Введення в Храм Пресвятої Діви Марії

світлину від Наталія Лисюк.

Введення в Храм Пресвятої Діви Марії – одне з 12 найважливіших християнських свят, що відзначається 4 грудня. Вітаю з святом! До церковного календаря свято Введення потрапило у VIII столітті і почало відзначатися Візантійською церквою з IX століття. За церковними переказами, батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що коли у них з’явиться дитина, то вони віддадуть її на службу Богові в Єрусалимський храм. Бог вислухав їхні молитви і дав їм донечку. А коли їй було три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії – батька Іоанна
Предтечі. Він узяв дитя на руки, поцілував і мовив: «Маріє, Господь звеличить ім'я твоє в усіх поколіннях, а в кінці днів пред'явить тобі ціну викупу синів Ізраїлю». Вимовивши це, він поставив дівчинку на третю сходинку храмового жертовника, де зійшла на неї благодать Божа. У храмі Марію виховували до повноліття, а по смерті батьків столяр Йосип забрав її до себе. У календарному циклі українського народу це свято замикає осінній сезон і починає зимовий. Як на Новий Рік, хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим «полазником», себто тим, що приносить добро чи якесь лихо: коли ввійде першим молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак. Про свято Введення у народі казали: «Введення прийде, свят наведе», бо після Введення надходили популярні у народі свята Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік та Водохрещі.

Згідно з християнським переданням, до єрусалимського храму святе подружжя, Яким і Ганна, віддало свою доньку Марію. Вони привели свою трилітню дівчинку служити при храмі Богові та на виховання в релігійному дусі. Там перебувала Марія до чотирнадцятого року життя, коли за Божою волею вона заручилася зі св. Йосифом.

Введення в храм Пресвятої Діви Марії пригадує нам зворушливу подію з життя Божої Матері й силою нашої віри й уяви робить нас її свідками, тому з любов’ю й побожністю стараймось зрозуміти його значення для нас.

Насамперед звернімо увагу на праведних Якима і Ганну, які жертвують Господу Богу те, що в них було найдорожче, найцінніше. Марія була їхня єдина дитина, випрошена на старості літ довгими молитвами. Вона, така ще маленька, була б ще принаймні кілька літ веселила їхнє серце, якби жила з ними. Однак вони віддають її на службу Господеві. Чому вони це роблять? Бо вони переконані, що Бог хоче цього від них.

Ознакою побожних християн є те, що вони без вагання виконують Божу волю й віддають Йому своє життя чи життя найдорожчої для них людини.

Коли батьки пізнають, що когось з їхніх дітей Бог кличе до монастиря чи священства, вони повинні охоче сповнити Господню волю та щирим серцем посвятити Всевишньому своїх дітей для прослави Бога й спасіння душ. Св. Яким і Ганна дають нам у цьому якнайкращий приклад.

Ще ліпше вчинила Марія. Коли батьки сказали їй, що вона посвячена на службу Богові в храмі, дівчинка беззастережно й охоче зреклася життя з батьками в родинному домі і тих розваг, що вона могла мати у світі, та пішла в досі незнане їй місце, між чужих людей, тому що знала: цього хоче Бог. Господня воля керувала всім її життям. А досконале виповнення Божої волі з любові до Нього було головною прикметою й щастям Марії: “Оце я слуга Господня, нехай мені станеться згідно з твоїм словом”.

Такий дух повинні плекати й ми самі. Бог є наш Творець, а тому ми повинні виконувати Його пресвяту волю. Марія це розуміла і досконало виконала свій святий обов’язок. Наслідуймо в цьому Пресвяту Діву! Робім завжди так, як вона. Божа воля – над усе! Завжди та в усьому з любові до Всевишнього.

Життя святих. Андрій Йосафат Григорій Трух.

Цей празник святкує свята Церква від давніх часів. Його історія базується на усному переданні, взятого з протоєвангелія Якова. Йоаким і Анна, батьки Марії, привели її в трирічному віці до єрусалимського храму на духовне виховання. Там вона залишалася до своїх заручин зі св. Йосифом. До свого важливого завдання – стати Матір’ю Божою – була вона гідно приготована не лише гарним вихованням у родинному домі, але і в самому храмі.

До великого діла необхідно добре готуватися. Кожен з нас покликаний також до великого діла – бути у цьому світі світильником у темряві. Батьки, хресні батьки повинні приготовляти своїх дітей до такого завдання.

Коли йде мова про Марію – Матір Ісуса, то в Євангелії про неї небагато написано. Тому на всі Богородичні празники читаються Євангелія, у яких згадується інша Марія – сестра Лазаря з Витанії, яка була взірцевою послідовницею Марії, Матері Ісуса. Вона наслідувала Пресвяту Богородицю у надзвичайно важливому ділі – слуханні Божого слова і його виконуванні та постійному служінні Господеві. Згідно з поясненнями Святих Отців, йде мова про Марію Магдалину, яка навернулася з тяжких гріхів і вірно служила Господеві аж до кінця життя та удостоїлася бачити Христа воскреслого.

Отож, Пресвята Богородиця знайшла в ній вірну послідовницю, яка віддзеркалювала її чесноти. У наших літургійних текстах на празник Введення оспівується Пресвяту Богородицю як новозавітню святиню. Якщо старозавітня святиня звідусіль була покрита золотом, то новозавітня освячена благодаттю Божою і святістю вже з хвилини її Непорочного Зачаття.

http://www.sich-zhinocha.org/content/vvedennya-u-hram-presvyatoyi-bogorodici