СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ СПІЙМАВ

     «Світ ловив мене, та не спіймав», -- слова визначного українського філософа і поета Г. С. Сковороди (1722—1794), вибиті (як епітафія) на його надгробку. У цьому афоризмі виражено зневагу до багатства, титулів та інших земних «благ», якими спокушали поета.

«Так жив мудрець, без лестощів і прав,

І грішний світ ловив, та не спіймав

його душі, повитої нуждою».

(А. Малишко, « Не поклонивсь оздобі»).

«Мудрі, дошукуючись колись смислу людського життя, вбачали його в тому, щоб пройти невловним поміж тенетами світу, збагнути самого себе, відкрити в собі божественне начало» (О. Гончар, «Циклон»).

     Ділимося з Вами нашими улюбленими афоризмами авторства Григорія Савича:

-         Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

-         Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

-         Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!

-         Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.

-         Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

-         Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

-         З видимого пізнавай невидимее

-         Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

-         Не все те отрута, що неприємне на смак.

-         З усіх утрат втрата часу найтяжча.

-         Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.

-         Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

-         Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

-         Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

-         Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

-         Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

-         О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!

-         Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

-         Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

-         Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

-         Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

-         Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

-         Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

-         Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.

-         Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

-         Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.

-         Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

-         Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

-         Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

-         Не любить серце, не бачачи краси.

-         Що вподобав, на те й перетворився.

-         Не за обличчя судіть, а за серце.

-         Кому душа болить, тому весь світ плаче.

-         Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.

-         Бери вершину і матимеш середину.

-         Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.

-         Все минає, але любов після всього зостається.

-         Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?