- Створено: Неділя, 18 серпня 2013, 22:28
"Ідем до церкви, в кошику несемо свої фрукти – яблука, виноград, сливи, груші, і ще несемо квіти, які вирощуємо біля дому. А в кошичок ще ставимо стебло кукурудзи, жита декілька колосочків, маківки. Після служби, освячення приносимо це все додому. Фрукти їмо, а квіти висушуємо. Як хто хворий, то кладем те зілля рядом, як хтось помирає, то в подушку померлому кладуть оте зілля. Якщо там є цілющі трави, то заварювали з них чай хворому. А освячений мак сіється. Дехто обсіває ним дім навколо щоб нечиста сила не ступила в хату".
Пахолюк Христина Іванівна, 1945 р.н. Львівська обл., м. Дубляни.
"В ніч перед Спасом
пекли пироги. Звечора брали молоко, дрожді, масло, розводили в ночвах дерев`яних, трошечки муки, накривали рушником і ставили в холодне. Кожен раз бігали дивились чи не сильно піднялося, бо ж накрите. І на ранок – часа в два-три замішували (цілу ніч підходило), розтоплювали піч, тісто піднімалось і випікали такі пироги з маком. О то вже на Спаса обув’я`зково рубали чи півня чи курку. Свято такеееє... Всі в гості приходили – три тьотки у нас було, а в кожної багато дітей - як посходяться! Ходили одна до одної носили ті пироги.
В церкву ж ходили, носили зілля святиться. А те зілля потім використовували. В нас через дорогу жив чоловік – Чемерис Степан, без ноги, йому було десь сімдесят, а мені тоді 7 років. То коли корова починала телитися, за ним посилали когось із малих, то він приходив, підкурював те свячене спасівське зілля і ходив кругом корови, щоб добре отелилася.
І той сусід наш, дід Степан, мав пасіку, то всім сусідам перед Маковеєм, Спасом розносив по баночці меду.
А ще, в кого повмирали діти, чи хто прервав бєрємєнность – строго, не можна ні в якому разі їсти яблук до Спаса – дитинці на тому світі їсточки не дадуть".
Панкова Лідія Семенівна, 1945 р.н. Родом з С. Несолонь Новоград-Волинського р-ну, Житомирська обл., проживає в м. Луцьк.
"На Спаса святять овочі, калачі печуть круглі. На літру молока беруть 3-4 яйця, 200гр. цукру, борошна скільк там, щоб замісити круто тісто, поставити, щоб припухло (підійшло) трошки, робим калачі кругленькі, маком посипаємо. Складаємо кошики – овочі, калачі, квіти, йдем у церкву. А за яблука суворої заборони нема, тільки в кого дитина померла, то не можна їх їсти, поки не освятять, а чого – не знаю. І овочі також до Спаса їсти не можна, але то зараз то так не забороняють".
Сопелюк Ганна Василівна 1953 р.н. с. Чорний потік Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської області.
"На Спаса печуть пиріжки з яблуками, з сиром і кропом, з варенням.
Хмельницька обл. Волочиський р-н с.Сарнів Бондарчук Марія Йосипівна (1943 р.н.).
"На другий Спас святять мед і воду, і продукти всякі. Посту немає, то святять усе хто що може, в кого що є в городі – і кавуни і диньку – освящєніє всього, що Бог послав за літо. В кого помідори красиві уродили – той помідори кладе. От люди і дивляться, що в кого виросло, наложують красиво кошики, як на Паску, чи й лучче. То й все і їдять. Раніше бабуся казала: «До Спаса яблука не кусай». А як його не їсти як рання яблунька, вона ж до Спаса пропаде. Яблунька вона родила щоб ми їли. Ще бабуся казала, що як посвячене – то можна все їсти, але ж в Писанії ніде не написано, щоб яблук не їсти".
Черкаська обл. Шполянський р-н с.Лип’янка Панасюк Любов Данилівна.
Черкаська обл. Шполянський р-н с.Лип’янка Панасюк Любов Данилівна.
"Медовий Спас воно називається. Святили що – святили квіти, яблука. Боже спасі було до Спаса їсти жінкам яблука. Поки не посвятиш – не можна було, щоб щось там із дітками не було.
Ну раньше жінка, що родила дитину і та померла маленькою, хоч воно вже й хрещене – ну все одно вже мати не їла яблука до Спаса. Бо кажуть, на том світі дитині яблучка не дадуть, скажуть, твоя «Мати така свиня – з’їла яблучко од цвітка». І ото матері старалися до Спаса не їсти яблук, а після Спаса, то вже їли. Все в житті так робили – хто понімав Господа, вірив, шо він є, шо є гріх, то так робили, а хто й ні. Тоді було так, і тепер".
Діброва Ганна Несторівна, 1938 р.н.Народилась і все життя проживає у с. Харківці Лохвицького р-ну Полтавської обл.
Діброва Ганна Несторівна, 1938 р.н.Народилась і все життя проживає у с. Харківці Лохвицького р-ну Полтавської обл.
Немає коментарів:
Дописати коментар