МОВОЗНАВЧІ КНИЖКИ ВАСИЛЯ КОБИЛЮХА

28.03.2012

Ігор Ясенівський

Версія для друку Коментарі 6

Нині завдяки санскриту можемо пояснювати будь-яке явище в нашому мовознавстві, стверджує львів’янин Василь Кобилюх, дослідник, лікар і поет. До санскритологів зазвичай ставляться обережно: щоб сприйняти чи заперечити їхні унікальні відкриття, треба самому володіти певним обсягом знань та … інтуїцією. Але ніхто вже не заперечує, що санскрит – це ключ до пізнання.

Василь Кобилюх знаний в Україні як автор мовознавчих видань «Українські козацькі назви у санскриті» (2003), «167 синонімічних назв Землі у санскриті» (2009), «Душа Японії: айни очима українця і санскриту» (2010), «Праукраїна і Санскрит» (2011). Три останні книги побачили світ у тернопільському видавництві «Мандрівець».

У книзі «Українські козацькі назви у санскриті» наголошується на вичитуванні значень українських назв та слів через санскрит. Дослідник стверджує: «Нині завдяки санскриту можемо пояснювати будь-яке явище в нашому мовознавстві, що невідоме нашим філологам або неправильно розтлумачене…

САНСКРИТ доводить цілому світові, що праукраїнці є найдавніший народ, що успадкував від білої раси найкращі й досконалі риси характеру та людського працьовитого й винахідливого розуму, котрий причетний до найбільших винаходів на нашій планеті для землян і для космосу. Перелік цих відкриттів величезний… Вивчення санскриту підняло би українців на свою заслужену історичну височінь, зняло би чорну заслону нашим філологам, і засяяла б аура української мови у своєму пречистому сяйві без найменших запозичень і спотворень.».

Характерною особливістю цієї монографії є те, що автор вичитує козацькі назви крізь призму санскриту і тим показує автентичність та багатство нашої мови й автохтонність українців на своїй землі. Це книга для допитливого й спраглого читача, котрий хоче знати правду про витоки нашої історії, про славне козацтво та його звитяги.

Книжка Василя Кобилюха «167 синонімічних назв Землі у санскриті» містить синоніми й синонімічні назви, семантичні значення котрих логічно чи асоціативно стосуються етимології назви Землі. Автором описано первісні односкладові, складні й складені лексеми, пов'язані зі земним довкіллям.

На сторінках своєї книжки автор закликає істориків та мовознавців продовжити його працю у дослідженні української культури, у витлумаченні її матеріальних та духовних носіїв крізь призму досягнень наших предків. Особливу увагу акцентує на відкритій у 1974 р. київським ученим В. Гладиліним поблизу с. Королеве на Закарпатті найдавнішій в Європі стоянці первісної людини. Тоді було виявлено 16 культурних шарів і сто тисяч знахідок на площі понад тисячу квадратних метрів. Учені дійшли висновку, що заселення земель сучасної України почалось понад мільйон років тому.

Автор монографії зібрав вагомі наукові відомості з археології, геології, антропології, дослідив топоніми та гідроніми України, власні імена й прізвища – і на основі цих фактів показує давність нашої землі та діяльності людей на ній. Дослідник подає велику доказову базу в ілюстративному матеріалі: рисунки давніх знахідок, зразки вишивок, писанок, малюнки на посуді та інших предметах, мапи, а також світлини.

Книга Василя Кобилюха «Душа Японії: айни очима українця і санскриту» містить відомості про корінне населення Японії – айнів, котрих автор монографії вважає праукраїнцями, що у 15-13 тис. до н.е. переселилися з материкової Праукраїни. Підтвердженням тому є вироби з кераміки, які дуже нагадують трипільську. Чимало лексем у сучасній японській мові, на думку санскритолога, дуже близько звучать до сучасних українських слів. Цікавим фактом є той, що айни мають не монголоїдну будову тіла: вони високого зросту, риси обличчя білої раси; чоловіки кремезні, носять вуса та бороди. Зараз айни компактно проживають на острові Гоккайдо, куди примусово були переселені.

Традиції айнів особливі. У свята носять символічний одяг – халат. Він оздоблений гарними візерунками. Жили айни у хатах курного типу. Берегинею хатнього вогню є бабуся. Під час праці співають. Мають свої губні та струнні інструменти. Чоловіки-айни є добрі рибалки та мисливці, умілі різьбярі, а жінки – вправні вишивальниці й ткалі. Айни правдиві, працьовиті, сумлінні, життєлюбні, співучі та веселі.

Автор подав відомості про українсько-японські взаємини впродовж 20-го століття та статтю Романа Смілки «Дужий духом Українець Василь Єрошенко – незрячий класик японської літератури».

Фундаментальною працею Василя Кобилюха є книга«Праукраїна і Санскрит». Книга присвячена ювілейним датам 2012 року: створенню Праукраїнського календаря за сонячним циклом у 5508 році до н.е. та 190-річчю з часу вичитування Ж.-Ф. Шампольоном єгипетського письма на основі староскіфської мови.

Василь Кобилюх у своїй праці зібрав відомості про князівну Кунгуту – дружину чеського короля й поетесу, детально проаналізував життєвий і творчий шлях видатного композитора Максима Березовського, науково обґрунтував вплив на поетичну творчість Івана Франка та Лесі Українки пам'яток східної писемності й культури.

Мовознавець виявив первинне значення багатьох топонімів, прізвищ, імен, назв, слів. Окремі розділи цієї книги присвячені походженню топоніма Угринів, прізвищ Лимич та Лемик й похідних, назви гори Ґрегіт, назв «гуцул» і похідних, «слов'яни» й «волхви», назв «хімія» та «хемія», синонімічних назв атома у санскриті, слів «пан» і «пані» та похідних, слів «літняний» і «демократія».

Коротка праісторія української медицини містить відомості про вченого Агастія, медицину скіфів, козацьку медицину. Автор роз’яснює слово «мишак» та назви лікарських рослин бордун і прозірник, подає праісторію дерев верба, липа й калина та назви «кава», написав статтю до 90-річчя історика української медицини Павла Пундія.

Розділ «Астральні знаки Праукраїни» містить значний обсяг ілюстративного матеріалу, який підтверджує широке використання українцями астральних праукраїнських знаків та символів у побуті, на творах мистецтва, на сакральних речах та будівлях для захисту від неґативу, для добра й процвітання та на славу Божу. Особливо багато астральних знаків містять обрядові речі українців: рушники, вишиванки, писанки, дерев'яні вироби. Давність праукраїнських символів підтверджується на трипільському посуді, знахідках у с. Мізин Чернігівської обл. та с. Молодове Чернівецької обл., на Кам'яній Могилі біля Мелітополя та на скелях біля с. Уріч (Львівщина), на скіфських виробах. Це свідчить про високу культуру й духовність українців.

http://www.ri4.lviv.ua/index.php?rubric=library&subrubric=reviewer&id=537Своїми книгами Василь Кобилюх робить свій внесок в українське мовознавство, засвідчує невмирущий талант української нації, поетичність нашої душі, працьовитість розуму й рук. Закликає бути відповідальними перед пам’яттю предків і прийдешніми поколіннями.