середа, 18 липня 2012 р.

Керносівський ідол та Пуруша(Перун?)


Керносовский идол

[править]
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Керносовский идол.png
Керносовский идол, III тыс. до н. э
Песчаник. Высота: 120 см
Исторический музей, г. Днепропетровск
Керносовский идол — каменное изваяние эпохиэнеолита, III тыс. до н. э., связанное с ямной археологической культурой.
По наиболее распространённой гипотезе изображает божество индоевропейского пантеона[1].

Содержание

  [убрать

[править]Рельеф

  • лицо: глубоко посаженные глаза, нос, борода; изображены усы с опущенными вниз концами.
  • оружие: лук со стрелой, булава;
  • орудия: топоры, мотыга, ложка для разлива металла, литейная форма.
  • животные — бык, две лошади, черепахи.
  • другие: в центре стелы — человек с хвостом преследует двух животных, на боковой грани — фаллическая сцена — мужчина (с хвостом) и женщина в момент коитуса.
  • орнаментальные рисунки: ряды треугольников, зигзагообразные линии.


  • Керносовский идол
  •    
  • Рисунки на идоле спереди
  •    
  • Рисунки на идоле сзади

  • На гранях стелы, в отдельных рисунках и целых композициях изображены, по всей вероятности, сцены из мифов, посвященные временам сотворения и освоения мира. В облике Керносовского идола прослеживаются зооморфные черты: хвост на спине, часто встречающееся изображение быка на поверхности самой статуи.

    Цього ідола приїздили досліджувати вчені з Індії і не даремно.
    Поріняйте його з тим, що ви прочитаєте нижче.


    СПОЧАТКУ БУВ ПУРУША

    Спочатку не було нічого живого, крім первочеловека, тисячеглазого, тисячеголового, тисяченогого велетня Пуруши (1) Народився він від Вирадж (2), що від нього народилася, і разлегся, прикривши сушу своїм неозорим тулубом попереду й позаду, не залишивши на ній ні клаптика порожнього простору й піднімаючись над її поверхнею на десять пальців Адже Пуруша – це всесвіт, що була і яка буде Таке його велич
    Чверть його — всі істоти, три чверті, якими він зійшов нагору, — безсмертя на небі
    Підступили до Пуруше боги, кинули його, як жертовна тварина, на солому, облили маслом, обклали дровами Із цієї жертви, розчленованої на частині, народилися гімни й наспіви, з її коні народилися й ним подібні із двома рядами зубів, бики народилися з її, а також кози й вівці Його рот стала брахманом (3), руки зробилися раджанья, стегна — вайшьей, з ніг народився шудра, Місяць виникла з його душі, з ока – сонце, з вуст – Индра й Агни, з диханья – вітер, з пупа (4) – повітряний простір, з голови – небо, з ніг – земля, сторони світла – з вуха
    Так з первочеловека виникли мири
    Примітки:
    1 Варіант створення миру з тіла космічної людини, з якого виникають елементи космічної й одночасно громадської організації Приношення людини (бога) у жертву не можна вважати специфікою індійської релігії воно присутнє й у грецькій культовій практиці й найчастіше зв’язується з культом Диониса, бога, що приносить у жертву людей і тварин і принесеного в жертву (Отто, 103 й їв)
    2 Вирадж — жіночий початок Походження чоловіка від жінки, жінки від чоловіка — приклад космічної взаимообратимости, виробленою індійською філософією
    3 Уперше в індійській літературі з’являється опис варн брахманів (жерців), раджаньи, або кшатриев (воїнів) вайшья (скотарів, хліборобів, торговців), шудр (нижчого стану покликаного своєю працею обслуговувати три перші варна) Це міфологічне пояснення походження варн багаторазово повторюється в брахманистской літературі з різними варіантами варни відбулися також із частин тіла Брахми Вишни, рідше Шиви В «Загонах Ману» люди походять від синів Ману В «Сказанні про чотири століттях» навпроти, повідомляється, що за старих часів люди були однаково доброчесні й уважалися брахманами, але поступово втрачаючи чесноти попадали в усі більше низькі варни (Бонгард-Левин, Ільїн, 1985, 165)
    4 Пуп Пуруши — це пуп землі Пуп відігравав особливу роль й в інших мифологиях, розглядаючись як світова вісь або центральна світова гора Але жодна з мифологий не знає виникнення із цього центра повітря

    Є ще одна версія  може і антинаукова.
    Ярема Галайда 



    Верховний Бог - прабатько всіх Арійських Богів - Керніс (Керно, Керніс, Карніс). У спартанців верховним 

    божеством вважався Зевс Карнейський, або Кернейський. Цікаво, що й в Скандинавії був один такий дуже 

    стародавній Бог - Керніс. Не нагадує Керносівського ідола???? Може не село дало йому ім"я, а навпаки?

    Немає коментарів:

    Дописати коментар