Наші свята: як святкували Новий рік і Різдво українські козаки?
EtCetera продовжує розповідати про те, як святкували зимові свята на українських землях в минулому. Сьогодні ми перенесемося в часи українського козацтва і розповімо, що робили, що їли і пили, як веселилися козаки, і чи так уж відрізнялися тодішні святкування від нинішніх.
РІЗДВО НА СІЧІ
За часів Запорізької Січі Різдво вважалося одним з найголовніших і шанованіших святкових днів року. Відповідно, й відзначали його козаки з великим розмахом.
«ОФІЦІЙНА ЧАСТИНА». Рано вранці 6 січня запорожці надягали свій кращий одяг, брали найкращу зброю і збиралися на площі перед церквою. Кожен курінь (військова одиниця, кілька сотень козаків) стояв під своєю хоругвою – прапори з такої нагоди спеціально підфарбовували. Яким би не був мороз, до кінця церковної служби козаки стояли без шапок.
Після закінчення богослужіння священики виходили з церкви і прямували до Дніпра. За ними йшли і козаки. Тут проходила ще одна служба. Кожен раз, коли священик занурював хрест у воду, запорожці стріляли в повітря.
ОТАМАНУ «ПІД ЯЛИНКУ». Втім, церковними церемоніями свято не обмежувався. Протягом усього різдвяного тижня козаки ходили вітати начальство – кошового отамана, писаря, суддю і осавула. Їм приносили подарунки. «Уряд», в свою чергу, в боргу не залишався, пригощаючи запорожців хмільними напоями та ласощами.
РІЗДВО ПРИ ГЕТЬМАНСКОМУ ДВОРІ
СВІТСЬКА ТУСОВКА. У XVIII столітті центр різдвяних святкувань перемістився з Січі в гетьманську столицю – спочатку в Батурин, а потім до Глухова. Сюди на Різдво з’їжджався весь тодішній «бомонд» – козацька старшина, полковники, вище духовенство, чиновники, а також генерали і офіцери розквартированих в Україні російських військ. Кожного з високих гостей супроводжували численні домочадці, а також слуги, візники, кухарі і козаки-охоронці. В каретах і візках везли необхідні «люксуси»: парадний одяг, посуд, подарунки і навіть меблі.
Святкування починалося вранці 6 січня. Ті, кому пощастило бути запрошеними до гетьманського двору, в порядку суворої черги підходили вітати господаря і вручити йому «поклони» (подарунки). Після цього їх чекав легкий обід і богослужіння в одному зі столичних соборів. Коли на небі спалахувала перша зірка, починався бенкет. Гуляли до пізньої ночі, а якщо точніше – то доти, поки господар і гості могли стояти на ногах.
ЗНАЙОМІ ТРУДНОЩІ. До слова, у бажаючих відзначити Різдво «на широку ногу», в XVIII столітті виникали такі ж проблеми, як і в наш час. Відомий мемуарист Яків Маркевич не раз обурювався жадібністю глухівських міщан, які напередодні свят заламували нечувані ціни на оренду будинків, дрова, свічки і продукти.
ЩО ПОДАРУВАТИ КОЗАКУ? Найбільш цінними подарунками серед козацької верхівки в XVIII столітті вважалися ласощі і різні екзотичні товари. Наприклад, чорна ікра, мандарини та лимони, привезені з країн Середземномор’я вина, зацукровані фрукти, тростини, годинники, шовкові пояси і хустки. Прості козаки і міщани підносили один одному презенти скромніші: цукрові «голови» і здобні калачі.
НОВИЙ РІК ПО-КОЗАЦЬКИ
У XVIII столітті зустріч Нового року мало нагадувала нинішню. Ввечері 31 грудня козацька старшина збиралася у вузькому колі, вечеряли і грали в карти – без салату олів’є, тостів і навіть без шампанського. Зате на наступний день було прийнято відправлятися в гості до старших по чину або навіть до самого гетьмана. Такі візити обов’язково закінчувалися застіллям, яке за масштабом не поступалось різдвяному.
РІЗДВО НА СІЧІ
За часів Запорізької Січі Різдво вважалося одним з найголовніших і шанованіших святкових днів року. Відповідно, й відзначали його козаки з великим розмахом.
«ОФІЦІЙНА ЧАСТИНА». Рано вранці 6 січня запорожці надягали свій кращий одяг, брали найкращу зброю і збиралися на площі перед церквою. Кожен курінь (військова одиниця, кілька сотень козаків) стояв під своєю хоругвою – прапори з такої нагоди спеціально підфарбовували. Яким би не був мороз, до кінця церковної служби козаки стояли без шапок.
Після закінчення богослужіння священики виходили з церкви і прямували до Дніпра. За ними йшли і козаки. Тут проходила ще одна служба. Кожен раз, коли священик занурював хрест у воду, запорожці стріляли в повітря.
ОТАМАНУ «ПІД ЯЛИНКУ». Втім, церковними церемоніями свято не обмежувався. Протягом усього різдвяного тижня козаки ходили вітати начальство – кошового отамана, писаря, суддю і осавула. Їм приносили подарунки. «Уряд», в свою чергу, в боргу не залишався, пригощаючи запорожців хмільними напоями та ласощами.
РІЗДВО ПРИ ГЕТЬМАНСКОМУ ДВОРІ
СВІТСЬКА ТУСОВКА. У XVIII столітті центр різдвяних святкувань перемістився з Січі в гетьманську столицю – спочатку в Батурин, а потім до Глухова. Сюди на Різдво з’їжджався весь тодішній «бомонд» – козацька старшина, полковники, вище духовенство, чиновники, а також генерали і офіцери розквартированих в Україні російських військ. Кожного з високих гостей супроводжували численні домочадці, а також слуги, візники, кухарі і козаки-охоронці. В каретах і візках везли необхідні «люксуси»: парадний одяг, посуд, подарунки і навіть меблі.
Святкування починалося вранці 6 січня. Ті, кому пощастило бути запрошеними до гетьманського двору, в порядку суворої черги підходили вітати господаря і вручити йому «поклони» (подарунки). Після цього їх чекав легкий обід і богослужіння в одному зі столичних соборів. Коли на небі спалахувала перша зірка, починався бенкет. Гуляли до пізньої ночі, а якщо точніше – то доти, поки господар і гості могли стояти на ногах.
ЗНАЙОМІ ТРУДНОЩІ. До слова, у бажаючих відзначити Різдво «на широку ногу», в XVIII столітті виникали такі ж проблеми, як і в наш час. Відомий мемуарист Яків Маркевич не раз обурювався жадібністю глухівських міщан, які напередодні свят заламували нечувані ціни на оренду будинків, дрова, свічки і продукти.
ЩО ПОДАРУВАТИ КОЗАКУ? Найбільш цінними подарунками серед козацької верхівки в XVIII столітті вважалися ласощі і різні екзотичні товари. Наприклад, чорна ікра, мандарини та лимони, привезені з країн Середземномор’я вина, зацукровані фрукти, тростини, годинники, шовкові пояси і хустки. Прості козаки і міщани підносили один одному презенти скромніші: цукрові «голови» і здобні калачі.
НОВИЙ РІК ПО-КОЗАЦЬКИ
У XVIII столітті зустріч Нового року мало нагадувала нинішню. Ввечері 31 грудня козацька старшина збиралася у вузькому колі, вечеряли і грали в карти – без салату олів’є, тостів і навіть без шампанського. Зате на наступний день було прийнято відправлятися в гості до старших по чину або навіть до самого гетьмана. Такі візити обов’язково закінчувалися застіллям, яке за масштабом не поступалось різдвяному.
СВЯТКОВИЙ СТІЛ
У Запорізькій Січі святкові столи не відрізнялися особливою вишуканістю. Частування, які подавали на стіл, були досить скромними: тетеря (пшоняна каша), щерба (рибна юшка), риба, іноді дичина і галушки, і в зовсім вже рідкісних випадках – вареники. Все це запивали пивом і медом.
Зате в XVIII столітті різдвяні і новорічні столи ломилися від страв. Святвечір, природно, не обходився без традиційної куті. Правда, їли її, в основному, прості міщани і козаки. Козацька старшина вважала за краще калачі і булки з маком і родзинками.
Але головними на різдвяному столі були м’ясні страви – все-таки закінчився Великий піст! Столи козаків і селян прикрашали ковбаси, копчена і в’ялена шинка, а старшина ласувала дичиною, запеченими або зажареними поросятами і індиками, паштетами, гусячою печінкою, грибами в оцті і осетриною. На десерт подавали каву, щербет, марципани, а в найбагатших будинках – безе, пудинги і тістечка.
Найпрестижнішими напоями вважалися імпортні вина: рейнвейн і мальвазія. Почесне друге місце займали аїрна горілка і різноманітні настоянки – апельсинові, кминні, вишневі, персикові і грушеві.
КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ
У Запорізькій Січі в різдвяні дні на площі виходили співаки і музиканти, а особливим шиком вважалася святкова стрільба з гармат.
У XVIII столітті на зміну гарматам прийшли феєрверки і салюти. Причому до справи підходили дуже серйозно: організацією шоу завідувала Генеральна артилерія. Бувало, що за тиждень свят на феєрверки витрачали половину річного запасу пороху. Втім, воно того варте – тодішні піротехніки вміли створювати за допомогою салютів цілі фігури з ініціалами гетьмана та інших високопоставлених осіб.
Не обходилося свято і без музичного супроводу. Зустріч високих гостей супроводжували литаври і труби, а слух гостей за святковим столом радували оркестри ріжків і хори студентів.
Своєрідною розвагою були дуелі. Беручи до уваги, що козацька старшина і офіцерство ніколи не відмовляли собі у випивці, їх в різдвяні дні траплялося чимало.
У Запорізькій Січі святкові столи не відрізнялися особливою вишуканістю. Частування, які подавали на стіл, були досить скромними: тетеря (пшоняна каша), щерба (рибна юшка), риба, іноді дичина і галушки, і в зовсім вже рідкісних випадках – вареники. Все це запивали пивом і медом.
Зате в XVIII столітті різдвяні і новорічні столи ломилися від страв. Святвечір, природно, не обходився без традиційної куті. Правда, їли її, в основному, прості міщани і козаки. Козацька старшина вважала за краще калачі і булки з маком і родзинками.
Але головними на різдвяному столі були м’ясні страви – все-таки закінчився Великий піст! Столи козаків і селян прикрашали ковбаси, копчена і в’ялена шинка, а старшина ласувала дичиною, запеченими або зажареними поросятами і індиками, паштетами, гусячою печінкою, грибами в оцті і осетриною. На десерт подавали каву, щербет, марципани, а в найбагатших будинках – безе, пудинги і тістечка.
Найпрестижнішими напоями вважалися імпортні вина: рейнвейн і мальвазія. Почесне друге місце займали аїрна горілка і різноманітні настоянки – апельсинові, кминні, вишневі, персикові і грушеві.
КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ
У Запорізькій Січі в різдвяні дні на площі виходили співаки і музиканти, а особливим шиком вважалася святкова стрільба з гармат.
У XVIII столітті на зміну гарматам прийшли феєрверки і салюти. Причому до справи підходили дуже серйозно: організацією шоу завідувала Генеральна артилерія. Бувало, що за тиждень свят на феєрверки витрачали половину річного запасу пороху. Втім, воно того варте – тодішні піротехніки вміли створювати за допомогою салютів цілі фігури з ініціалами гетьмана та інших високопоставлених осіб.
Не обходилося свято і без музичного супроводу. Зустріч високих гостей супроводжували литаври і труби, а слух гостей за святковим столом радували оркестри ріжків і хори студентів.
Своєрідною розвагою були дуелі. Беручи до уваги, що козацька старшина і офіцерство ніколи не відмовляли собі у випивці, їх в різдвяні дні траплялося чимало.
Немає коментарів:
Дописати коментар