. А з останніх рядків виглядає лукавий мораліст, який "піклується" про цноту козацьких наречених і дочок роду нашого. Та козаки самі за себе могли постояти і на вечорницях, і на досвітках - берегти честь дівочу й дати відсіч усяким нахабам.

Може, й не винна упорядниця, що знайшла для збірника пісень такий текст. Не було під рукою іншого. А чи існував інший текст? Так, існував. За справжній зміст цієї пісні далекий родич нашої сім'ї дядько Гордій потрапив до одного з концентраційних таборів, збудованих у Києві за наказом Лєніна. Концтабори призначалися для "антисемітів"... Це окрема тема. А зараз про пісню. Ось як склав її народ і як співав її знищений чекістами-сіоністами дядько Гордій:

Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:

"Ой ти, Галю, Галю молодая",
Умовляли Галю їхати з собою.

"Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будеш жить получше, чем у родной мами".

Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.

Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.

Розтинали Галю масними руками,
Прив'язали бідну до сосни косами.

Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну ізверху донизу.

Сосна догоряє, Галя промовляє:
"Ой хто мене чує, нехай порятує".

Козаки почули, до лісу майнули -
Жидів порубали, Галю врятували.

Ой хто дочок має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає. 


Рядок "Ой ти, Галю, Галю молодая" є приспівом перед повторенням кожного другого рядка куплету.

У цьому тексті були ще куплети, які, за нашим українським звичаєм, не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про всі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і, на жаль, не запам'ятав. Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст, і заборонив нам співати її, пом'янувши дядька Гордія, якого не врятувало посилання на те, що так співає народ. Чекіст Ося Лівшиць сказав, що за такі пісні ЧК "пєрєстрєляєт вєсь етот народ".

Пісні про козаків, як і саме козацтво, нищилися комуністичним режимом особливо ретельно. Щоб і духу козацького на цій землі не лишилося. Лише в 1936 році, коли деякі активісти-чекісти, серед них і О. Лівшиць, були самі загнані в енкаведистські підвали на заслужену собачу смерть, а слово "козак" перестало вживатися владою як синонім слова "контра", разом з піснями, переробленими "народними поетами" на новий лад, відредаговану пісню під назвою "Їхали козаки" було "повернено" українцям краснознамьонним хором Москви.

Дуже прикро, що деякі сучасні виконавці народних пісень включають цю, перероблену нашими ворогами пісню, до свого репертуару, не замислюючись над огидним змістом. Чим, безперечно, тішать тих, чиї далекі предки їздили із Дону додому, підманюючи й обезчещуючи по дорозі недосвідчених дівчат.

Російські козаки, що забули правдиву історію того, як козаки опинились на Дону і досі співають не про Дніпро. відповідно. Тож для них здається вірогідною зовсім інший варіант, так званий проміжний. де просто поміняли розташування козацтва Дніпро на Дон...

«Ой ти, Галю» – первозданная версия на думку таких козаків що забули свою Батьківщину Дніпро.

Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:

Ой ти, Галю, Галю молодая,
Умовляли Галю їхати з собою.

Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будеш жить получше, чем у родной мами.

Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.

Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.

Розтинали Галю масними руками,
Прив‘язали бідну до сосни косами.

Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну ізверху донизу.

Сосна догоряє, Галя промовляє:
Ой хто мене чує, нехай порятує.

Козаки почули, до лісу майнули –
Жидів порубали, Галю врятували.

Ой хто дочок має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає

«В этом тексте были ещё куплеты, которые, по нашим обычаям, не пели, когда
за столом были дети. В них рассказывалось об издевательствах над Галей и
о её сопротивлении злодеям…»

Очень жаль что, люди не замечают 
того, что внедряется в их головы, и поют песни, и провозглашают идеи, не
задумываясь над их содержанием. Тем самым, радуют тех, чьи далёкие 
предки ездили из Дона домой.

http://aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1008 – статья, где я нашёл первозданный текст песни.
http://my.mail.ru/community/kazak-ura/0D6348B2A22638F6.html

Немає коментарів:

Дописати коментар