вівторок, 20 серпня 2013 р.

Перший СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Памво Беринди.

 світлину відСамобутній Український Народний Світогляд.
21 серпня 1627 — У Києві вийшов друком перший СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Памво Беринди.

Памво Беринда був діячем білоруської та української культури, лексикографом, мовознавцем, поетом, письменником, гравером та друкарем.

Друкований словник української мови «Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» був найвизначнішою працею Памви Беринди. Цей словник є найвидатнішим досягненням староукраїнського словникарства. В словнику нараховується близько 7 тисяч слів, серед яких переважно загальні і власні назви самобутньої мови того часу, з тлумаченням і перекладом їх на українську літературну мову початку 17 століття.

При складанні словника, Беринда мав за мету відновлення української традиції літературної мови, щоб таким чином протистояти наступу польської культури і польського католицтва. Словник Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» відіграв дуже важливу роль у розвитку не тільки української, але й білоруської, російської, румунської, польської лексикографії.

При складанні словника Беринда застосував усі основні засоби наукового опрацьовування матеріалу. Це і паспортизація реєстрових слів, і подання цитат, і ремарки, і вказівки на фразеологізми, і зауваження про етимологію слова, орфографію, відсильні ремарки тощо.

Зараз можемо протягнути тонку нитку історичних паралелей. Минуло 5 століть, а ситуація змінилась мало – політично, економічно, соціально, культурно Україна залишається залежною від впливовіших, сильніших сусідів. Країну знову ділять на Схід та Захід. Спостерігаємо інтервенцію у культурну сферу – приїздять московські патріархи, і почуваються "как дома", іноземне мистецтво заполонило галереї та зали, а найприкріше – книгарні переповнені російськомовними книжками.

Так, безперечно, українська культура самобутня, незалежна, унікальна. Багато туристів з усього світу готові платити шалені гроші, аби пізнати нашу країну, яка фактично поєднала в собі європейську освіченість та певну, вже азійську, степову дикість. Та варто пам'ятати що носієм, джерелом і скринею культури є мова. І якщо не зберегти її зараз, то цілком імовірно, що вже через 50 років і закордонним туристам показуватимемо матрьошки з балалайками та розмовлятимемо "па рускі".

Немає коментарів:

Дописати коментар