світлину відСамобутній Український Народний Світогляд.
21 серпня 1627 — У Києві вийшов друком перший СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Памво Беринди.
Памво Беринда був діячем білоруської та української культури, лексикографом, мовознавцем, поетом, письменником, гравером та друкарем.
Друкований словник української мови «Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» був найвизначнішою працею Памви Беринди. Цей словник є найвидатнішим досягненням староукраїнського словникарства. В словнику нараховується близько 7 тисяч слів, серед яких переважно загальні і власні назви самобутньої мови того часу, з тлумаченням і перекладом їх на українську літературну мову початку 17 століття.
При складанні словника, Беринда мав за мету відновлення української традиції літературної мови, щоб таким чином протистояти наступу польської культури і польського католицтва. Словник Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» відіграв дуже важливу роль у розвитку не тільки української, але й білоруської, російської, румунської, польської лексикографії.
При складанні словника Беринда застосував усі основні засоби наукового опрацьовування матеріалу. Це і паспортизація реєстрових слів, і подання цитат, і ремарки, і вказівки на фразеологізми, і зауваження про етимологію слова, орфографію, відсильні ремарки тощо.
Зараз можемо протягнути тонку нитку історичних паралелей. Минуло 5 століть, а ситуація змінилась мало – політично, економічно, соціально, культурно Україна залишається залежною від впливовіших, сильніших сусідів. Країну знову ділять на Схід та Захід. Спостерігаємо інтервенцію у культурну сферу – приїздять московські патріархи, і почуваються "как дома", іноземне мистецтво заполонило галереї та зали, а найприкріше – книгарні переповнені російськомовними книжками.
Так, безперечно, українська культура самобутня, незалежна, унікальна. Багато туристів з усього світу готові платити шалені гроші, аби пізнати нашу країну, яка фактично поєднала в собі європейську освіченість та певну, вже азійську, степову дикість. Та варто пам'ятати що носієм, джерелом і скринею культури є мова. І якщо не зберегти її зараз, то цілком імовірно, що вже через 50 років і закордонним туристам показуватимемо матрьошки з балалайками та розмовлятимемо "па рускі".
КИЇВ — 1961 (Пам’ятки української мови XVII ст.)
Памво Беринда був діячем білоруської та української культури, лексикографом, мовознавцем, поетом, письменником, гравером та друкарем.
Друкований словник української мови «Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» був найвизначнішою працею Памви Беринди. Цей словник є найвидатнішим досягненням староукраїнського словникарства. В словнику нараховується близько 7 тисяч слів, серед яких переважно загальні і власні назви самобутньої мови того часу, з тлумаченням і перекладом їх на українську літературну мову початку 17 століття.
При складанні словника, Беринда мав за мету відновлення української традиції літературної мови, щоб таким чином протистояти наступу польської культури і польського католицтва. Словник Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» відіграв дуже важливу роль у розвитку не тільки української, але й білоруської, російської, румунської, польської лексикографії.
При складанні словника Беринда застосував усі основні засоби наукового опрацьовування матеріалу. Це і паспортизація реєстрових слів, і подання цитат, і ремарки, і вказівки на фразеологізми, і зауваження про етимологію слова, орфографію, відсильні ремарки тощо.
Зараз можемо протягнути тонку нитку історичних паралелей. Минуло 5 століть, а ситуація змінилась мало – політично, економічно, соціально, культурно Україна залишається залежною від впливовіших, сильніших сусідів. Країну знову ділять на Схід та Захід. Спостерігаємо інтервенцію у культурну сферу – приїздять московські патріархи, і почуваються "как дома", іноземне мистецтво заполонило галереї та зали, а найприкріше – книгарні переповнені російськомовними книжками.
Так, безперечно, українська культура самобутня, незалежна, унікальна. Багато туристів з усього світу готові платити шалені гроші, аби пізнати нашу країну, яка фактично поєднала в собі європейську освіченість та певну, вже азійську, степову дикість. Та варто пам'ятати що носієм, джерелом і скринею культури є мова. І якщо не зберегти її зараз, то цілком імовірно, що вже через 50 років і закордонним туристам показуватимемо матрьошки з балалайками та розмовлятимемо "па рускі".
Памво БЕРИНДА
ЛЕКСИКОН СЛОВЕНОРОСЬКИЙ (1627)
КИЇВ — 1961 (Пам’ятки української мови XVII ст.)
ЗМІСТ
1 Ωставшаа Реченія
2 Ωт Єврейскаго, Греческагω же и Латінскагω и ωт иныхъ Языкωвъ начынающаяся Имена свойственная...
3 Титульна сторінка, передмова і кілька сторінок тексту другого видання словника (1653 р.)
4 Кілька сторінок першодруку Супрасльського церковнослов’янсько-польського словника 1722 року.
АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XVII СТ. СЕРІЯ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВИДАВНИЦТВО АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР КИЇВ — 1961 | АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ЛЕКСИКОН СЛОВЕНОРОСЬКИЙ ПАМВИ БЕРИНДИ Підготовка тексту і вступна стаття В. В. Німчука ВИДАВНИЦТВО АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР КИЇВ — 1961 |
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки.
Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом
Див. також:
Немає коментарів:
Дописати коментар